Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
На закінчення. Пісня для синів Корея — на повчання.
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний.
Боже, ми своїми вухами почули, наші батьки розповіли нам про справу, яку Ти здійснив у їхні дні, у давні дні.
Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
Твоя рука вигубила народи: їх Ти поселив, а народи Ти розгромив і вигнав їх.
Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
Адже не своїм мечем вони набули в спадок землю, не їхня рука врятувала їх, але Твоя правиця, Твоя сила, сяйво Твого обличчя, — бо Ти їх уподобав.
Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
Саме Ти є моїм царем і моїм Богом, що проголошуєш спасіння Якову.
Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
З Твоєю допомогою ми поборемо наших ворогів, Твоїм Іменем матимемо за ніщо тих, які повстають проти нас.
Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
Адже я не покладаюся на свій лук, і мій меч мене не врятує.
бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
Бо Ти нас врятував від наших гнобителів; Ти засоромив тих, які нас ненавиділи.
але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
Тож будемо Богом хвалитися весь день, Твоїм Іменем будемо висловлювати хвалу повік.
(Музична пауза).
(Музична пауза).
Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
Та тепер Ти відкинув нас і засоромив, не будеш іти з нашим військом.
та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
Ти довів нас до втечі перед нашими ворогами, а наші ненависники захопили собі наше майно.
Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
Наче овець, Ти віддав нас на поталу, розсіяв нас між народами.
Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
За безцінь віддав Ти Свій народ, — небагато Ти отримав, коли їх виміняв.
Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
Ти виставив нас на глузування перед нашими сусідами, на наругу й посміховисько тим, які оточують нас.
Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
Ти зробив так, що ми стали притчею між народами, щоб між народами кивали на нас головами.
Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
Увесь день моя ганьба переді мною, і соромом покрилося моє обличчя
Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
від голосу того, хто поносить і пліткує, від обличчя ворога і гонителя.
через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
Усе це прийшло на нас, та ми Тебе не забули і не порушили Твого завіту.
Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
Наше серце не відступило назад, і Ти допустив, щоб наші стежки звернули з Твоєї дороги.
не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
Адже Ти нас упокорив на місці, де нам чинили зло, і нас покрила тінь смерті.
Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
Якщо би ми забули Ім’я нашого Бога і почали здіймати наші руки до чужого бога,
чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
то хіба Бог цього не дослідить? Адже Він знає таємниці серця.
Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
Тож за Тебе вбивають нас щодня, нас вважають за овець, призначених на заріз.
що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
Устань, чому спиш, Господи? Підіймись, не відкинь назавжди!
Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
Чому відвертаєш Своє обличчя, не пам’ятаєш про нашу убогість і наше поневолення?
Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
Адже нашу душу втоптали в порох, наше нутро прилипло до землі.
Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.