Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en de
Паралельне читання Біблії
Переклад Біблії Турконяка
Auflage 2017
Отже, дванадцятого місяця, який є адар, на тринадцятий день місяця, надійшли листи, написані царем.
Am dreizehnten Tag im zwölften Monat, dem Monat Adar, sollte der Erlass des Königs und sein Befehl ausgeführt werden. Es war der Tag, an dem die Gegner der Juden gehofft hatten, sie zu überwältigen. Doch nun überwältigten umgekehrt die Juden ihre Feinde.
У той день загинули вороги юдеїв, тому що ніхто не повстав, боячись їх.
In allen Provinzen des Königs Artaxerxes taten sich die Juden in den Städten zusammen und überfielen die, die den Untergang der Juden geplant hatten. Niemand konnte ihnen standhalten; denn alle Völker hatte Schrecken vor ihnen befallen;
Адже володарі сатрапів, тирани і царські писарі шанували юдеїв, оскільки на них лежав страх Мардохея,
auch alle Fürsten der Provinzen, die Satrapen, Statthalter und königlichen Beamten, waren auf Seiten der Juden; denn Schrecken vor Mordechai hatte sie befallen.
бо було виставлено припис царя, щоб він прославився в усьому царстві.
Mordechai war nämlich im Königspalast hoch angesehen und es war in allen Provinzen bekannt geworden, dass er immer einflussreicher wurde.
So erschlugen die Juden alle ihre Feinde mit dem Schwert, töteten und vernichteten sie. Sie machten mit ihren Hassern, was sie wollten.
5 У місті Сузи юдеї вбили п’ятсот чоловік:
In der Burg Susa brachten die Juden fünfhundert Männer um
десятьох синів Амана, сина Амадата Вуґея, ворога юдеїв, і пограбували.
die zehn Söhne des Judenfeindes Haman, des Sohnes Hammedatas, töteten sie, aber sie vergriffen sich nicht an ihrem Besitz.
У той день передано цареві кількість тих, які загинули в Сузах.
Als man an jenem Tag dem König meldete, wie viele Menschen in der Burg Susa erschlagen worden waren,
І цар сказав Естері: Юдеї вигубили в місті Сузи п’ятсот чоловік. А в околиці, як думаєш, скористалися? Тож що ще просиш, і буде тобі!
sagte der König zu Königin Ester: In der Burg Susa haben die Juden fünfhundert Männer, auch die zehn Söhne Hamans, getötet und vernichtet. Was haben sie dann wohl in den übrigen königlichen Provinzen getan? Hast du einen Wunsch? Er wird dir erfüllt werden. Hast du eine Bitte? Sie soll erfüllt werden.
І сказала Естера цареві: Нехай дасться юдеям так скористатися завтра, щоб повісити десятьох синів Амана.
Ester antwortete: Wenn es dem König gefällt, soll den Juden in Susa erlaubt werden, auch morgen nach dem Gesetz von heute zu handeln. Außerdem soll man die zehn Söhne Hamans an den Galgen hängen.
І він наказав, аби так сталося, і оголосив юдеям міста, щоб повісили тіла синів Амана.
Der König befahl, es solle so geschehen. Man gab also in Susa noch einen Erlass heraus und hängte die zehn Söhne Hamans auf.
І юдеї зібралися в Сузах на чотирнадцятий день адара, і вбили триста чоловік, та не пограбували нікого.
Auch am vierzehnten Tag des Monats Adar taten sich die Juden in Susa zusammen und töteten dort dreihundert Männer; aber an ihrem Besitz vergriffen sie sich nicht.
Решта юдеїв, які в царстві, зібралися, вони допомагали один одному і спинилися від війни. Бо вигубили з них десять тисяч п’ятсот на тринадцятий день адара, та нікого не пограбували.
Die übrigen Juden in den königlichen Provinzen hatten sich versammelt, um für ihr Leben einzutreten; sie hatten sich Ruhe vor ihren Feinden verschafft und fünfundsiebzigtausend ihrer Gegner getötet; aber an ihrem Besitz hatten sie sich nicht vergriffen.
Вони спочили чотирнадцятого дня того місяця і тримали його як день спочинку, з радістю і веселістю.
Das war am dreizehnten Tag des Monats Adar geschehen, am vierzehnten Tag des Monats jedoch war Ruhe. Sie feierten ihn als Festtag mit Essen und Trinken.
А юдеї, що в Сузах, зібралися в місті, та на чотирнадцятий день не спочили. А вони провели п’ятнадцятий день з радістю і веселістю.
Die Juden in Susa aber versammelten sich am Dreizehnten und Vierzehnten des Monats; bei ihnen war am Fünfzehnten wieder Ruhe und sie feierten ihn als Festtag mit Essen und Trinken.
