Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання Біблії
Переклад Біблії Турконяка
Cовременный перевод Библии WBTC
Повчання Асафа. Прислухайся, мій народе, до мого закону, прихили своє вухо до слів моїх уст.
Маскиль Асафа Послушайте моё ученье, люди, прислушайтесь к моим словам.
Я відкрию уста свої в притчах, розкажу давні загадки:
Мои уста поведают вам притчу, историю давно минувших лет.
те, що ми почули і що зрозуміли, що розповіли нам наші батьки.
Я расскажу, что знаю со слов отцов.
Воно в наступному поколінні не сховалося від їхніх дітей, які звіщали хвалу Господню, Його силу, усі Його дивовижні діла, які Він учинив.
Не станем от своих детей скрывать, расскажем следующим поколениям о всех делах Господних, и Его могуществе, и сотворённом чуде.
Він дав свідчення в Якові й встановив закон в Ізраїлі, — те, що Він заповів нашим батькам, аби вони об’явили своїм синам;
Он для Иакова установил закон, закон для Израиля, который завещал, чтоб наши предки передавали всем потомкам.
щоби знало наступне покоління — сини, які народяться; тож вони піднімуться і сповістять це своїм синам,
Чтоб знало следующее поколение закон, и нерожденные ещё, когда придет их час, своим расскажут детям, и чтобы было так из рода в род.
аби ті покладали свою надію на Бога, не забували Божих діянь і шукали Його заповідей;
Тогда продлится в людях вера в Бога, и не забудутся Его дела, и все Его заветам подчинятся.
щоб не стали такими, як їхні батьки — родом лукавим і прикрим, який не виправив свого серця, а свій дух не довірив Богові.
Они не будут, как их предки были, упрямым, непослушным поколеньем, сердца которого не с Богом были, и души Богу не были верны.
Сини Єфрема, що натягали луки і стріляли, у день битви втекли.
Ефремовы сыны бежали с поля боя, во всеоружьи, с луками бежали.
Вони не зберегли Божого завіту, не забажали ходити в Його законі,
Они заветов Божьих не исполнили, жить не хотели по Его законам.
забули про Його добродійність і всі Його дивовижні діла, які Він їм виявив,
Они забыли о Его делах, о чудесах, которые явил Он.
перед їхніми батьками — ті дивовижні діла, які Він вчинив у Єгипетській землі, на рівнині Танеос.
В египетской земле Цоан Бог показал им чудеса.
Він розділив море і провів їх, а води поставив, наче бурдюк,
Он море Красное разъединил, провёл через него, и воды стояли, словно стены.
і вів їх хмарою вдень і світлом вогню всю ніч.
Днём облаком их вёл Господь, а ночью огнем указывал им путь.
Він розколов скелю в пустелі й напоїв їх, наче з великої безодні:
Господь в пустыне камень расколол и дал им воду, как из моря, в изобильи,
Та вони й надалі продовжували грішити проти Нього, бунтувалися проти Всевишнього в безводній пустелі,
Но люди продолжали и в пустыне грешить противу Бога своего,
випробовували Бога у своїх серцях, вимагаючи їжі для своєї душі.
и, Божью силу проверяя, испрашивали пищу по душе.
Вони говорили проти Бога й казали: Хіба Бог спроможний приготувати обід у пустелі?
Они на Бога жаловаться смели: "Накрыть в пустыне стол способен Бог?
Адже коли вдарив Він об скелю, полилися води, та й наповнилися потоки, то чи не спроможний Він дати й хліба, забезпечити Свій народ їжею?
Когда рассёк Он камень — в изобилье была вода для всех, но сможет ли в пустыне Бог мясом накормить народ Свой?"
Тож Господь почув, піднявся, — і вогонь запалав посеред Якова, над Ізраїлем пронісся гнів,
Господь услышал их, и разгорелся огонь против Иакова, гнев двинулся на Израиль,
бо не повірили Богові, не повірили в Його спасіння.
за то, что не было в них веры в Бога, не верили они в спасение Его.
