Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Доки не перестанеш? Стримайся, щоб і ми промовили!
Докіль словами ще вам перекидатися марно? Нумо лиш, братись за за ум, і тодї поговоримо.
Чому, наче чотириногі, ми замовкли перед тобою?
Чому вважатись нам за скот і бути пониженими в власних очах наших?
Тебе охопив гнів. Бо що ж? Якщо ти помреш, хіба піднебесна буде бездомною? Чи гори спадуть з основ?
О, ти, що в досадї своїй душу свою роздираєш! Чи то ж задля тебе опустїє земля та пересунуться скелї з місць своїх?
І світло безбожних згасне, і їхній вогонь не підніметься.
Та ж у безбожного мусить потахнути сьвітло, а з огня його не остане й искри.
Його світло в житті — темрява, і світильник з ним погасне.
Стемнїє сьвітло в домівцї його, й сьвічка його загасне над ним.
Найменші вполювали його майно, нехай же його обмане рада.
Змалїють кроки могучостї його, й повалить його власний намір його;
Нехай його нога зловиться в пастці, і заплутається в сіті.
Бо він попаде в сїть ногами своїми й в плетїнках буде плутатись.
Нехай найдуть на нього засідки. І скріпить проти нього спраглих.
Спіймають пута ноги його, й грабіжник уловить його.
Сховано в землю сильце його, і його пастка — на стежці.
Невидимо розложені по землї силця на його, й западнї по дорозї.
Хай довкруги нього вигублять болі, а численні, що навколо його ніг, хай прийдуть у великому голоді.
Кругом страхи лякати муть його, й зневолять його кидатись то сюди то туди.
Йому ж приготовлено належне падіння,
Вичерпаєсь із голоду сила в йому, й погибель готова під боком його.
хай стопи його ніг будуть поїдені, нехай смерть пожере його красу.
З'їсть тїло його, з'їсть всї члени його перворідна (небувала) недуга смертї.
Нехай оздоровлення буде вирване з його життя, нехай його захопить біда, царське обвинувачення.
Прогнана буде з домівки в його надїя його, а се доведе його до царя страхів*.
Нехай поселиться в його ночі в його шатрі, нехай буде посіяна сіркою його краса.
Осядуть в наметї його (чужі), бо стане він уже не його; домівку його посиплють сїркою.
Його коріння під ним посохне, і зверху впадуть його жнива.
Знизу усхне коріннє його, а вгорі зовяне верховіттє його.
І його пам’ять зникне із землі, і його ім’я нехай буде на віддаленому обличчі.
Щезне про його память із землї й імени його не згадувати муть на базарі.
Нехай хтось прожене його зі світла в темряву.
Проженуть його з сьвітла в тьму, й зітруть його з кругогляду земного.
Не буде знайомого в його народі, ані не врятується його дім у піднебесній, але в тому, що є його, житимуть інші.
Нї сина нї внука не буде в народї його, не зістанеться нїхто в домівцї його.
Над ним застогнали останні, а перших охопило здивування.
День (погибелї) його злякає потомків, а сучасників обгорне жахом.