Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Хоменка
Чоловік на ймення Ананія разом зі своєю дружиною продав свою власну ділянку, але апостолам віддав не все. Разом з жінкою Сапфірою вони приховали частину грошей.
Один чоловік, на ім'я Ананія, з своєю жінкою Сафірою продав маєток
і сховав дещо з ціни, — а знала про те і його жінка; решту ж приніс і поклав у ногах апостолів.
Петро сказав йому: «Ананіє, чому ти дозволив сатані керувати твоїм серцем? Адже ти збрехав Духові Святому і присвоїв частину грошей від продажу землі.
Тоді Петро сказав: «Ананіє, чому то сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа і ховати частину ціни поля?
Чи вона не належала тобі, коли ти продавав її? А коли вже продав, то чи не від тебе залежало, як розпорядитися грішми? Навіщо ти надумав таке? Адже ти збрехав Богові, а не людям».
Хіба те, що ти мав, не твоє було, і коли його продав, гроші не були у твоїй владі? Чому ж ото ти зважився у своєму серці на той учинок? Ти обманув не людей, а Бога.»
Почувши ці слова, Ананія упав на землю й помер. Тоді великий страх охопив усіх, хто почув про це.
Почувши ці слова, Ананія впав та й умер. І страх великий огорнув усіх тих, що чули те.
Кілька юнаків прийшли й, загорнувши тіло в саван, винесли і поховали його.
Тоді молодші встали, обгорнули його, взяли набік і поховали.
Приблизно через три години прийшла Ананієва дружина, яка нічого не знала про те, що сталося.
Через яких може три години, не знаючи, що сталося, увійшла його жінка.
Петро запитав її: «Скажи мені, чи ви продали землю саме за таку суму?» Вона відповідає: «Так, оце все».
Озвався Петро до неї: «Скажи мені, чи ви за стільки то були продали поле?» Вона відповіла: «Так, за стільки.»
Тоді Петро й каже: «Навіщо ви двоє погодились випробувати Дух Господній? Поглянь! Ті, хто поховали твого чоловіка, вже стоять біля дверей. Вони понесуть також і тебе».
Тоді Петро до неї: «Як то, що ви змовилися, щоб спокушувати Господнього Духа? Ось ноги тих, що поховали твого чоловіка на порозі, вони й тебе винесуть.»
Тієї ж миті вона впала й померла. Юнаки ввійшли і знайшли її вже мертвою. Тож вони винесли тіло й поховали поруч із її чоловіком.
І вмить вона впала йому в ноги та й умерла. Хлопці ж увійшли й застали її мертву, і, винісши, поховали біля її чоловіка.
І великий страх напав на всю церкву, й на всіх, хто чув про ці події.
Великий страх обняв усю Церкву і всіх, що чули про те.
Багато знамень і чудес були зроблені руками апостолів серед людей. Усі віруючі зібралися разом на Соломоновому ґанку, маючи спільну мету.
Руками апостолів робилося багато знаків і чудес у народі. Усі вони перебували однодушно у притворі Соломона,
Ніхто інший не наважувався пристати до їхнього гурту, але люди прославляли їх.
і ніхто сторонній не насмілювався до них пристати; однак народ хвалив їх вельми.
І все більше й більше віруючих додавалося до Господа, як чоловіків, так і жінок.
Віруючих дедалі більше й більше приставало до Господа, сила жінок і чоловіків;
Зрештою люди почали виносити своїх хворих просто на вулиці. Ті, які лежали на ліжках або на постелях сподівалися, що коли Петро йтиме вулицею, то бодай тінь його впаде на когось із них.
так, що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях і на ліжках, щоб, як ітиме Петро, бодай тінь його на когонебудь з них упала.
Цілі юрби людей приходили до Єрусалиму з довколишніх міст і сіл. Вони також приносили своїх хворих чи одержимих нечистими духами і всі зцілювалися.
Сила людей збиралась навіть з довколишніх міст Єрусалиму, несучи хворих та тих, що їх мучили нечисті духи, і вони всі видужували.
Тоді первосвященик і ті, хто був з ним, тобто саддукеї, сповнилися заздрощів.
Устав тоді первосвященик і всі ті, що були з ним, — то була секта садукеїв, — і, повні заздрощів,
Вони схопили апостолів і кинули їх до громадської в’язниці.
наклали руки на апостолів і вкинули їх до громадської в'язниці.
Але вночі Ангел Господній відчинив двері в’язниці, і вивів апостолів на волю, сказавши їм:
Але вночі ангел Господень відчинив двері в'язниці й, вивівши їх, мовив:
«Ідіть, станьте у Храмі й усе розкажіть людям про нове життя».
«Ідіть і, ставши в храмі, говоріть до народу всі слова життя цього.»
Почувши ці слова, апостоли на світанку прийшли до Храму й почали навчати людей.
Вранці первосвященик і ті, хто був з ним, скликали Синедріон і загальне зібрання старійшин Ізраїлю й послали варту до в’язниці, щоб привести апостолів.
Вранці первосвященик і ті, хто був з ним, скликали Синедріон і загальне зібрання старійшин Ізраїлю й послали варту до в’язниці, щоб привести апостолів.
Почувши це, вони удосвіта ввійшли у храм і почали навчати. Тим часом прийшов первосвященик і ті, що були з ним, скликали синедріон і всіх старших синів Ізраїля і послали у в'язницю привести їх.