Отже, через це юдеї, що розсіяні по всій країні, проводять з радістю чотирнадцятий день адара, як святковий день, посилаючи частки кожний ближньому, а ті, що живуть в метрополіях, проводять радісно, святково і п’ятнадцятий день адара, посилаючи частки ближнім.
Deswegen begehen die Juden in den unbefestigten Orten auf dem Land den vierzehnten Tag des Monats Adar als Festtag, den sie mit Essen und Trinken feiern und an dem sie sich gegenseitig beschenken.
Мардохей записав ці слова в книгу і послав юдеям, які були в царстві Артаксеркса, близьким і далеким,
Mordechai schrieb alles auf, was geschehen war. Er schickte Schreiben an alle Juden in allen Provinzen des Königs Artaxerxes nah und fern
аби зробити ці дні святковими, і проводити чотирнадцятий і п’ятнадцятий день адара,
und machte ihnen zur Pflicht, den vierzehnten und fünfzehnten Tag des Monats Adar in jedem Jahr als Festtag zu begehen.
бо в ці дні юдеї спочили від своїх ворогів; і місяць, що був адар, в який для них відбулася переміна від плачу на радість і від пригнічення на святковий день, увесь проводити як святкові дні шлюбів і радості, посилаючи частки друзям і бідним.
Sie sollten es halten entsprechend den Tagen, an denen die Juden wieder Ruhe hatten vor ihren Feinden, und entsprechend dem Monat, in dem sich ihr Kummer in Freude verwandelte und ihre Trauer in Glück. Sie sollten sie als Festtage mit Essen und Trinken begehen und sich gegenseitig beschenken und auch den Armen sollten sie Geschenke geben.
І прийняли юдеї так, як записав їм Мардохей,
So wurde bei den Juden das, was sie damals zum ersten Mal taten und was Mordechai ihnen vorschrieb, zu einem festen Brauch.
коли Аман, син Амадата, македонець, воював проти них, коли видав рішення і жереб, щоб їх вигубити,
Denn der Agagiter Haman, der Sohn Hammedatas, der Feind aller Juden, hatte den Plan gefasst, die Juden auszurotten, und hatte das Pur, das heißt das Los, geworfen, um sie in Schrecken zu versetzen und auszurotten.
і коли ввійшов до царя, кажучи, щоб повісити Мардохея. А те, що він зробив, аби навести зло на юдеїв, прийшло на нього, і повішений був він та його діти.
Als sie vor den König getreten war, hatte er in einem Schreiben angeordnet: Sein böser Plan gegen die Juden solle auf ihn selbst zurückfallen; man hänge ihn und seine Söhne an den Galgen.
Тому названо ці дні Фрури [1] , через жереби, бо їхньою мовою вони звуться Фрури, через слова цього послання і те, що через це вони потерпіли, і те, що їм сталося.
Darum nennt man diese Tage das Purimfest, nach dem Wort Pur. Wegen alldem, was in diesem Schreiben stand und was sie selbst gesehen und erlebt hatten,
І він поставив, і юдеї взяли на себе, на своє насіння і на тих, що долучилися до них, інакше не повелися б. А ці дні — пам’ять про подію, якої дотримуються з роду в рід у місті, на батьківщині та в країні.
machten es sich die Juden zur Pflicht und erklärten es zur unwiderruflichen Satzung für sich, für ihre Nachkommen und für alle, die sich ihnen anschließen würden, diese beiden Tage alljährlich, wie vorgeschrieben, zur festgesetzten Zeit zu begehen.
І ці дні Фрурів будуть проводитися завжди, і пам’ять про них не загине в родах.
Diese Tage sollten in Erinnerung bleiben und in jeder Generation, in jeder Familie, in jeder Provinz und in jeder Stadt begangen werden. Die Juden sollten das Purimfest nie abschaffen; diese Tage sollten bei ihren Nachkommen nie vergessen werden.
І записала цариця Естера, дочка Амінадава, і юдей Мардохей те, що зробили, і потвердження листа стосовно Фрурів.
Um den Purimerlass mit allem Nachdruck zu bestätigen, verfassten die Königin Ester, die Tochter Abihajils, und der Jude Mordechai ein zweites Schreiben.
Sie schickten es mit Glück- und Segenswünschen an alle Juden in den hundertsiebenundzwanzig Provinzen des Reiches des Artaxerxes,
Мардохей і цариця Естера постановили самі для себе піст, тоді ж постановивши і їхню раду проти їхнього здоров’я.
um das Datum der Purimtage festzulegen, wie es der Jude Mordechai und Königin Ester angeordnet und wie sie es selbst sich und ihren Nachkommen zur Pflicht gemacht hatten. Das Schreiben enthielt die Vorschriften für das Fasten und die Wehklage.