Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en de
Паралельне читання Біблії
Переклад Біблії Турконяка
Lutherbibel
Отже, дванадцятого місяця, який є адар, на тринадцятий день місяця, надійшли листи, написані царем.
Im zwölften Monat, das ist der Monat Adar, am 13. Tage, den des Königs Wort und Gebot bestimmt hatte, daß man’s tun sollte, eben desselben Tages, da die Feinde der Juden hofften, sie zu überwältigen, wandte sich’s, daß die Juden ihre Feinde überwältigen sollten.
У той день загинули вороги юдеїв, тому що ніхто не повстав, боячись їх.
Da versammelten sich die Juden in ihren Städten in allen Landen des Königs Ahasveros, daß sie die Hand legten an die, so ihnen übel wollten. Und niemand konnte ihnen widerstehen; denn ihre Furcht war über alle Völker gekommen.
Адже володарі сатрапів, тирани і царські писарі шанували юдеїв, оскільки на них лежав страх Мардохея,
Auch alle Obersten in den Landen und Fürsten und Landpfleger und Amtleute des Königs halfen den Juden; denn die Furcht vor Mardochai war über sie gekommen.
бо було виставлено припис царя, щоб він прославився в усьому царстві.
Denn Mardochai war groß im Hause des Königs, und sein Gerücht erscholl in allen Ländern, wie er zunähme und groß würde.
Also schlugen die Juden an allen ihren Feinden eine Schwertschlacht und würgten und brachten um und taten nach ihrem Willen an denen, die ihnen feind waren.
5 У місті Сузи юдеї вбили п’ятсот чоловік:
Und zu Schloß Susan erwürgten die Juden und brachten um 500 Mann;
десятьох синів Амана, сина Амадата Вуґея, ворога юдеїв, і пограбували.
die zehn Söhne Hamans, des Sohnes Hammedathas, des Judenfeindes. Aber an die Güter legten sie ihre Hände nicht.
У той день передано цареві кількість тих, які загинули в Сузах.
Zu derselben Zeit kam die Zahl der Erwürgten zu Schloß Susan vor den König.
І цар сказав Естері: Юдеї вигубили в місті Сузи п’ятсот чоловік. А в околиці, як думаєш, скористалися? Тож що ще просиш, і буде тобі!
Und der König sprach zu der Königin Esther: Die Juden haben zu Schloß Susan 500 Mann erwürgt und umgebracht und die zehn Söhne Hamans; was werden sie tun in den andern Ländern des Königs? was bittest du, daß man dir gebe? und was forderst du mehr, daß man tue?
І сказала Естера цареві: Нехай дасться юдеям так скористатися завтра, щоб повісити десятьох синів Амана.
Esther sprach: Gefällt’s dem König, so lasse er auch morgen die Juden zu Susan tun nach dem heutigen Gebot, und die zehn Söhne Hamans soll man an den Baum hängen.
І він наказав, аби так сталося, і оголосив юдеям міста, щоб повісили тіла синів Амана.
Und der König hieß also tun. Und das Gebot ward zu Susan angeschlagen, und die zehn Söhne Hamans wurden gehängt.
І юдеї зібралися в Сузах на чотирнадцятий день адара, і вбили триста чоловік, та не пограбували нікого.
Und die Juden zu Susan versammelten sich auch am 14. Tage des Monats Adar und erwürgten zu Susan 300 Mann; aber an ihre Güter legten sie ihre Hände nicht.
Решта юдеїв, які в царстві, зібралися, вони допомагали один одному і спинилися від війни. Бо вигубили з них десять тисяч п’ятсот на тринадцятий день адара, та нікого не пограбували.
Aber die andern Juden in den Ländern des Königs kamen zusammen und standen für ihr Leben, daß sie Ruhe schafften vor ihren Feinden, und erwürgten ihrer Feinde 75,000; aber an ihre Güter legten sie ihre Hände nicht.
Вони спочили чотирнадцятого дня того місяця і тримали його як день спочинку, з радістю і веселістю.
Das geschah am 13. Tage des Monats Adar, und sie ruhten am 14. Tage desselben Monats; den machte man zum Tage des Wohllebens und der Freude.
А юдеї, що в Сузах, зібралися в місті, та на чотирнадцятий день не спочили. А вони провели п’ятнадцятий день з радістю і веселістю.
Aber die Juden zu Susan waren zusammengekommen am 13. und 14. Tage und ruhten am 15. Tage; und den Tag machte man zum Tage des Wohllebens und der Freude.