Коли вартові прийшли до в’язниці, то вони там апостолів не знайшли. Повернувшись до первосвященика, вони доповіли:
Та як слуги прибули, не знайшли їх у в'язниці і, повернувшися, оповіли:
«Двері в’язниці були надійно зачинені, вартові стояли біля дверей, але, відчинивши двері, ми побачили, що всередині нікого немає».
«В'язницю ми знайшли замкнену з усякою безпекою і сторожів на варті при дверях, та, відчинивши, всередині ми не знайшли нікого.»
Коли начальник варти й верховні священики почули цей звіт, вони були збентежені й дивувалися, що б то могло трапитися.
Почувши ці слова, наставник храму і перовосвященики збентежилися, (не знаючи), що воно могло статися.
Аж тут інший чоловік сказав їм: «Люди, яких ви кинули до в’язниці, стоять зараз у Храмі й навчають народ!»
Аж тут прибув хтось і звістив: «Он ті мужі, яких ви вкинули у в'язницю, стоять у храмі і народ навчають.»
Тоді начальник, узявши з собою воїнів, пішов до Храму й привів апостолів. Але силу вони не могли застосувати, бо розуміли, що люди можуть закидати їх камінням.
Тоді наставник пішов із слугами, привів їх, та не насильно, боялись бо народу, щоб не побив їх камінням.
Коли апостоли постали перед Синедріоном, первосвященик промовив до них:
Привівши їх, поставили перед синедріоном, а первосвященик спитав їх:
«Ми вам суворо наказували не проповідувати про того Чоловіка. І все одно ви заповнили весь Єрусалим своїм ученням, та ще й прагнете звалити на нас вину за Його смерть!»
«Чи ж ми не були вам заборонили строго цим ім'ям не навчати? І ось ви вашою наукою сповнили Єрусалим і хочете навести на нас кров цього чоловіка!»
На те Петро й інші апостоли відповіли: «Ми мусимо слухатися Бога більше, ніж людей.
Озвавшись тут Петро й апостоли, сказали: «Слухатися слід більше Бога, ніж людей!
Бог наших батьків воскресив Ісуса з мертвих. Того Ісуса, Якого ви стратили розп’яттям на хресті.
Бог батьків наших воскресив Ісуса, якого ви вбили, повісивши на дереві.
Господь вшанував Христа, посадивши Його по праву руку від Себе, як Князя й Спасителя. Тож Він може дати народу ізраїльському покаяння і прощення гріхів.
Його Бог підняв правицею своєю, як князя і Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.
Ми є свідками цих подій і тому знаємо, що вони істинні. Їх підтверджує і Святий Дух, якого Бог дав тим, хто слухається Його».
І ми свідки цих подій, і Дух Святий, що його Бог дав тим, які йому коряться.»
Почувши таку відповідь, члени Синедріону розлютилися. Вони почали змовлятися, як вбити апостолів.
Почувши це, вони розлютилися і задумали їх убити.
Але в Синедріоні був один фарисей, на ім’я Ґамалиїл. Він був вчителем Закону, та його дуже поважали всі люди. Підвівшись, він наказав на хвилину вивести апостолів.
Тоді один фарисей, на ім'я Гамалиїл, законовчитель, поважаний усім народом, устав серед синедріону, повелів вивести на хвилину людей,
Потім Ґамалиїл звернувся до Синедріону, сказавши: «Мужі ізраїльські, добре обміркуйте те, що ви збираєтеся зробити з цими людьми.
і сказав до них: «Мужі ізраїльські! Зважайте на те, що маєте робити цим людям.
Колись з’явився Тевда [13] і видавав себе за велику людину. До нього тоді приєдналося близько чотирьохсот послідовників. Коли Тевду було вбито, його послідовники розійшлися, й це ні до чого не привело.
Останніми цими днями встав був Тевда і казав, що він хтось великий; до нього пристало яких чотириста чоловіка; його вбито, й усі, що за ним тягнули, розпорошилися і зійшли нінащо.
Після нього під час перепису населення прийшов з Ґалилеї Юда. І чимало людей пішло за ним. Його теж було вбито, а всі послідовники його порозбігалися.
А після цього, під час перепису, устав був Юда галилейський і потягнув народ за собою, але й він загинув, і всі ті, що за ним тягнули, були розігнані.
Тож і зараз, кажу вам, стороніться цих людей. Залиште їх, бо якщо справа їхня йде від людей, вона провалиться.
Отож, я нині кажу вам: Зоставте тих людей, лишіть їх, бо коли від людей цей задум чи ця справа, вона сама собою розпадеться.
А якщо від Бога, то все одно Його не зупините. Тільки виявиться, що ви воюєте проти Бога!»
Коли ж від Бога, ви не здолієте звести їх зо світу, — щоб ви часом не стали противниками Бога.» Послухалися вони його ради.
Члени Синедріону послухалися його і, побивши апостолів батогами, наказали їм не говорити більше від імені Ісуса й відпустили їх.
І, прикликавши апостолів, вибили їх і, заборонивши говорити в ім'я Ісуса, відпустили.
Апостоли залишили Синедріон, радіючи з того, що сподобились зазнати страждань і зневаги заради Ісуса.
Вийшли апостоли з синедріону, раді, що удостоїлися перенести зневагу за ім'я Ісуса.