Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Синодальный перевод
Хіба життя людини на землі радше не є випробуванням, — його життя, наче в наймита, взятого на день?
Не определено ли человеку время на земле, и дни его не то же ли, что дни наёмника?
Або наче раб, який боїться свого володаря і схопив тінь, чи наче найманець, який очікує своєї винагороди.
Как раб жаждет тени, и как наёмник ждёт окончания работы своей,
Так і я переніс порожні місяці, і ночі болючі мені дано.
так я получил в удел месяцы суетные, и ночи горестные отчислены мне.
Якщо засну, кажу: Коли день? Як же встану, знову: Коли вечір? А буваю я сповненим болю від вечора аж до ранку.
Когда ложусь, то говорю: «когда-то встану?», а вечер длится, и я ворочаюсь досыта до самого рассвета.
Моє ж тіло покривається гноєм червів, і я чахну, зіскрібаючи грудки землі з моїх виділень.
Тело моё одето червями и пыльными струпами; кожа моя лопается и гноится.
А моє життя проминуло легше за бесіду, загинуло воно в марній надії.
Дни мои бегут скорее челнока и кончаются без надежды.
Тож згадай, що мій дух — життя, і моє око більше не повернеться, щоб побачити добро.
Вспомни, что жизнь моя дуновение, что око моё не возвратится видеть доброе.
Не побачить мене око Того, Хто мене бачить. Очі Твої на мені, а мене більше немає,
Не увидит меня око видевшего меня; очи Твои на меня, — и нет меня.
— наче хмара стерта з неба. Адже якщо людина зійде до аду, то більше не вийде,
Редеет облако и уходит; так нисшедший в преисподнюю не выйдет,
і більше не повернеться до власного дому. І більше його не впізнає його місце.
не возвратится более в дом свой, и место его не будет уже знать его.
Тож я вже не зупиню моїх уст, говоритиму, будучи в скруті, охоплений бідою, відкрию гіркоту моєї душі.
Не буду же я удерживать уст моих; буду говорить в стеснении духа моего; буду жаловаться в горести души моей.
Яким морем я є, чи змієм, що Ти настановив наді мною сторожу?
Разве я море или морское чудовище, что Ты поставил надо мною стражу?
Я сказав: Мене потішить моє ліжко, відкрию ж до себе самого власне слово на моєму ліжку.
Когда подумаю: «утешит меня постель моя, унесёт горесть мою ложе моё»,
Ти мене страшиш снами і лякаєш мене видіннями.
Ты страшишь меня снами и видениями пугаешь меня;
Забереш від мого духа мою душу, від смерті ж — мої кості.
и душа моя желает лучше прекращения дыхания, лучше смерти, нежели сбережения костей моих.
Адже не житиму навіки, щоб терпіти. Відступи від мене, бо моє життя марне.
Опротивела мне жизнь. Не вечно жить мне. Отступи от меня, ибо дни мои — суета.
Бо чим є людина, що Ти її звеличив, або що Ти звертаєш на неї увагу?
Что такое человек, что Ты столько ценишь его и обращаешь на него внимание Твоё,
Невже здійснюватимеш над ним нагляд аж до ранку, і його судитимеш до спочинку?
посещаешь его каждое утро, каждое мгновение испытываешь его?
Як довго не залишатимеш мене і не відпускатимеш мене, доки ще ковтатиму мою слину в болі?
Доколе же Ты не оставишь, доколе не отойдёшь от меня, доколе не дашь мне проглотить слюну мою?
Якщо я згрішив, що Тобі можу зробити, Тобі, Хто знає людський розум? Навіщо Ти мене поставив Твоїм звинувачуваним, я є для Тебе тягарем?
Если я согрешил, то что я сделаю Тебе, страж человеков! Зачем Ты поставил меня противником Себе, так что я стал самому себе в тягость?