Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
English Standard Version
Перша Угода мала свої обряди й місця поклоніння, створені людьми.
The Earthly Holy Place
Now even the first covenant had regulations for worship and an earthly place of holiness.
Now even the first covenant had regulations for worship and an earthly place of holiness.
Їх було розташовано в Наметі. Там стояв свічник і стіл з жертовними хлібами. Ця перша частина Намету називалася Святим Місцем.
За другою завісою був відділ Намету, який називався «Святая Святих».[22]
В тому відділі були золочений вівтар для кадіння ладану і Ковчег Заповіту, весь окутий золотом. А в тім Ковчегу — золота посудина з манною і розквітлий Ааронів жезл,[23] а також таблиці з Заповітом.
having the golden altar of incense and the ark of the covenant covered on all sides with gold, in which was a golden urn holding the manna, and Aaron’s staff that budded, and the tablets of the covenant.
Понад ковчегом Херувими Слави Божої охороняли місце спокути.[24] Та не будемо зараз про все це так докладно.
Above it were the cherubim of glory overshadowing the mercy seat. Of these things we cannot now speak in detail.
Коли все це було так влаштовано, священики завжди заходили до першого відділу Намету, виконуючи обряд поклоніння.[25]
These preparations having thus been made, the priests go regularly into the first section, performing their ritual duties,
І лише сам первосвященик, лиш раз на рік входив до другого відділу, і то не без крові. Він приносив її за свої власні гріхи й за гріхи людей, заподіяні несвідомо.[26]
but into the second only the high priest goes, and he but once a year, and not without taking blood, which he offers for himself and for the unintentional sins of the people.
Отже, Дух Святий показує, що шлях до Святая Святих ще не був відкритий, доки стоїть перший Намет.
By this the Holy Spirit indicates that the way into the holy places is not yet opened as long as the first section is still standing
Все це — символічне і вказує на теперішній час. Це означає, що дари і пожертви, принесені Богу, не можуть зробити того, хто їх приносить, внутрішньо досконалим.
Вони обмежуються лише їжею та питвом та обрядовими обмиваннями: все це зовнішні правила, чинні лише для старих часів, доки не одержали ми нового наказу.
but deal only with food and drink and various washings, regulations for the body imposed until the time of reformation.
Але тепер прийшов Христос, первосвященик нового добра, яке ми зараз маємо. Він служить у Наметі, величнішому й досконалішому — нерукотворному. Він не належить цьому земному світові.
Христос приніс кров не козлів і телят, а Свою власну. Він приніс її і з нею ввійшов до Святая Святих, здобувши вічну спокуту за всіх нас.
he entered once for all into the holy places, not by means of the blood of goats and calves but by means of his own blood, thus securing an eternal redemption.
Бо якщо кров козлів і биків або попіл телиці покропили тих, хто був розбещений, і відновили їх до тілесної чистоти, то наскільки ж дієвішою буде кров Христова! Духом Святим приніс Він Себе, бездоганного, Богу в пожертву. Тож Його кров очистить нашу свідомість від злих вчинків, і ми зможемо поклонятися живому Богу.
Через це Христос — посередник у новій Угоді між Богом і людьми. Він прийняв смерть, аби принести спокуту людям за гріхи, вчинені в час першої Угоди. Завдяки цьому Христовому посередництву люди, покликані Богом, одержать обіцяну вічну спадщину.
Для того, щоб заповіту набути сили, необхідно довести смерть того, хто заповідає.
For where a will is involved, the death of the one who made it must be established.
Бо заповіт може діяти лише після смерті заповідника, а поки він живий, заповіт не матиме сили.
For a will takes effect only at death, since it is not in force as long as the one who made it is alive.
Ось чому навіть попередній Заповіт не діяв без крові.
Therefore not even the first covenant was inaugurated without blood.
Бо коли Мойсей оголошував усім людям кожну заповідь Закону, він брав кров телят і козлів, розведену водою, червлену вовну, іссоп [27] і кропив саму Книгу Закону і всіх людей,
For when every commandment of the law had been declared by Moses to all the people, he took the blood of calves and goats, with water and scarlet wool and hyssop, and sprinkled both the book itself and all the people,
і казав: «Це кров Угоди, якій Бог наказував вам коритися».
saying, “This is the blood of the covenant that God commanded for you.”
Так само він кропив кров’ю і Намет, і все, що використовувалося в обрядах поклоніння.
And in the same way he sprinkled with the blood both the tent and all the vessels used in worship.
Зрештою, за Законом, майже все мусить бути очищене кров’ю. А без кровопролиття не може бути прощення.[28]
Indeed, under the law almost everything is purified with blood, and without the shedding of blood there is no forgiveness of sins.
То було необхідно, щоб подоби речей Небесних були освячені земними пожертвами, але самі Небесні речі повинні бути освячені жертвами досконалішими, ніж ці.
Thus it was necessary for the copies of the heavenly things to be purified with these rites, but the heavenly things themselves with better sacrifices than these.
Бо Христос ввійшов не до рукотворної святині, подоби справжньої, Він потрапив на самі Небеса, щоб тепер явитися за нас перед Богом.
For Christ has entered, not into holy places made with hands, which are copies of the true things, but into heaven itself, now to appear in the presence of God on our behalf.
І не для того, щоб знову й знову приносити Себе в жертву. То лиш звичайні первосвященики входять до Святая Святих щороку з несвоєю кров’ю.[29]
Nor was it to offer himself repeatedly, as the high priest enters the holy places every year with blood not his own,
Якби й Він так робив, то мусив би приносити Себе в жертву багаторазово від самого сотворіння світу. Ні, Христос прийшов один раз на прикінці часів, щоб знищити гріх, принісши Себе в жертву.
for then he would have had to suffer repeatedly since the foundation of the world. But as it is, he has appeared once for all at the end of the ages to put away sin by the sacrifice of himself.
Доля людей — померти один раз, і після цього постати перед Судом.
And just as it is appointed for man to die once, and after that comes judgment,
Так і Христос приніс Себе в жертву один раз, щоб спокутувати гріхи багатьох людей. І вдруге Він з’явиться, але не для того, щоб знищити гріх, а щоб спасти тих, хто чекає на Нього.
so Christ, having been offered once to bear the sins of many, will appear a second time, not to deal with sin but to save those who are eagerly waiting for him.