Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en de
Паралельне читання Біблії
Переклад Біблії Турконяка
Новый русский перевод Библии
І довготривалою була війна між домом Саула та між домом Давида. І дім Давида поступав уперед і зміцнявся, а дім Саула відступав і слабшав.
Между домом Саула и домом Давида шла продолжительная война. Давид становился все сильнее и сильнее, а дом Саула все слабее и слабее.
У Хевроні в Давида народилися сини: його первородний був Амнон від Ахінооми з Єзраела,
В Хевроне у Давида родились сыновья. Его первенцем был Амнон, сын изреельтянки Ахиноамь;
його другий син — Далуя від Авіґеї, кармилійки, і третій — Авесалом, син Маахи, дочки Толмії, царя Ґесіра,
вторым был Килеаб, сын Авигайль, вдовы Навала из Кармила;
третьим — Авессалом, сын Маахи, дочери гешурского царя Талмая;
і четвертий — Орнія, син Фенґіти, і п’ятий — Саватія від Авітали,
четвертым — Адония, сын Аггифы;
пятым — Шефатия, сын Авиталы;
і шостий — Єтераама, від Еґли, жінки Давида. Вони народилися в Давида в Хевроні.
шестым — Итреам, сын жены Давида Эглы.
Они родились у Давида в Хевроне.
І сталося, коли була війна між домом Саула і між домом Давида, то Авенир був тим, хто утримував дім Саула.
Во время войны между домом Саула и домом Давида Авнер укреплял свое собственное положение в доме Саула.
У Саула була наложниця Ресфа, дочка Яла. І Мемфівостей, син Саула, сказав до Авенира: Як це ти ввійшов до наложниці мого батька?
У Саула была наложница по имени Рицпа, дочь Айя. Иш-Бошет сказал Авнеру:
— Почему ты спишь с наложницей моего отца?
— Почему ты спишь с наложницей моего отца?
І Авенир дуже розлютився через слова Мемфівостея. І сказав йому Авенир: Хіба я є псячою головою? Сьогодні я вчинив милосердя з домом твого батька Саула, а також з братами і знайомими, і не перейшов до дому Давида, а ти сьогодні шукаєш у мене несправедливості через жінку!
Авнер очень разгневался на слова Иш-Бошета и ответил:
— Разве я — собачья голова, служащая на стороне Иудеи? Сегодня я верен дому твоего отца Саула и его семье и друзьям. Я не предал тебя Давиду. А ты сейчас обвиняешь меня в преступлении из-за этой женщины!
— Разве я — собачья голова, служащая на стороне Иудеи? Сегодня я верен дому твоего отца Саула и его семье и друзьям. Я не предал тебя Давиду. А ты сейчас обвиняешь меня в преступлении из-за этой женщины!
Це нехай учинить Бог Авенирові, і це нехай йому додасть, бо так, як поклявся Господь Давидові, так учиню йому в цей день,
Так пусть же Бог сурово накажет8 Авнера, если я не сделаю для Давида того, о чем клялся ему Господь,
щоб забрати царство від дому Саула й підняти престол Давида над Ізраїлем і над Юдою від Дана аж до Вирсавії!
— не заберу царство у дома Саула и не поставлю престол Давида над Израилем и Иудеей от Дана до Вирсавии.
Мемфівостей не зміг більше відповісти Авенирові й слова, тому що боявся його.
Иш-Бошет не осмеливался далее говорить с Авнером, потому что испугался его.
І Авенир відразу відіслав послів до Давида в Телам, де він перебував, кажучи: Склади зі мною твій завіт, і ось моя рука з тобою, щоби повернути до тебе весь дім Ізраїля.
Авнер отправил послов от своего лица сказать Давиду: «Чья эта земля? Заключи со мной союз, и я помогу тебе перетянуть на свою сторону весь Израиль».
І сказав Давид: Добре, я складу з тобою завіт, тільки я в тебе прошу одну річ, кажучи: Не побачиш мого обличчя, якщо не приведеш Мелхолу, дочку Саула, коли ти прийдеш побачити моє обличчя.
Давид ответил:
— Хорошо, я заключу с тобой союз. Но я требую от тебя одного: не приходи ко мне, если не приведешь с собой Михаль, дочь Саула, когда придешь увидеться со мной.
— Хорошо, я заключу с тобой союз. Но я требую от тебя одного: не приходи ко мне, если не приведешь с собой Михаль, дочь Саула, когда придешь увидеться со мной.
