Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Синодальный перевод
Повчання Асафа. Прислухайся, мій народе, до мого закону, прихили своє вухо до слів моїх уст.
Учение Асафа. Внимай, народ мой, закону моему, приклоните ухо ваше к словам уст моих.
Я відкрию уста свої в притчах, розкажу давні загадки:
Открою уста мои в притче и произнесу гадания из древности.
те, що ми почули і що зрозуміли, що розповіли нам наші батьки.
Что слышали мы и узнали, и отцы наши рассказали нам,
Воно в наступному поколінні не сховалося від їхніх дітей, які звіщали хвалу Господню, Його силу, усі Його дивовижні діла, які Він учинив.
не скроем от детей их, возвещая роду грядущему славу Господа, и силу Его, и чудеса Его, которые Он сотворил.
Він дав свідчення в Якові й встановив закон в Ізраїлі, — те, що Він заповів нашим батькам, аби вони об’явили своїм синам;
Он постановил устав в Иакове и положил закон в Израиле, который заповедал отцам нашим возвещать детям их,
щоби знало наступне покоління — сини, які народяться; тож вони піднімуться і сповістять це своїм синам,
чтобы знал грядущий род, дети, которые родятся, и чтобы они в своё время возвещали своим детям, —
аби ті покладали свою надію на Бога, не забували Божих діянь і шукали Його заповідей;
возлагать надежду свою на Бога, и не забывать дел Божиих, и хранить заповеди Его,
щоб не стали такими, як їхні батьки — родом лукавим і прикрим, який не виправив свого серця, а свій дух не довірив Богові.
и не быть подобными отцам их, роду упорному и мятежному, неустроенному сердцем и неверному Богу духом своим.
Сини Єфрема, що натягали луки і стріляли, у день битви втекли.
Сыны Ефремовы, вооружённые, стреляющие из луков, обратились назад в день брани:
Вони не зберегли Божого завіту, не забажали ходити в Його законі,
они не сохранили завета Божия и отреклись ходить в законе Его;
забули про Його добродійність і всі Його дивовижні діла, які Він їм виявив,
забыли дела Его и чудеса, которые Он явил им.
перед їхніми батьками — ті дивовижні діла, які Він вчинив у Єгипетській землі, на рівнині Танеос.
Он пред глазами отцов их сотворил чудеса в земле Египетской, на поле Цоан:
Він розділив море і провів їх, а води поставив, наче бурдюк,
разделил море, и провёл их через него, и поставил воды стеною;
і вів їх хмарою вдень і світлом вогню всю ніч.
и днём вёл их облаком, а во всю ночь светом огня;
Він розколов скелю в пустелі й напоїв їх, наче з великої безодні:
рассёк камень в пустыне и напоил их, как из великой бездны;
вивів воду зі скелі, — пустив води, наче ріки.
из скалы извёл потоки, и воды потекли, как реки.
Та вони й надалі продовжували грішити проти Нього, бунтувалися проти Всевишнього в безводній пустелі,
Но они продолжали грешить пред Ним и раздражать Всевышнего в пустыне:
випробовували Бога у своїх серцях, вимагаючи їжі для своєї душі.
искушали Бога в сердце своём, требуя пищи по душе своей,
Вони говорили проти Бога й казали: Хіба Бог спроможний приготувати обід у пустелі?
и говорили против Бога и сказали: «может ли Бог приготовить трапезу в пустыне?»
Адже коли вдарив Він об скелю, полилися води, та й наповнилися потоки, то чи не спроможний Він дати й хліба, забезпечити Свій народ їжею?
Вот, Он ударил в камень, и потекли воды, и полились ручьи. «Может ли Он дать и хлеб, может ли приготовлять мясо народу Своему?»
Тож Господь почув, піднявся, — і вогонь запалав посеред Якова, над Ізраїлем пронісся гнів,
Господь услышал и воспламенился гневом, и огонь возгорелся на Иакова, и гнев подвигнулся на Израиля
бо не повірили Богові, не повірили в Його спасіння.
