Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Послухайте, послухайте моїх слів, щоб хоч у цьому була мені від вас потіха!
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
Проклинайте мене, я ж говоритиму, тоді не висміюватимете мене.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Бо що ж? Хіба моє оскарження людини? І чому через це мені не обурюватися?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Дивлячись на мене, дивуєтеся, поклавши руки на уста.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Бо коли згадаю, то турбуюся, і болі охоплюють моє тіло.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Чому безбожні живуть і досягають старості в багатстві?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Їхнє насіння по душі, і їхні діти перед очима.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Їхнім сім’ям щастить, страху ж ніде не помітно, і бича від Господа на них немає.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Їхня корова не скинула теляти, є збережена їхня худоба, яка була тільна — не втратила.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Тож залишаються, як вічні вівці, а їхні діти забавляються,
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
взявши псалтир і гусла, і веселяться під звуки музики.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Закінчили в добрі своє життя, і заснули в спокої аду.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л.
А він до Господа промовляє: Відступи від мене, не бажаю знати Твоїх доріг!
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
Хто Такий Всесильний, що Йому служитимемо? І яка вигода, коли Його зустрінемо?
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
Бо в їхніх руках було добро, і діла безбожних Він не помічає.
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Ні, але й світильник безбожних погасне, надійде ж на них знищення, і від гніву прийдуть їхні болі.
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
Вони ж будуть, наче полова перед вітром, чи наче порох, якого підняла вітряна буря.
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
Нехай синам не стане їхнього майна! Він йому віддасть і взнає.
„Бог ховає синам його кривду Свою“ — та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Хай його очі побачать власну загибель, і Господь хай його не врятує.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Бо яке його бажання з ним у його домі? І кількість його місяців була порахована.
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Хіба Господь не є Той, Хто навчає розуму і вміння? Він же судитиме вбивць.
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Цей помре в силі своєї простоти, будучи повністю в добрі, та процвітаючий.
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
І його нутрощі сповнені жиру, шпик же його розливається.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
А той вмирає від гіркоти душі, бо не їсть нічого доброго.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
Та вони разом сплять у землі, і гниль їх покрила.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Як знаю я вас, що сміливо на мене нападаєте.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Бо скажете: Де є дім володаря? І де є покриття наметів безбожних?
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Запитаєте дорогу в тих, хто проходить, і не знехтуйте їхні знаки.
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
Адже лиходієві легко буде до дня знищення, до дня його гніву буде він доведений.
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
Хто сповістить перед ним його дорогу? Він сам зробив, хто йому віддасть?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Тож він був відведений до гробів і пильнував на труні.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
Солодкими для нього були каміння потоку… а за ним відійде кожний чоловік, і незчисленні — перед ним.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.