Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Хоменка
Мелхіседек був царем Салема і священиком Всевишнього Бога. Він зустрів Авраама, коли той повертався після перемоги над царями.[17] Того дня Мелхіседек благословив його.
Оцей Мелхиседек, цар Салему, священик Всевишнього Бога, який зустрів Авраама, коли він повертався після поразки царів, і який благословив його;
Тоді Авраам віддав йому десяту частину всієї своєї здобичі.
Ім’я Мелхіседек означає, по-перше, «цар праведності»; а також він був царем Салема, що означає «цар миру».
Ім’я Мелхіседек означає, по-перше, «цар праведності»; а також він був царем Салема, що означає «цар миру».
якому Авраам відділив десятину з усього, і якого ім'я означає спершу «цар справедливости», а потім цар Салему, тобто «цар миру»;
Немає ніяких свідчень про його батька, матір, родовід, про початок і кінець його життя. Подібно Синові Божому, він лишається первосвящеником назавжди.
без батька, без матері, без родоводу, який не має ні початку днів, ні кінця життя, уподібнений до Божого Сина, — зостається священиком повіки.
Тож ви бачите, яким великий чоловіком був Мелхіседек. Навіть Авраам, наш патріарх, віддав йому десятину здобичі.
Дивіться, отже, який великий той, якому патріярх Авраам дав десятину з найліпшої добичі!
І всім нащадкам Левія,[18] які ставали священиками, вказано Законом Мойсеєвим брати десятину зі свого народу, тобто з братів своїх, незважаючи на те, що вони також були нащадками Авраама.
Також і ті з синів Леві, що мають сан священства, мають за законом наказ брати десятину з народу, тобто з своїх братів, дарма що вони вийшли з бедер Авраама.
Мелхіседек не походив від родини Левія, але він узяв десятину з Авраама і благословив того, хто мав обітниці Божі.
Той же, який не походить з їхнього роду, взяв десятину з Авраама і благословив того, що мав обітниці.
Та немає сумнівів у тому, що завжди нижчий одержує благословення від вищого.
Тим часом і сумніву не може бути, що нижчий благословляється вищим.
З одного боку, десятину отримують нащадки Левія, тобто смертні люди, а з іншого — Мелхіседек, котрий отримав десятину з Авраама, та про кого проголошено у Святому Писанні, що він живе.
Ба більше, тут беруть десятину люди, що вмирають; а там — той, про кого свідчать, що живе.
Можна навіть сказати, що родина Левія, яка отримує десятину, сплатила десятину Мелхіседеку.
І, так би мовити, і Леві, який тепер збирає десятини, дав був десятину через Авраама,
Бо Левій тоді ще не був народженим, тобто він був в плоті Авраама, свого прабатька, коли Мелхіседек зустрів його.
бо він ще був у бедрах свого прабатька, коли Мелхиседек вийшов йому назустріч.
Але якщо духовної досконалості можна було досягти завдяки священицтву левитів (на підставі чого Закон був даний людям), то навіщо ж тоді з’являтися ще одному верховному священику, та ще й не такому, як Аарон, а такому, як Мелхіседек?
Якби, отже, досконалість була через левітське священство, під яким народ одержав закон, то яка була б іще потреба з'являтись іншому священикові, за чином Мелхиседека, священикові, що не звався б за чином Арона?
Адже коли змінюється священицтво, то мусить змінюватися й Закон.
Бо як міняється священство, конче міняється і закон.
Той, про Кого все це сказано, належав до іншого роду. З цього роду ніхто ще не служив при вівтарю.
Бо той, про кого це говориться, був з іншого коліна, з якого ніхто не служив при жертовнику.
Адже добре відомо, що наш Господь Ісус Христос походив з роду Юдиного, а говорячи про це коліно, Мойсей не сказав нічого про священиків.
Відомо бо, що наш Господь походить від Юди, про покоління якого Мойсей нічого не згадав як про священиків.
І це стає ще очевидніше, коли з’являється інший священик, подібний до Мелхіседека.
Це стає ще яснішим, коли на подобу Мелхиседека постає інший священик;
Бо Йому дається цей сан не за людськими законами або за належністю до певної родини. Його зроблено священиком на основі сили вічного життя.
він став ним не за законом тілесної заповіді, а за силою життя нетлінного,
Адже ось що сказано про Нього у Святому Писанні: «Священик Ти навіки, як той Мелхіседек».
бо він прийняв таке свідоцтво: «Ти — священик повіки за чином Мелхиседека.»
Тож старий Закон вже скасований, тому що він виявився немічним і безкорисним.
Так перша заповідь скасована через її неміч і безкорисність —
Бо Закон Мойсея не міг зробити нічого досконалим, але ж нині, нам даровано нову надію, котра наближає нас до Бога.
закон бо не зробив нічого досконалим, — уведено ж кращу надію, яка зближає нас до Бога.
Важливо також і те, що настановлення Ісуса Первосвящеником не сталося без Божої клятви (коли священиками стають інші чоловіки, це відбувається без клятви).
Тим більше, що це не сталося без клятви: бо коли інші настановлялися священиками без клятви,
А настановлюючи Ісуса, Бог поклявся:
«Господь поклявсь, І клятви не відмінить: „Священик Ти навіки”».
«Господь поклявсь, І клятви не відмінить: „Священик Ти навіки”».
то цей мав клятву того, який сказав до нього: «Господь поклявсь, і каятись не буде: Ти — священик повіки.»
Тож це означає, що Ісус є запорукою кращого Заповіту усім людям Господнім.
Ось чому Ісус став запорукою кращого союзу.
Крім того, після смерті, священики не могли виконувати свої обов’язки, й саме через їх було так багато.
Крім того: отих священиків було більше, бо смерть не дозволяла їм зоставатися;
А оскільки Ісус живе вічно, то служитиме Він священиком повік.
цей же, тому що перебуває повіки, має священство непроминальне
Ось чому Він здатний вічно спасати тих, хто через Нього наблизиться до Всевишнього. Адже Він завжди живий, щоб заступатися за них перед Господом.
і тому може спасти повіки тих, які через нього до Бога приступають, бо він завжди живий, щоб за них заступатися.
Отже, Ісус — то якраз такий первосвященик, якого ми потребуємо: святий, бездоганний, цнотливий, вільний від впливу грішників і вищий від Небес.
Якраз і годилося, щоб ми мали такого первосвященика непорочного, відлученого від грішників і вищого за небеса,
Йому не треба щодня приносити пожертви, як то роблять ті первосвященики: спершу на спокуту своїх власних гріхів, а потім — гріхів інших людей. Він зробив це раз і за всіх, коли пожертвував Собою.
який не має потреби, як архиереї, щодня приносити перше за власні гріхи жертви, а потім за гріхи народу, бо він зробив це раз, принісши себе самого в жертву.
Бо Закон призначає первосвящениками чоловіків, які мають ті ж самі слабкості, що і інші люди. А клятва Божа, котра прийшла після Закону, призначила Сина, створеного досконалим через страждання, первосвящеником навіки.
Закон бо настановляє архиєреями людей, немочі підлеглих, а слово клятви, що було після закону, настановляє Сина, що навіки досконалий.