Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
New International Version
Перша Угода мала свої обряди й місця поклоніння, створені людьми.
Worship in the Earthly Tabernacle
Now the first covenant had regulations for worship and also an earthly sanctuary.
Now the first covenant had regulations for worship and also an earthly sanctuary.
Їх було розташовано в Наметі. Там стояв свічник і стіл з жертовними хлібами. Ця перша частина Намету називалася Святим Місцем.
A tabernacle was set up. In its first room were the lampstand and the table with its consecrated bread; this was called the Holy Place.
За другою завісою був відділ Намету, який називався «Святая Святих».[22]
Behind the second curtain was a room called the Most Holy Place,
В тому відділі були золочений вівтар для кадіння ладану і Ковчег Заповіту, весь окутий золотом. А в тім Ковчегу — золота посудина з манною і розквітлий Ааронів жезл,[23] а також таблиці з Заповітом.
which had the golden altar of incense and the gold-covered ark of the covenant. This ark contained the gold jar of manna, Aaron’s staff that had budded, and the stone tablets of the covenant.
Понад ковчегом Херувими Слави Божої охороняли місце спокути.[24] Та не будемо зараз про все це так докладно.
Above the ark were the cherubim of the Glory, overshadowing the atonement cover. But we cannot discuss these things in detail now.
Коли все це було так влаштовано, священики завжди заходили до першого відділу Намету, виконуючи обряд поклоніння.[25]
When everything had been arranged like this, the priests entered regularly into the outer room to carry on their ministry.
І лише сам первосвященик, лиш раз на рік входив до другого відділу, і то не без крові. Він приносив її за свої власні гріхи й за гріхи людей, заподіяні несвідомо.[26]
But only the high priest entered the inner room, and that only once a year, and never without blood, which he offered for himself and for the sins the people had committed in ignorance.
Отже, Дух Святий показує, що шлях до Святая Святих ще не був відкритий, доки стоїть перший Намет.
The Holy Spirit was showing by this that the way into the Most Holy Place had not yet been disclosed as long as the first tabernacle was still functioning.
Все це — символічне і вказує на теперішній час. Це означає, що дари і пожертви, принесені Богу, не можуть зробити того, хто їх приносить, внутрішньо досконалим.
This is an illustration for the present time, indicating that the gifts and sacrifices being offered were not able to clear the conscience of the worshiper.
Вони обмежуються лише їжею та питвом та обрядовими обмиваннями: все це зовнішні правила, чинні лише для старих часів, доки не одержали ми нового наказу.
They are only a matter of food and drink and various ceremonial washings — external regulations applying until the time of the new order.
Але тепер прийшов Христос, первосвященик нового добра, яке ми зараз маємо. Він служить у Наметі, величнішому й досконалішому — нерукотворному. Він не належить цьому земному світові.
Христос приніс кров не козлів і телят, а Свою власну. Він приніс її і з нею ввійшов до Святая Святих, здобувши вічну спокуту за всіх нас.
Бо якщо кров козлів і биків або попіл телиці покропили тих, хто був розбещений, і відновили їх до тілесної чистоти, то наскільки ж дієвішою буде кров Христова! Духом Святим приніс Він Себе, бездоганного, Богу в пожертву. Тож Його кров очистить нашу свідомість від злих вчинків, і ми зможемо поклонятися живому Богу.
The blood of goats and bulls and the ashes of a heifer sprinkled on those who are ceremonially unclean sanctify them so that they are outwardly clean.
Через це Христос — посередник у новій Угоді між Богом і людьми. Він прийняв смерть, аби принести спокуту людям за гріхи, вчинені в час першої Угоди. Завдяки цьому Христовому посередництву люди, покликані Богом, одержать обіцяну вічну спадщину.
For this reason Christ is the mediator of a new covenant, that those who are called may receive the promised eternal inheritance — now that he has died as a ransom to set them free from the sins committed under the first covenant.
Для того, щоб заповіту набути сили, необхідно довести смерть того, хто заповідає.
Бо заповіт може діяти лише після смерті заповідника, а поки він живий, заповіт не матиме сили.
because a will is in force only when somebody has died; it never takes effect while the one who made it is living.
Ось чому навіть попередній Заповіт не діяв без крові.
This is why even the first covenant was not put into effect without blood.
Бо коли Мойсей оголошував усім людям кожну заповідь Закону, він брав кров телят і козлів, розведену водою, червлену вовну, іссоп [27] і кропив саму Книгу Закону і всіх людей,
When Moses had proclaimed every command of the law to all the people, he took the blood of calves, together with water, scarlet wool and branches of hyssop, and sprinkled the scroll and all the people.
і казав: «Це кров Угоди, якій Бог наказував вам коритися».
Так само він кропив кров’ю і Намет, і все, що використовувалося в обрядах поклоніння.
In the same way, he sprinkled with the blood both the tabernacle and everything used in its ceremonies.
Зрештою, за Законом, майже все мусить бути очищене кров’ю. А без кровопролиття не може бути прощення.[28]
In fact, the law requires that nearly everything be cleansed with blood, and without the shedding of blood there is no forgiveness.
То було необхідно, щоб подоби речей Небесних були освячені земними пожертвами, але самі Небесні речі повинні бути освячені жертвами досконалішими, ніж ці.
It was necessary, then, for the copies of the heavenly things to be purified with these sacrifices, but the heavenly things themselves with better sacrifices than these.
Бо Христос ввійшов не до рукотворної святині, подоби справжньої, Він потрапив на самі Небеса, щоб тепер явитися за нас перед Богом.
For Christ did not enter a sanctuary made with human hands that was only a copy of the true one; he entered heaven itself, now to appear for us in God’s presence.
І не для того, щоб знову й знову приносити Себе в жертву. То лиш звичайні первосвященики входять до Святая Святих щороку з несвоєю кров’ю.[29]
Nor did he enter heaven to offer himself again and again, the way the high priest enters the Most Holy Place every year with blood that is not his own.
Якби й Він так робив, то мусив би приносити Себе в жертву багаторазово від самого сотворіння світу. Ні, Христос прийшов один раз на прикінці часів, щоб знищити гріх, принісши Себе в жертву.
Otherwise Christ would have had to suffer many times since the creation of the world. But he has appeared once for all at the culmination of the ages to do away with sin by the sacrifice of himself.
Доля людей — померти один раз, і після цього постати перед Судом.
Just as people are destined to die once, and after that to face judgment,
Так і Христос приніс Себе в жертву один раз, щоб спокутувати гріхи багатьох людей. І вдруге Він з’явиться, але не для того, щоб знищити гріх, а щоб спасти тих, хто чекає на Нього.
so Christ was sacrificed once to take away the sins of many; and he will appear a second time, not to bear sin, but to bring salvation to those who are waiting for him.