Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Нехай пропаде день, в який я народився, і ніч, в яку сказали: Ось хлоп’я!
Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!
Нехай буде той день темрявою, і нехай Господь згори його не шукає, і хай не зійде світло на нього.
Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!
Нехай же його охопить темрява і тінь смерті, нехай на нього надійде морок.
Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!
Нехай буде проклятим день і та ніч, нехай понесе його темрява. Хай не буде днем року, і хай не буде зарахований до днів місяця.
А ніч тая — нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!
Але нехай та ніч буде болем, і хай не прийде на неї веселість чи радість.
О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!
Але нехай прокляне її той, хто проклинає той день, той, хто бажає заволодіти великим китом.
Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день*, та готові й дракона розбудити!
Хай потемніють зорі тієї ночі, нехай залишиться темною і до світання хай не прийде, і хай не побачить ранкової зорі, як сходить,
Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,
тому що не замкнула дверей лона моєї матері. Бо відняло би біль від моїх очей.
За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
Чому ж я не помер у лоні, а вийшов з лона, і чому я відразу не помер?
Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?
Чому ж мене зустріли коліна? Чому ж я ссав груди?
Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?
Тепер же, лігши, мовчав би я, і, заснувши, спочив би я
Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн
із царями, радниками землі, які хвалилися мечами,
З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,
чи з володарями, у кого багато золота, які наповнили свої доми сріблом,
Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;
чи наче покидьок, який виходить з лона матері, чи наче немовлята, які не побачили світла.
Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.
Там безбожні спалили гнів люті, там спочили змучені тілом.
Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.
Спільно старі не почули голосу збирача податків.
Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.
Там є малий, великий і раб, який боявся свого володаря.
Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.
Чому ж дано світло тим, хто в гіркоті, і життя — тим, хто в душевних болях,
Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,
які бажають смерті й не осягають, копають, наче за скарбами,
Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;
і дуже радими стали б, якщо би здобули?
Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.
Смерть для чоловіка — спочинок, бо замкнув Бог довкруги нього.
На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?
Бо стогін приходить перед моєю їжею, і я ллю сльози, огорнений страхом.
Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;
Бо страх, над яким я роздумував, прийшов на мене, і той, кого я боявся, зустрів мене.
Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.