Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
І промовив Елісей: Послухай Господнє слово! Так говорить Господь: У цій годині завтра, мірка пшеничного борошна буде за сикль і дві мірки ячменю за сикль у брамах Самарії!
І сказав Єлисей: „Послухайте слово Господнє: Так сказав Господь: Цього ча́су взавтра буде се́я пшеничної муки — за ше́кля, і дві сеї ячме́ню — за шекля в брамі Самарії“.
І відповів тристат [1] , на руку якого цар опирався, і сказав Елісеєві: Ось, хіба поробить Господь отвори в небі, щоби збулося це слово? А Елісей сказав: Ось ти побачиш на свої очі, та з того не їстимеш!
І відповів Божому чоловікові вельможа царя, що він на його руку спирався, і сказав: „Якби Господь поробив отво́ри в небі, чи сталася б ця річ?“ А той відказав: „Ось ти побачиш своїми очи́ма, — та їсти звідти не бу́деш“.
А біля брами міста були три прокажені чоловіки, і кожний сказав до свого ближнього: Чого ми тут сидимо, доки не помремо?
І були при вході до брами чотири прокаже́ні чоловіки. І сказали вони один до о́дного: „Чого ми сидимо́ тут, аж поки не помремо́?
Якщо скажемо: Увійдемо в місто, то в місті голод, і там помремо. Якщо тут сидітимемо, то також помремо. Тож тепер ходімо і попадемо до сирійського табору, може залишать нас живими, і житимемо. А якщо вб’ють нас, то помремо.
Якщо ми скажемо: Увійді́мо до міста, а в місті голод, то помремо́ там; а якщо сиді́тимемо тут, то теж помремо́. Отож, ходіть, і перейді́мо до сирійського табо́ру, — якщо там позоставлять нас при житті, бу́демо жити, а якщо заб'ють нас, то помремо́“.
І вони встали в темряві, щоб іти до сирійського табору, і прийшли до частини сирійського табору, і ось немає там жодного чоловіка.
І встали вони на́двечір, щоб іти до сирійського табо́ру. І прибули́ вони до кра́ю сирійського табо́ру, аж ось — нема там ніко́го!
Господь дав чути в сирійському таборі шум колісниць, іржання коней і голос великого війська. І промовив кожний до свого брата: Тепер цар Ізраїля найняв проти нас царів хетів і царів Єгипту, щоби виступили проти нас!
Бо Господь учинив, що сирійський та́бір почув стуко́тняву колесни́ць і їржа́ння ко́ней, та га́лас великого ві́йська. І сказали вони один до о́дного: „Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських, щоб пішли на нас!“
І вони піднялися, і в темряві втекли, і залишили свої намети, своїх коней і своїх ослів так, як є в таборі, а втекли задля своєї душі.
І встали вони, і повтікали надвечір, і полишили свої намети, й осли свої, і та́бір, як він був, та й повтікали, спасаючи життя своє!
І ввійшли ці прокажені аж до частини табору, і ввійшли в один намет, попоїли, попили і взяли звідти срібло, золото та одяг, і пішли. Повернулися і ввійшли в інший намет, взяли звідти, пішли і заховали.
І прийшли ті прокаже́ні аж до краю табо́ру, і ввійшли до одно́го намету, — і їли й пили, і повино́сили звідти срібло й золото та вбрання́, і пішли й захова́ли. І вони зно́ву ввійшли до іншого намету, і повино́сили звідти, і пішли та й схова́ли.
І сказав кожний своєму ближньому: Не так ми чинимо! Цей день є днем радісної звістки, а ми мовчимо! Якщо чекатимемо аж до світання, то знайдемо беззаконня! Тепер же ходімо, увійдемо і сповістимо в домі царя.
І сказали вони один до о́дного: „Неслушно ми ро́бимо. Цей день — він день доброї звістки, а ми мовчимо́. Як ми бу́демо чекати аж до ранішнього сві́тла, то впаде́ на нас провина. А тепер ході́мо, і ввійді́мо й донесі́мо царевому дому!“
І вони прийшли, закричали з брами міста і сповістили їм, гукаючи: Ми ввійшли в сирійський табір, і ось там немає чоловіка і людського голосу, хіба що тільки прив’язаний кінь, осел і їхні намети, так, як є.
