Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Куліша та Пулюя
Зараз я хочу нагадати, брати і сестри мої, про Добру Звістку, що я проповідував вам. Ви її одержали і на ній засновуєте життя своє.
Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,
Завдяки їй ви врятуєтеся, якщо добре пам’ятаєте те, що я вам проповідував. Якщо ж ні, то марно ви повірили.
котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.
Я передав вам насамперед те, що сам отримав: Христос прийняв смерть за наші гріхи, як сказано у Святому Писанні.
Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,
Його було поховано, і Він воскрес на третій день, як сказано у Святому Писанні.
і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,
Після того Він з’явився більш як п’ятистам віруючим одночасно. І більшість із них досі ще живі, хоча дехто вже й помер.
Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досї, инші ж і впокоїлись.
Тоді з’явився Він Якову, а після цього і всім апостолам.
Після того явив ся Якову, а потім усїм апостолам.
Нарешті, Він з’явився й мені також, наче якомусь недоноскові.
На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.
Бо я останній з апостолів. Я навіть не достойний зватися апостолом, бо переслідував Божу церкву.
Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.
Я — апостол милістю Божою, і Його милосердя до мене не було марним. Навпаки, я працював дуже старанно і впертіше за всіх, хоча не сам я, а милість Божа, яка зі мною, робила це.
Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.
Тож незалежно від того, чи я проповідую вам, чи хтось із інших апостолів, ми проповідуємо одне. І це саме те, в що ви повірили.
Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.
Та якщо ми проповідуємо, що Христос воскрес із мертвих, то чому ж дехто з вас каже, що ніхто не воскресає з мертвих?
Коли ж про Христа проповідуєть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?
Якщо ніхто не воскресає, тоді й Христос не воскрес.
Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;
А якщо Христос не воскрес із мертвих, то те, що ми проповідуємо — марне, і марна віра ваша.
коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.
Тоді ми є лжесвідками проти Бога, бо клятвенно засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа. А раз ніхто не воскресає з мертвих, тоді ж і Бог не воскресив Христа.
І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають.
Та якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес із мертвих.
Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.
А якщо Христос не воскрес, тоді й віра ваша марна, і гріхи ваші залишаються з вами.
А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших.
Якщо ми маємо надію на Христа лише в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей.
Коли тільки в сьому життї вповаємо на Христа, то окаяннїщї (нещасливійші) ми всїх людей.
Але Христос насправді воскрес із мертвих. Він — первісток тих, хто помер.
Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.
Бо як смерть прийшла через гріх однієї людини, так і воскресіння з мертвих прийшло через іншу.
Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих.
Я маю на увазі, що всі вмирають через Адама, та завдяки Христу всі знову житимуть.
Як бо в Адамі всї вмирають, так і в Христї всї оживають.
Та кожен матиме свою чергу: Христос був першим, Хто воскрес, а коли Він знову прийде, то воскреснуть й усі ті, хто Йому належить.
Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приходї Його.
Тоді настане кінець. Христос знищить усіх правителів, і владу, і силу, та передасть Царство Богу-Отцю.
Тодї (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.
Бо Христос мусить правити, доки Бог не покладе всіх ворогів до ніг Його.[30]
Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.
Бо: «Він усе впокорене кинув до ніг Його».
І коли сказано, що «все кинуто до Його ніг», то це означає, що Господь підкорив Христу усе, за винятком Себе — Всевишнього Бога.
І коли сказано, що «все кинуто до Його ніг», то це означає, що Господь підкорив Христу усе, за винятком Себе — Всевишнього Бога.
Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.
А коли все покориться Христу, тоді й Сам Син буде у владі Божій, Який підкорив усе Христу, щоб Бог був всім у всьому.
Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.
Інакше, якщо немає воскресіння, що ж робитимуть ті, хто охрестився заради померлих? Якщо мертві ніколи не воскреснуть, то навіщо ж люди хрестилися заради них?
Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсїм мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?
Щодня мені загрожує смерть. І це правда, як і те, брати і сестри мої, що я пишаюся вами в Ісусі Христі, Господі нашому.