за то, что не веровали в Бога и не уповали на спасение Его.
І Він з висоти звелів хмарам, відкрив небесні брами —
Он повелел облакам свыше и отверз двери неба,
і, як їжу, дощем послав їм манну, — дав їм небесний хліб.
и одождил на них манну в пищу, и хлеб небесный дал им.
Людина їла ангельський хліб; Він послав їм вдосталь їжі.
Хлеб ангельский ел человек; послал Он им пищу до сытости.
Він послав з неба південний вітер, — і силою Своєю навіяв південний суховій;
Он возбудил на небе восточный ветер и навёл южный силою Своею
посипав на них м’ясо, немов пил, і пернатих птахів, немов морський пісок:
и, как пыль, одождил на них мясо и, как песок морской, птиц пернатых:
їх багато нападало серед їхнього табору, довкола їхніх поселень.
поверг их среди стана их, около жилищ их, —
Вони їли й надмірно наситилися, — Він задовольнив їхнє бажання.
и они ели и пресытились; и желаемое ими дал им.
Та своїх примх вони не позбавилися. Ще їхня їжа була в них у роті,
Но ещё не прошла прихоть их, ещё пища была в устах их,
а на них зійшов Божий гнів і вигубив [багатьох] із них, — скував вибраних Ізраїля.
гнев Божий пришёл на них, убил тучных их и юношей Израилевых низложил.
У всьому цьому вони продовжували грішити, — не повірили Його чудесам.
При всём этом они продолжали грешить и не верили чудесам Его.
Їхні дні в марноті проминули, а їхні літа — дуже швидко.
И погубил дни их в суете и лета их в смятении.
Коли Він вигублював їх, вони Його шукали, поверталися, зранку вставали до Бога,
Когда Он убивал их, они искали Его и обращались, и с раннего утра прибегали к Богу,
згадували, що Бог є їхнім помічником, що Всевишній Бог є їхнім визволителем.
и вспоминали, что Бог — их прибежище, и Бог Всевышний — Избавитель их,
Своїми устами вони підлещувалися до Нього, а своїм язиком зводили брехню на Нього.
и льстили Ему устами своими и языком своим лгали пред Ним;
Їхнє серце не було з Ним щире, і вони не були вірні Його завітові.
сердце же их было неправо пред Ним, и они не были верны завету Его.
Та Він милосердний, Він простить їхні гріхи, не знищуватиме, а часто відвертатиме Свій гнів, не запалає Своїм всеохоплюючим обуренням.
Но Он, Милостивый, прощал грех и не истреблял их, многократно отвращал гнев Свой и не возбуждал всей ярости Своей:
Адже Він пам’ятав, що вони — тіло і вітер, який проходить і не повертається.
Он помнил, что они плоть, дыхание, которое уходит и не возвращается.
Як часто вони засмучували Його в пустелі, викликали Його гнів у безводній землі!
Сколько раз они раздражали Его в пустыне и прогневляли Его в стране необитаемой!
Вони відвернулися і кинули виклик Богові, викликали обурення Святого Ізраїлевого.
и снова искушали Бога и оскорбляли Святого Израилева,
Не зберегли в пам’яті той день, коли Він своєю владою вирвав їх із рук гнобителя,
не помнили руки Его, дня, когда Он избавил их от угнетения,
коли показав у Єгипті Свої знамення і Свої чудеса на рівнині Танеос.
когда сотворил в Египте знамения Свои и чудеса Свои на поле Цоан;
Він перетворив їхні ріки й їхні потоки на кров, щоб не змогли пити.
и превратил реки их и потоки их в кровь, чтобы они не могли пить;
Наслав на них псячих мух, — і ті їх кусали, а також жаб, і ті спустошували їх.
послал на них насекомых, чтобы жалили их, и жаб, чтобы губили их;
Він віддав їхній урожай тлі, а плоди їхньої праці — сарані.
земные произрастения их отдал гусенице и труд их — саранче;
Їхні виноградники знищив градом, а їхні шовковиці — морозом.