Отже, через це юдеї, що розсіяні по всій країні, проводять з радістю чотирнадцятий день адара, як святковий день, посилаючи частки кожний ближньому, а ті, що живуть в метрополіях, проводять радісно, святково і п’ятнадцятий день адара, посилаючи частки ближнім.
Darum machten die Juden, die auf den Dörfern und Flecken wohnten, den 14. Tag des Monats Adar zum Tage des Wohllebens und der Freude, und sandte einer dem andern Geschenke.
Мардохей записав ці слова в книгу і послав юдеям, які були в царстві Артаксеркса, близьким і далеким,
Und Mardochai schrieb diese Geschichten auf und sandte Briefe an alle Juden, die in allen Ländern des Königs Ahasveros waren, nahen und fernen,
аби зробити ці дні святковими, і проводити чотирнадцятий і п’ятнадцятий день адара,
daß sie annähmen und hielten den 14. und 15. Tag des Monats Adar jährlich,
бо в ці дні юдеї спочили від своїх ворогів; і місяць, що був адар, в який для них відбулася переміна від плачу на радість і від пригнічення на святковий день, увесь проводити як святкові дні шлюбів і радості, посилаючи частки друзям і бідним.
nach den Tagen, darin die Juden zur Ruhe gekommen waren von ihren Feinden, und nach dem Monat, darin ihre Schmerzen in Freude und ihr Leid in gute Tage verkehrt war; daß sie dieselben halten sollten als Tage des Wohllebens und der Freude und einer dem andern Geschenke schicken und den Armen mitteilen.
І прийняли юдеї так, як записав їм Мардохей,
Und die Juden nahmen’s an, was sie angefangen hatten zu tun und was Mardochai an sie schrieb:
коли Аман, син Амадата, македонець, воював проти них, коли видав рішення і жереб, щоб їх вигубити,
wie Haman, der Sohn Hammedathas, der Agagiter, aller Juden Feind, gedacht hatte, alle Juden umzubringen, und das Pur, das ist das Los, werfen lassen, sie zu schrecken und umzubringen;
і коли ввійшов до царя, кажучи, щоб повісити Мардохея. А те, що він зробив, аби навести зло на юдеїв, прийшло на нього, і повішений був він та його діти.
und wie Esther zum König gegangen war und derselbe durch Briefe geboten hatte, daß seine bösen Anschläge, die er wider die Juden gedacht, auf seinen Kopf gekehrt würden; und wie man ihn und seine Söhne an den Baum gehängt hatte.
Тому названо ці дні Фрури [1] , через жереби, бо їхньою мовою вони звуться Фрури, через слова цього послання і те, що через це вони потерпіли, і те, що їм сталося.
Daher sie diese Tage Purim nannten nach dem Namen des Loses. Und nach allen Worten dieses Briefes und dem, was sie selbst gesehen hatten und was an sie gelangt war,
І він поставив, і юдеї взяли на себе, на своє насіння і на тих, що долучилися до них, інакше не повелися б. А ці дні — пам’ять про подію, якої дотримуються з роду в рід у місті, на батьківщині та в країні.
richteten die Juden es auf und nahmen’s auf sich und auf ihre Nachkommen und auf alle, die sich zu ihnen taten, daß sie nicht unterlassen wollten, zu halten diese zwei Tage jährlich, wie die vorgeschrieben und bestimmt waren;
І ці дні Фрурів будуть проводитися завжди, і пам’ять про них не загине в родах.
daß diese Tage nicht zu vergessen, sondern zu halten seien bei Kindeskindern, bei allen Geschlechtern, in allen Ländern und Städten. Es sind die Tage Purim, welche nicht sollen übergangen werden unter den Juden, und ihr Gedächtnis soll nicht umkommen bei ihren Nachkommen.
І записала цариця Естера, дочка Амінадава, і юдей Мардохей те, що зробили, і потвердження листа стосовно Фрурів.
Und die Königin Esther, die Tochter Abihails, und Mardochai, der Jude, schrieben mit ganzem Ernst, um es zu bestätigen, diesen zweiten Brief von Purim;
und er sandte die Briefe zu allen Juden in den 127 Ländern des Königreichs des Ahasveros mit freundlichen und treuen Worten:
Мардохей і цариця Естера постановили самі для себе піст, тоді ж постановивши і їхню раду проти їхнього здоров’я.
daß sie annähmen die Tage Purim auf ihre bestimmte Zeit, wie Mardochai, der Jude, über sie bestätigt hatte und die Königin Esther, und wie sie für sich selbst und ihre Nachkommen bestätigt hatten die Geschichte der Fasten und ihres Schreiens.