Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Після цього Йов відкрив свої уста
По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
Нехай пропаде день, в який я народився, і ніч, в яку сказали: Ось хлоп’я!
„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
Нехай буде той день темрявою, і нехай Господь згори його не шукає, і хай не зійде світло на нього.
Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!..
Нехай же його охопить темрява і тінь смерті, нехай на нього надійде морок.
Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
Нехай буде проклятим день і та ніч, нехай понесе його темрява. Хай не буде днем року, і хай не буде зарахований до днів місяця.
Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
Але нехай та ніч буде болем, і хай не прийде на неї веселість чи радість.
Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
Але нехай прокляне її той, хто проклинає той день, той, хто бажає заволодіти великим китом.
Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
Хай потемніють зорі тієї ночі, нехай залишиться темною і до світання хай не прийде, і хай не побачить ранкової зорі, як сходить,
Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
тому що не замкнула дверей лона моєї матері. Бо відняло би біль від моїх очей.
бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
Чому ж я не помер у лоні, а вийшов з лона, і чому я відразу не помер?
Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
Чому ж мене зустріли коліна? Чому ж я ссав груди?
Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
Тепер же, лігши, мовчав би я, і, заснувши, спочив би я
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
із царями, радниками землі, які хвалилися мечами,
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
чи з володарями, у кого багато золота, які наповнили свої доми сріблом,
або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
чи наче покидьок, який виходить з лона матері, чи наче немовлята, які не побачили світла.
Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
Там безбожні спалили гнів люті, там спочили змучені тілом.
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
Спільно старі не почули голосу збирача податків.
разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
Там є малий, великий і раб, який боявся свого володаря.
Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
Чому ж дано світло тим, хто в гіркоті, і життя — тим, хто в душевних болях,
І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
які бажають смерті й не осягають, копають, наче за скарбами,
що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
і дуже радими стали б, якщо би здобули?
тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
Смерть для чоловіка — спочинок, бо замкнув Бог довкруги нього.
мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
Бо стогін приходить перед моєю їжею, і я ллю сльози, огорнений страхом.
Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
Бо страх, над яким я роздумував, прийшов на мене, і той, кого я боявся, зустрів мене.
бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.