І відіслав Давид послів до Мемфівостея, сина Саула, кажучи: Віддай мені мою жінку Мелхолу, яку я отримав за сто крайніх плотей филистимців!
Затем Давид послал вестников к сыну Саула Иш-Бошету с требованием: «Дай мне мою жену Михаль, которую я взял себе за сто филистимских краеобрезаний».
І послав Мемфівостей, і взяв її в її чоловіка, у Фалтіїла, сина Селли.
Иш-Бошет отдал приказ, и ее забрали от ее мужа Фалтиила, сына Лаиша.
Її чоловік ішов з нею, плачучи за нею, аж до Варакіма. І сказав йому Авенир: Іди, повернися! І той повернувся.
Но ее муж пошел вслед и плакал, идя за ней, всю дорогу до Бахурима. Авнер сказал ему:
— Ступай домой!
И тот возвратился.
— Ступай домой!
И тот возвратился.
І промовив Авенир до старійшин Ізраїля, кажучи: Учора й третього дня ви шукали Давида, щоб царював над вами.
Авнер совещался со старейшинами Израиля и сказал:
— Некогда вы хотели поставить Давида своим царем.
— Некогда вы хотели поставить Давида своим царем.
Тепер же вчиніть, бо Господь говорив до Давида, кажучи: Рукою мого раба Давида спасу Ізраїля з руки филистимців і з руки всіх їхніх ворогів.
Теперь сделайте это! Ведь Господь обещал Давиду: «Через Моего слугу Давида Я избавлю Мой народ Израиль от руки филистимлян и от руки всех его врагов».
І заговорив Авенир до вух Веніаміна. І пішов Авенир, щоб говорити до вух Давида в Хевроні все, що милим було в очах Ізраїля і в очах усього дому Веніаміна.
Еще Авнер говорил лично с вениамитянами. После этого он пошел в Хеврон рассказать Давиду все, что готовы были сделать Израиль и весь дом Вениамина.
І прийшов Авенир до Давида в Хеврон, а з ним — двадцять мужів. А Давид зробив бенкет Авенирові та мужам, які з ним.
Когда Авнер, с которым было двадцать человек, пришел к Давиду в Хеврон, Давид устроил пир для него и для его людей.
І промовив Авенир до Давида: Встану і піду, і зберу до мого володаря-царя весь Ізраїль, і складу з тобою завіт, і царюватимеш над усіма, над чим бажає твоя душа. І Давид відіслав Авенира, і він пішов у мирі.
Авнер сказал Давиду:
— Позволь мне немедленно отправиться и собрать весь Израиль к господину моему царю, чтобы они заключили с тобой союз, а ты стал править надо всем, чего желает твое сердце.
Давид отпустил Авнера, и он ушел с миром.
— Позволь мне немедленно отправиться и собрать весь Израиль к господину моему царю, чтобы они заключили с тобой союз, а ты стал править надо всем, чего желает твое сердце.
Давид отпустил Авнера, и он ушел с миром.
І ось слуги Давида та Йоав приходили з подорожі й несли із собою численну здобич. Авенира не було з Давидом у Хевроні, бо він відіслав його і відпустив у мирі.
В это время люди Давида и Иоав вернулись из набега и принесли с собой богатую добычу. Но Авнера у Давида в Хевроне уже не было, потому что Давид9 отпустил его, и он ушел с миром.
Йоав і все його військо прийшли, і сповістили Йоавові, кажучи: До Давида приходив Авенир, син Нира, і він його відіслав, і той відійшов у мирі.
Когда пришли Иоав и с ним все воины, ему сказали, что Авнер, сын Нира, приходил к царю, царь отпустил его, и он ушел с миром.
І ввійшов Йоав до царя, і сказав: Що це вчинив ти? Ось до тебе приходив Авенир, тож навіщо ти його відіслав, і він відійшов у мирі.
Иоав пришел к царю и сказал:
— Что ты сделал? Ведь к тебе приходил Авнер! Почему ты отпустил его? Теперь он ушел!
— Что ты сделал? Ведь к тебе приходил Авнер! Почему ты отпустил его? Теперь он ушел!
Хіба ти не знаєш злоби Авенира, сина Нира, що він прийшов, щоб тебе обманути і пізнати твій вихід і твій вхід, і пізнати все, що ти чиниш?
Ты же знаешь Авнера, сына Нира, — он приходил, чтобы обмануть тебя и выведать все, что ты делаешь и куда ты ходишь.
