Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Якби хтось дійсно зважив [1] мою лють, а мої болі взяв би разом на вагу,
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
то були б тяжчі за пісок, що на березі моря. Але, як здається, мої слова погані.
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
Адже в моєму тілі є Господні стріли, лють яких випиває мою кров. Коли почну говорити, колють мене.
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
Бо що ж? Чи без причини закричить дикий осел, хіба ж не шукаючи їжі? Хіба ж реве бик біля ясел, коли має їжу?
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
Чи ж їдять хліб без солі? І хіба є смак у пустих словах?
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
Бо моя душа не може зупинитися. Бо я вважаю за огидну свою їжу, наче запах лева.
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
О, коли б Він дав мені, щоб виконалося моє прохання, і мою надію дав би Господь!
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
Нехай Господь, почавши, зранить мене, та до кінця мене не вигубить.
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
Нехай буде для мене гробницею місто, на мурах якого я скакав у ньому. Я не перестану, бо я не переступив святих слів мого Бога.
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
Бо ж яка моя сила, що я терплю? Чи який мій час, що тримається моя душа?
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
Хіба моя міць — міцність каменю? Хіба моє тіло з міді?
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
Чи не на Нього я поклав надію? Поміч же від мене віддалилася.
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
Покинуло мене милосердя, і Господня допомога знехтувала мною.
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
Не поглянули на мене мої близькі. Наче потік, що відходить, чи наче хвиля вони пройшли повз мене.
Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
Ті, хто мене шанував, тепер напали на мене, наче сніг чи суцільний лід.
темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
Так, як коли настала спека, розтопились і невідомо чим було,
Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
так і я, покинутий усіма, пропав я і став бездомним.
Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
Гляньте на дороги теманців, ви, які оточуєте дороги сабонців.
Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
І стидові підпадуть ті, хто надіється на міста і маєтки.
І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
Тож і ви напали на мене без милосердя, наче перелякалися, бачачи мою рану.
Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
Що ж бо? Чи я щось у вас попросив, чи потребую вашої сили,
Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
щоб врятуватися від ворогів, чи спастися з руки володарів?
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
Повчіть мене, я ж мовчатиму! Якщо я в чомусь заблукав, вкажіть мені!
Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
Але як видно, неприємні слова праведного, бо не у вас прошу сили.
Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
І ваше звинувачення словам не зупинить мене, бо я не сприйму висловів ваших промов.
Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
Адже ви лише нападаєте на сироту, наскакуєте на вашого друга.
і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
Тепер же, поглянувши на ваші обличчя, не скажу неправди.
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
Сидіть же, і нехай не буде неправедності, і знову приєднайтеся до праведних.
Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!