виноград их побил градом и сикоморы их — льдом;
Він віддав їхню худобу градові, а їхнє майно — вогневі.
скот их предал граду и стада их — молниям;
Наслав на них лють Свого гніву, гнів, обурення, скруту, нашестя злих ангелів.
послал на них пламень гнева Своего, и негодование, и ярость и бедствие, посольство злых ангелов;
Він дав вихід Своєму гнівові, не пощадив їхніх душ від смерті, а їхню худобу прирік на смерть.
уравнял стезю гневу Своему, не охранял души их от смерти, и скот их предал моровой язве;
Він уразив кожного первістка в Єгипті, — первоплоди їхніх болів у поселеннях Хама.
поразил всякого первенца в Египте, начатки сил в шатрах Хамовых;
Свій народ Він забрав, як овець, і, наче отару, вів їх пустелею.
и повёл народ Свой, как овец, и вёл их, как стадо, пустынею;
Провадив їх з надією, і вони не мали страху, а їхніх ворогів покрило море.
вёл их безопасно, и они не страшились, а врагов их покрыло море;
І привів їх до гори Своєї святості — до тієї гори, яку здобула Його правиця.
и привёл их в область святую Свою, на гору сию, которую стяжала десница Его;
Прогнав з-перед їхнього обличчя народи і дав їм через жеребкування наділи спадщини, і розселив ізраїльські племена по їхніх поселеннях.
прогнал от лица их народы и землю их разделил в наследие им, и колена Израилевы поселил в шатрах их.
А вони випробовували і засмучували Всевишнього Бога, не зберігали Його настанов.
Но они ещё искушали и огорчали Бога Всевышнего, и уставов Его не сохраняли;
Вони, як і їхні батьки, відступили і порушили завіт, — стали покрученим луком.
отступали и изменяли, как отцы их, обращались назад, как неверный лук;
Викликали Його гнів своїми жертовниками, — своїми ідолами збудили в Нього ревнощі.
огорчали Его высотами своими и истуканами своими возбуждали ревность Его.
Бог почув — і відвернувся та вельми погордував Ізраїлем;
Услышал Бог и воспламенился гневом и сильно вознегодовал на Израиля;
Він покинув намет у Силомі — місце Свого перебування, де проживав між людьми.
отринул жилище в Силоме, скинию, в которой обитал Он между человеками;
І силу Він їхню передав у полон, і їхню красу — у руки ворога.
и отдал в плен крепость Свою и славу Свою в руки врага,
Він Свій народ віддав під меч і знехтував Своєю спадщиною.
и предал мечу народ Свой и прогневался на наследие Своё.
Вогонь поглинув їхніх юнаків, і їхні дівчата не були оплакані.
Юношей его поедал огонь, и девицам его не пели брачных песен;
Їхні священики загинули від меча, і їхні вдови не будуть оплакані.
священники его падали от меча, и вдовы его не плакали.
Та Господь, наче від сну пробудився, наче велетень, розігрітий вином, —
Но, как бы от сна, воспрянул Господь, как бы исполин, побеждённый вином,
і розгромив Своїх ворогів з тилу, піддав їх вічній ганьбі.
и поразил врагов его в тыл, вечному сраму предал их;
Він відкинув оселі Йосифа, не обрав племені Єфрема,
и отверг шатёр Иосифов и колена Ефремова не избрал,
а вибрав плем’я Юди — гору Сіон, яку полюбив.
а избрал колено Иудино, гору Сион, которую возлюбил.
І звів Свою святиню, яка наче одноріг, заснував її на землі навіки.
И устроил, как небо, святилище Своё и, как землю, утвердил его навек,
І вибрав Давида, Свого раба, і забрав його від овечих отар, —
и избрал Давида, раба Своего, и взял его от дворов овчих
Він забрав його від овець з ягнятами, щоби пасти Свій народ — Якова, і Свій спадок — Ізраїля.
и от доящих привёл его пасти народ Свой, Иакова, и наследие Своё, Израиля.