І повернувся Йоав від Давида, і відіслав послів за Авениром, і повертають його від джерела Сеірама. А Давид не знав.
Иоав вышел от Давида, послал за Авнером вестников, и они вернули его от колодца Сира. Давид об этом не знал.
І повернувся Авенир у Хеврон, і звернув його Йоав на сторону від брами, щоб говорити з ним, роблячи засідку, а там ударив його в живіт, і він помер за кров Асаїла, брата Йоава.
Когда Авнер вернулся в Хеврон, Иоав отвел его в сторону, в глубь ворот, словно для того, чтобы поговорить с ним наедине. И там, желая отомстить за кровь своего брата Асаила, Иоав поразил его в живот, и он умер.
Після цього почув Давид і сказав: Невинний я і моє царство перед Господом навіки за кров Авенира, сина Нира.
После этого Давид, услышав о случившемся, сказал:
— Я и мое царство навеки неповинны перед Господом в крови Авнера, сына Нира.
— Я и мое царство навеки неповинны перед Господом в крови Авнера, сына Нира.
Нехай зійде вона на голову Йоава і на весь дім його батька, і в домі Йоава хай не переведеться той, хто має хворобливі виділення, і прокажений, хто тримає палицю, і хто поляже від меча, і кому бракує хліба!
Пусть его кровь падет на голову Иоава и на весь дом его отца! Пусть дом Иоава никогда не остается без больного с гноящейся язвой или прокаженного,10 или опирающегося на костыль, или падающего от меча, или нуждающегося в пище.
А Йоав і його брат Авесса зробили засідку на Авенира за те, що він убив Асаїла, їхнього брата, у Ґаваоні на війні.
(Иоав и его брат Авишай убили Авнера потому, что он убил их брата Асаила в битве при Гаваоне.)
І промовив Давид до Йоава і до всього народу, який з ним: Роздеріть ваш одяг і підпережіться мішковиною, і оплакуйте Авенира! І цар Давид ішов за марами.
Затем Давид сказал Иоаву и всем людям, которые были с ним:
— Разорвите свои одежды, оденьтесь в рубище и плачьте над Авнером.
Царь Давид сам пошел за похоронными дрогами.
— Разорвите свои одежды, оденьтесь в рубище и плачьте над Авнером.
Царь Давид сам пошел за похоронными дрогами.
І ховають Авенира в Хевроні. Цар підвищив свій голос і заплакав над його гробницею, і весь народ плакав над Авениром.
Они похоронили Авнера в Хевроне, и царь громко плакал у могилы Авнера. Весь народ тоже плакал.
І заплакав цар над Авениром, і сказав: Хіба смертю Навала [1] помирає Авенир?
Царь оплакивал Авнера этой песней:
«Разве должен был Авнер умереть подлой смертью?
Твої руки не були зв’язані, твої ноги — не в колодках. Не прийшов ти, як Навал, ти впав перед синами несправедливості! І весь народ зібрався оплакувати його.
Руки твои не были связаны,
ноги твои не были скованы.
Ты пал, как падают перед разбойниками».
И весь народ заплакал над ним снова.
І прийшов увесь народ вмовити Давида їсти хліб, коли ще був день, та Давид поклявся, кажучи: Це нехай учинить мені Бог, і це додасть, коли до заходу сонця скуштую хліба чи будь-чого!
Затем все они пришли и убеждали Давида поесть, пока еще продолжался день, но Давид дал клятву, говоря:
— Пусть Бог сурово накажет меня, если я поем хлеба или чего-нибудь еще прежде, чем зайдет солнце!
— Пусть Бог сурово накажет меня, если я поем хлеба или чего-нибудь еще прежде, чем зайдет солнце!
І весь народ пізнав, і милим було перед ними все, що зробив цар перед народом.
Весь народ заметил это и был этим доволен; да и все, что делал царь, нравилось всему народу.
І пізнав увесь народ і весь Ізраїль у той день, що не від царя вийшов наказ убити Авенира, сина Нира.
Так в тот день весь народ и весь Израиль узнал, что царь не принимал никакого участия в убийстве Авнера, сына Нира.
І промовив цар до своїх слуг: Хіба ви не знаєте, що великий проводир у цей день упав у Ізраїлі,
И царь сказал своим людям:
— Разве вы не понимаете, что сегодня в Израиле пал вождь и великий человек?
— Разве вы не понимаете, что сегодня в Израиле пал вождь и великий человек?