Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Куліша та Пулюя
Правду кажу, я — в Христі. Я не обманюю, і сумління моє, освячене Духом Святим, свідок у тому, що в серці моєму велика скорбота й постійний біль за юдейський народ.
Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,
що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.
І я б майже бажав бути проклятим і відлученим від Христа заради братів і сестер моїх, й земних родичів — ізраїльтян. Їм належить право бути всиновленими, як дітям Господнім, успадкувати Славу і заповіти Божі. Всевишній також дав їм Закон Мойсеїв, служіння в Храмі й Свої обітниці.
Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;
вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
Їм належать великі патріархи, й вони були земною родиною Христа. Нехай Той, Хто є Богом [8] над усіма, буде благословенний на віки! Амінь.
їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.
Я не кажу, що Господь не здержав Слово Своє, але ж не всі, хто родом з Ізраїлю, — справжні ізраїльтяни.[9]
Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
І не всі ті істинні діти Авраамові, хто є його нащадками. Бо як Бог сказав: «Від Ісаака будуть названі нащадки твої».
анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.
Це означає, що не ті діти Божі, хто народився від плоті людської, а ті, хто народився завдяки Божій обітниці. То саме вони зватимуться нащадками Авраамовими.
Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.
І ось як в обітниці сказано: «В призначений час Я повернуся, і в Сари народиться син».
Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
Більше того, Ревекка також завагітніла. І були в неї сини від одного чоловіка, нашого праотця Ісаака.
Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
І перш ніж ті сини народилися, перш ніж вони вчинили щось добре чи зле, Бог сказав Ревецці: «Старший син твій служитиме молодшому». І сталося так, щоб міг здійснюватися Божий намір, за вибором Його. Він не грунтується на вчинках, він залежить від Божого заклику.
ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),
сказано їй, що більший служити ме меншому,
Як сказано у Святому Писанні: «Я полюбив Якова, та зненавидів Ісава».
яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.
І що ж ми тепер скажемо? Чи буває Бог несправедливим? Звісно, ні!
Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
Бо сказав Він Мойсею: «Я помилую того, кого Сам вирішу помилувати, і зглянусь над тим, над ким Сам вирішу зглянутись».
Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
Тож милість Божа не залежить від чийогось бажання або чиїхось зусиль, лише від Самого Бога.
Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
У Святому Писанні Бог каже фараонові: «Я підніс тебе й зробив царем для того, щоб показати через тебе Мою владу, і щоб Моє ім’я було сповіщене всьому світові».
Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.
Отже, Бог милує тих, кого Сам обирає, і робить впертими тих, кого Сам вибирає.
Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
І хтось може спитати мене: «Якщо Бог керує нашими вчинками, то чому ж Він досі звинувачує нас? Бо, зрештою, хто ж може протистояти волі Бога?»
Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
Але хто ж ти є, чоловіче добрий, щоб сперечатися з Богом? Глиняний глечик не питає гончара: «Навіщо Ти зробив мене таким?»
Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?
Хіба гончар не має влади над глиною, щоб з одного й того ж місива зробити дві різні посудини: чашу для урочистостей і звичайний глечик?
Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
А Богу, коли Він хотів виявити гнів Свій і силу Свою, все ж таки не забракувало терпіння й жалю до людей, які викликали в Нього той великий гнів, і які були засуджені до знищення.
Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
Він терпів їх, щоб показати багатство Слави Своєї тим, хто приймає Його милосердя, кого Він приготував одержати Славу Його.
і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
Це ті з нас, кого Він покликав не лише від юдеїв, а й від поган. Та невже хтось наважиться протидіяти всесильним діянням Божим?
як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
Як сказано у Святому Писанні, у пророка Осії:
«Тих, хто не був Моїм народом, Я назву Своїм народом. Жінку, яку не любили, Я назву коханою».
«Тих, хто не був Моїм народом, Я назву Своїм народом. Жінку, яку не любили, Я назву коханою».
Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
А також:
На тому ж місці, де Бог сказав їм: «Ви — не Мій народ», там їх назвуть дітьми живого Бога».
На тому ж місці, де Бог сказав їм: «Ви — не Мій народ», там їх назвуть дітьми живого Бога».
І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
Саме так Ісая провіщав про Ізраїль:
«Навіть якщо ізраїльтян буде так багато, немов того піску морського, однак лише декілька врятується, бо вирок Свій Господь на землі учинить до кінця і без зволікань».
«Навіть якщо ізраїльтян буде так багато, немов того піску морського, однак лише декілька врятується, бо вирок Свій Господь на землі учинить до кінця і без зволікань».
Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.
І ще Ісая провістив:
«Якби Господь Всемогутній не залишив для нас нащадків, ми б стали як Содом і Ґоморра».
«Якби Господь Всемогутній не залишив для нас нащадків, ми б стали як Содом і Ґоморра».
І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
Що ж на це сказати? Ми робимо висновок, що погани, які не прагнули праведності, здобули її — ту праведність, що є наслідком віри.
Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
А люди Ізраїлю, які йшли за Законом, що приніс би праведність, не жили відповідно до того Закону.
Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
Чому? Тому що вони чинили так не через віру, а через вчинки свої. І спіткнулися вони об камінь спотикання.
Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.