Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
На закінчення. Тим, які колись зміняться. Повчання Давида на згадку про те, як він спустошив вогнем Сирійську Месопотамію і Сирію Сованську,
коли повернувся Йоав і розгромив у Соляній долині дванадцять тисяч чоловік.
Боже, Ти нас відкинув і розтрощив, — Ти був розгніваний, та помилував нас.
Ти потряс землею, привів її в замішання. Зціли її рани, бо вона захиталася.
Ти навів великі труднощі на Свій народ, Ти напоїв нас вином приголомшення.
А тим, які Тебе бояться, Ти подав знак, щоб утікали від лука.
(Музична пауза).
(Музична пауза).
Щоби Твої улюблені спаслися, — вислухай мене і спаси Своєю правицею.
Бог сказав у святині Своїй: Буду радіти, розділю Сікіму, виміряю Долину поселень:
Мій Ґалаад, Мій Манасія, Ефраїм — сила Моєї голови, Юда — Мій цар.
Моав — посудина Моєї надії, до Ідумеї сягатиме Моє взуття, филистимці підкорилися Мені!
Хто ж приведе мене до укріпленого міста? Хто мене поведе в Ідумею?
Чи не Ти, Боже, що нас відкинув? Чи не виступиш, Боже, з нашими військами?
Надай нам допомогу в біді, адже людська поміч марна.
А з Богом ми наберемося сили, — Він матиме за ніщо тих, які гноблять нас.
← (Псалмів 58) | (Псалмів 60) →