І Він з висоти звелів хмарам, відкрив небесні брами —
Тогда велел Господь вратам небесным раскрыться
і, як їжу, дощем послав їм манну, — дав їм небесний хліб.
и, народ осыпав манной, Он дал им в долг небесного зерна.
Людина їла ангельський хліб; Він послав їм вдосталь їжі.
И люди ели ангельский тот хлеб, Он дал им столько, сколько съесть могли.
Він послав з неба південний вітер, — і силою Своєю навіяв південний суховій;
Своею силой вызвал Он восточный ветер и ветер южный,
посипав на них м’ясо, немов пил, і пернатих птахів, немов морський пісок:
и наслал Он тучи птиц, которые всё небо затемнили.
їх багато нападало серед їхнього табору, довкола їхніх поселень.
И птицы падали на их шатры, посередине их жилищ убогих.
Вони їли й надмірно наситилися, — Він задовольнив їхнє бажання.
Они так много ели, ибо Он им дал того, чего они просили.
Та своїх примх вони не позбавилися. Ще їхня їжа була в них у роті,
Но не успели даже есть закончить,
а на них зійшов Божий гнів і вигубив [багатьох] із них, — скував вибраних Ізраїля.
как Бог на них разгневался и самых стойких, самых молодых сынов Израиля убил.
У всьому цьому вони продовжували грішити, — не повірили Його чудесам.
Но всё равно они в грехе жить продолжали и не поверили Господним чудесам.
Їхні дні в марноті проминули, а їхні літа — дуже швидко.
И Он наполнил ужасом их годы, и в бесполезности закончились их дни.
Коли Він вигублював їх, вони Його шукали, поверталися, зранку вставали до Бога,
Когда Господь карал одних из них, к Нему оставшиеся повернулись, к Нему бежали.
згадували, що Бог є їхнім помічником, що Всевишній Бог є їхнім визволителем.
Вспомнили они, что был Господь для них скалой, что им Спасителем был Бог Всевышний.
Своїми устами вони підлещувалися до Нього, а своїм язиком зводили брехню на Нього.
Уста их стали льстить Ему, и ложь таилась на их грешных языках,
Їхнє серце не було з Ним щире, і вони не були вірні Його завітові.
сердца их с Богом не были, они Его заветам не внимали.
Та Він милосердний, Він простить їхні гріхи, не знищуватиме, а часто відвертатиме Свій гнів, не запалає Своїм всеохоплюючим обуренням.
Но Бог был милосерден и простил их прошлые грехи, Он их не наказал. Чтоб не рассвирепеть, Господь свой гнев неоднократно усмирял.
Адже Він пам’ятав, що вони — тіло і вітер, який проходить і не повертається.
Он вспомнил, что это просто люди, словно ветер, они не возвращаются назад.
Як часто вони засмучували Його в пустелі, викликали Його гнів у безводній землі!
Как они часто, будучи в пустыне, Его не слушались и повергали в скорбь.
Вони відвернулися і кинули виклик Богові, викликали обурення Святого Ізраїлевого.
Они испытывали Бога вновь и вновь, Израилю Святому досаждая.
Не зберегли в пам’яті той день, коли Він своєю владою вирвав їх із рук гнобителя,
Они забыли о могуществе Его, когда Он от врагов спасал их жизни.
коли показав у Єгипті Свої знамення і Свої чудеса на рівнині Танеос.
О чудесах они забыли, что Господь им показал в земле Цоан, в Египте.
Він перетворив їхні ріки й їхні потоки на кров, щоб не змогли пити.
Их реки в кровь Он превратил, чтоб не смогли они напиться.
Наслав на них псячих мух, — і ті їх кусали, а також жаб, і ті спустошували їх.
Он тучи мух наслал, чтоб ели их, и жадных жаб, чтоб их губили.
Він віддав їхній урожай тлі, а плоди їхньої праці — сарані.
Он гусениц на них наслал и хлебные поля отдал Он саранче.