Щодня вмираю; так (по правдї нехай буде) менї ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господї нашому.
Коли я бився з дикими звірами в Ефесі, міркуючи як проста людина, чи була б з того користь? Звичайно ні! Якщо мертві не воскресають, то «питимемо й їстимемо, бо завтра помремо!»
Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в Єфесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.
Не давайте вводити себе в оману. Лихе товариство руйнує добрі звичаї.
Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї.
Отямтеся, поверніться до здорового глузду, як належить, і киньте грішити, бо дехто з вас не знає Бога. Кажу це, щоб присоромити вас.
Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.
Але дехто може спитати: «Як воскресають мертві? Яке тіло вони матимуть?»
Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?
Дурниці! Те, що садите в землю, не оживе, поки спершу не «помре!»
Безумний! що ти сїєш, не оживе, коли не вмре.
І потім, що ви садите? Адже ви сієте в землю не дозріле «тіло», а просте зерно. Це може бути пшениця або щось інше.
І що сїєш, не тїло будуче сїєш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.
Тоді Бог надає йому те тіло, яке Сам вибрав. Він дає кожній зернині її власне «тіло».
Бог же дає йому тїло, яке схоче, і кожному насїнню своє тїло.
Тіла живих істот не однакові. Ні, у людей вони одні, а у тварин — зовсім інакші. У птахів ще інші, а у риб іще інші.
Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.
Є тіла Небесні й земні, але краса Небесних і земних тіл різна.
(Єсть) і тїла небесні й тїла земні, та инша слава небесних, а инша земних.
Сонце має одну красу, а місяць і зірки — зовсім іншу. Та краса однієї зірки відрізняється від іншої.
Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.
Так само буде й тоді, коли мертві воскреснуть: тіло, що сіється у землю — тлінне, а як зросте, буде нетлінним.
Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлїнню.
Воно сіється в неславу, у славу зростає; посіяне в немочі, підніметься у силі.
Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.
Посіяне тіло є земним, зросле — духовним; якщо є природні тіла, то є й духовні.
Сїєть ся тїло душевне, устає тїло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.
Ось у Святому Писанні сказано, що перший чоловік, Адам, «став живою істотою[31]». Та останній Адам [32] став життєдайним духом.
Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останнїй Адам духом животворящим.
Не духовна людина була першою, а природна. Потім прийшла духовна.
Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.
Той перший чоловік вийшов із землі і був земним. Другий прийшов з Неба.
Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.
Всі земні люди такі ж, як і перша людина, яка вийшла з землі. Небесні ж люди такі, як Той Чоловік Небесний.
Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.
Як носили ми образ земної людини, так само носитимемо і образ Небесної.
І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.
Кажу вам, брати і сестри, що тіла й кров не можуть успадквати Царства Божого. Адже тлінне не успадковує нетлінного.
Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїннє незотлїння не наслїдить.
Ось послухайте! Відкрию я вам таємницю: не всі ми зазнаємо смерті, але всі будемо змінені.
Ось тайну вам глаголю: Всї не впокоїмось, всї ж перемінимось.
І оком не встигнемо змигнути, як просурмить остання сурма. Коли вона просурмить, мерці повстануть нетлінні, і ми перемінимося.
У хвилину, у миг ока, за останньою трубою — бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.
Бо це тлінне тіло мусить одягнутися в нетлінне, і це смертне тіло — в безсмертне.
Треба бо тлїнному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє.
І коли це тлінне тіло вдягнеться у все нетлінне, а смертне тіло — у безсмертне, тоді збудеться те, що написано у Святому Писанні:
«І перемога смерть поглинула».
«І перемога смерть поглинула».
Як же тлїнне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тодї станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.
«Смерть, де ж твоя перемога? Смерть, де твоє жало?»
Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?
Та дяка Богу, Який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа!
Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.
Тож, брати і сестри мої любі, будьте твердими й непохитними. Присвятіть себе повністю трудам Господнім. Адже ви знаєте, що труд ваш Господній не марний.
Тим же, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючись у дїлї Господньому завсїди, знаючи, що праця ваша не марна перед Господем.