І прийшли вони, і покликали міськи́х воротарі́в, та й доне́сли їм, говорячи: „Увійшли ми до сирійського табо́ру, а там нема ані люди́ни, ані лю́дського голосу, а тільки поприв'я́зувані коні та поприв'язувані осли, та намети, як вони були!“
А воротарі закричали і сповістили всередину до дому царя.
І воротарі́ покликали, і доне́сли про це до самого царсько́го дому.
І цар встав уночі, і сказав своїм слугам: Я сповіщу вам, що нам учинила Сирія! Вони взнали, що ми голодуємо, вийшли з табору і заховалися в полі, кажучи: Вийдуть з міста, і ми захопимо їх живими та ввійдемо в місто!
І встав цар уночі й сказав своїм слу́гам: „Розкажу́ я вам, що́ нам зробили сирійці. Вони знають, що ми голодні, і повихо́дили з табо́ру, щоб схова́тися на полі, говорячи: „Коли ті повихо́дять із міста, то ми схо́пимо їх живих, та й уві́йдемо до міста!“
І відповів один із його слуг, і сказав: Хай візьмуть п’ять оставлених коней, які тут залишились, ось вони є на всю безліч Ізраїля, яка залишилася, тож пошлемо туди і поглянемо.
І відповів один із його слуг і сказав: „Нехай ві́зьмуть п'я́теро позосталих ко́ней, що лишилися в ньому, у місті. Ось вони, — (із усього війська Ізраїлевого тільки й лишилися, із усього війська Ізраїля, що згинуло), — і пошле́мо, і побачимо“.
І взяли двох вершників на конях, і цар Ізраїля послав їх за царем Сирії, кажучи: Ідіть і роздивіться!
І взяли́ вони дві колесни́ці з кі́ньми, і цар послав їх услід за сирійським табо́ром, говорячи: „Ідіть і подивіться“.
І ті пішли за ними аж до Йордану, і ось уся дорога повна одягу і зброї, які Сирія покинула, коли вона перелякалася. І повернулися посланці, і сповістили цареві.
І пішли вони за ними аж до Йорда́ну, аж ось уся дорога повна вбрання́ та рече́й, що поки́дали сирійці, як поспішали! І верну́лися ці посли, і доне́сли цареві.
І вийшов народ, і пограбували сирійський табір, і була мірка пшеничного борошна за сикль і дві мірки ячменю за сикль, — за Господнім словом.
І вийшов наро́д, і розграбува́ли сирійський та́бір. І ко́штувала се́я пшеничної муки по шеклю, і дві сеї ячме́ню по шеклю за словом Господнім!
І цар виставив біля брами тристата, на руку якого цар опирався, та народ потоптав його в брамі, і він помер, як і сказав Божий чоловік, котрий сказав це, коли посланець зайшов до нього.
І цар призна́чив того вельможу, що на його руку він опирався, доглядати над брамою. Та затопта́в його наро́д у брамі, і він помер, як казав був Божий чоловік, який говорив, коли прихо́див до нього цар.
І сталося так, як сказав Елісей, звертаючись до царя: Дві мірки ячменю за сикль і мірка пшеничного борошна буде за сикль, — так буде в цій годині завтра в брамі Самарії!
І сталося, коли Божий чоловік говорив до царя, кажучи: „Дві сеї ячменю по шеклю, і сея пшеничної муки́ по шеклю буде того ча́су взавтра в брамі Самарії,
Та тристат тоді відповів Елісеєві, і сказав: Хіба ось Господь відкриє отвори в небі, щоби збулося це слово! А Елісей сказав: Ось побачиш це на свої очі, та з того не їстимеш!
то цей вельможа відповів Божому чоловікові й сказав: „Якби Господь поробив отво́ри в небі, чи сталася б ця річ?“ А той відказав: „Ось ти побачиш своїми очи́ма, — та їсти звідти не бу́деш“.