Їхні виноградники знищив градом, а їхні шовковиці — морозом.
Он градом виноградники побил и наводненьем уничтожил все деревья.
Він віддав їхню худобу градові, а їхнє майно — вогневі.
Посёк Он скот их градом, молниями — их стада.
Наслав на них лють Свого гніву, гнів, обурення, скруту, нашестя злих ангелів.
Он гнев и ярость показал Свои, и ангелов карающих послал.
Він дав вихід Своєму гнівові, не пощадив їхніх душ від смерті, а їхню худобу прирік на смерть.
Нашёл Он выход гневу своему, ни одного от смерти не избавил.
Він уразив кожного первістка в Єгипті, — первоплоди їхніх болів у поселеннях Хама.
Перворождённых сыновей Египта и Хама первородных — убил Господь.
Свій народ Він забрав, як овець, і, наче отару, вів їх пустелею.
Но вёл людей через пустыню, вёл, как ведут стада овец.
Провадив їх з надією, і вони не мали страху, а їхніх ворогів покрило море.
Он вёл их безопасными путями, остались в Красном море их враги.
І привів їх до гори Своєї святості — до тієї гори, яку здобула Його правиця.
Он их привёл в святую землю, к горам, Его десницею добытым.
Прогнав з-перед їхнього обличчя народи і дав їм через жеребкування наділи спадщини, і розселив ізраїльські племена по їхніх поселеннях.
Изгнал Господь чужие племена, дал землю им в наследство, поселил в домах Израилево племя.
А вони випробовували і засмучували Всевишнього Бога, не зберігали Його настанов.
Но вновь они испытывали Бога, Его заветам не внимали вновь.
Вони, як і їхні батьки, відступили і порушили завіт, — стали покрученим луком.
Они опять от Бога отвернулись, как их отцы восстали на Него, кривым уподобляясь лукам.
Викликали Його гнів своїми жертовниками, — своїми ідолами збудили в Нього ревнощі.
Опять они разгневали Его и поклоненьем идолам своим вновь Его ревность породили.
Бог почув — і відвернувся та вельми погордував Ізраїлем;
Услышав их, Бог гневом воспылал и отказался от народа Израиля.
Він покинув намет у Силомі — місце Свого перебування, де проживав між людьми.
Покинул Бог шатёр Силома, где пребывал среди людей.
І силу Він їхню передав у полон, і їхню красу — у руки ворога.
Дал полонить Он Свой народ, и Свою славу предал Он врагу.
Він Свій народ віддав під меч і знехтував Своєю спадщиною.
Предал мечу Он Свой народ за то, что в гнев Его опять повергли.
Вогонь поглинув їхніх юнаків, і їхні дівчата не були оплакані.
Не пели девы свадебных стихов, поскольку женихов огню Он предал.
Їхні священики загинули від меча, і їхні вдови не будуть оплакані.
И меч разил священников, но вдовы не плакали, как принято, по ним.
Та Господь, наче від сну пробудився, наче велетень, розігрітий вином, —
Но, как солдат, одолевая пьяный сон, воспрял Господь и пробудился.
і розгромив Своїх ворогів з тилу, піддав їх вічній ганьбі.
Развеял Он и обесчестил на веки вечные врагов.
Він відкинув оселі Йосифа, не обрав племені Єфрема,
Шатры Иосифа отверг Господь, семьи Ефремовой не принял.
а вибрав плем’я Юди — гору Сіон, яку полюбив.
Иуды род избрал Господь, гору Сион любимой выбрал.
І звів Свою святиню, яка наче одноріг, заснував її на землі навіки.
На высоте воздвиг Свой храм, навек — пока земля пребудет.
І вибрав Давида, Свого раба, і забрав його від овечих отар, —
Избрал Господь Давида, и забрал его от стад овечьих.
Він забрав його від овець з ягнятами, щоби пасти Свій народ — Якова, і Свій спадок — Ізраїля.
Забрал Давида от овец, чтоб впредь он пас народ Иакова, народ Израиля — наследство Божье.