Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Cовременный перевод WBTC
Повчання Асафа. Прислухайся, мій народе, до мого закону, прихили своє вухо до слів моїх уст.
Маскиль Асафа Послушайте моё ученье, люди, прислушайтесь к моим словам.
Я відкрию уста свої в притчах, розкажу давні загадки:
Мои уста поведают вам притчу, историю давно минувших лет.
те, що ми почули і що зрозуміли, що розповіли нам наші батьки.
Я расскажу, что знаю со слов отцов.
Воно в наступному поколінні не сховалося від їхніх дітей, які звіщали хвалу Господню, Його силу, усі Його дивовижні діла, які Він учинив.
Не станем от своих детей скрывать, расскажем следующим поколениям о всех делах Господних, и Его могуществе, и сотворённом чуде.
Він дав свідчення в Якові й встановив закон в Ізраїлі, — те, що Він заповів нашим батькам, аби вони об’явили своїм синам;
Он для Иакова установил закон, закон для Израиля, который завещал, чтоб наши предки передавали всем потомкам.
щоби знало наступне покоління — сини, які народяться; тож вони піднімуться і сповістять це своїм синам,
Чтоб знало следующее поколение закон, и нерожденные ещё, когда придет их час, своим расскажут детям, и чтобы было так из рода в род.
аби ті покладали свою надію на Бога, не забували Божих діянь і шукали Його заповідей;
Тогда продлится в людях вера в Бога, и не забудутся Его дела, и все Его заветам подчинятся.
щоб не стали такими, як їхні батьки — родом лукавим і прикрим, який не виправив свого серця, а свій дух не довірив Богові.
Они не будут, как их предки были, упрямым, непослушным поколеньем, сердца которого не с Богом были, и души Богу не были верны.
Сини Єфрема, що натягали луки і стріляли, у день битви втекли.
Ефремовы сыны бежали с поля боя, во всеоружьи, с луками бежали.
Вони не зберегли Божого завіту, не забажали ходити в Його законі,
Они заветов Божьих не исполнили, жить не хотели по Его законам.
забули про Його добродійність і всі Його дивовижні діла, які Він їм виявив,
Они забыли о Его делах, о чудесах, которые явил Он.
перед їхніми батьками — ті дивовижні діла, які Він вчинив у Єгипетській землі, на рівнині Танеос.
В египетской земле Цоан Бог показал им чудеса.
Він розділив море і провів їх, а води поставив, наче бурдюк,
Он море Красное разъединил, провёл через него, и воды стояли, словно стены.
і вів їх хмарою вдень і світлом вогню всю ніч.
Днём облаком их вёл Господь, а ночью огнем указывал им путь.
Він розколов скелю в пустелі й напоїв їх, наче з великої безодні:
Господь в пустыне камень расколол и дал им воду, как из моря, в изобильи,
Та вони й надалі продовжували грішити проти Нього, бунтувалися проти Всевишнього в безводній пустелі,
Но люди продолжали и в пустыне грешить противу Бога своего,
випробовували Бога у своїх серцях, вимагаючи їжі для своєї душі.
и, Божью силу проверяя, испрашивали пищу по душе.
Вони говорили проти Бога й казали: Хіба Бог спроможний приготувати обід у пустелі?
Они на Бога жаловаться смели: "Накрыть в пустыне стол способен Бог?
Адже коли вдарив Він об скелю, полилися води, та й наповнилися потоки, то чи не спроможний Він дати й хліба, забезпечити Свій народ їжею?
Когда рассёк Он камень — в изобилье была вода для всех, но сможет ли в пустыне Бог мясом накормить народ Свой?"
Тож Господь почув, піднявся, — і вогонь запалав посеред Якова, над Ізраїлем пронісся гнів,
Господь услышал их, и разгорелся огонь против Иакова, гнев двинулся на Израиль,
бо не повірили Богові, не повірили в Його спасіння.
за то, что не было в них веры в Бога, не верили они в спасение Его.
І Він з висоти звелів хмарам, відкрив небесні брами —
Тогда велел Господь вратам небесным раскрыться
і, як їжу, дощем послав їм манну, — дав їм небесний хліб.
и, народ осыпав манной, Он дал им в долг небесного зерна.
Людина їла ангельський хліб; Він послав їм вдосталь їжі.
И люди ели ангельский тот хлеб, Он дал им столько, сколько съесть могли.
Він послав з неба південний вітер, — і силою Своєю навіяв південний суховій;
Своею силой вызвал Он восточный ветер и ветер южный,
посипав на них м’ясо, немов пил, і пернатих птахів, немов морський пісок:
и наслал Он тучи птиц, которые всё небо затемнили.
їх багато нападало серед їхнього табору, довкола їхніх поселень.
И птицы падали на их шатры, посередине их жилищ убогих.
Вони їли й надмірно наситилися, — Він задовольнив їхнє бажання.
Они так много ели, ибо Он им дал того, чего они просили.
Та своїх примх вони не позбавилися. Ще їхня їжа була в них у роті,
Но не успели даже есть закончить,
а на них зійшов Божий гнів і вигубив [багатьох] із них, — скував вибраних Ізраїля.
как Бог на них разгневался и самых стойких, самых молодых сынов Израиля убил.
У всьому цьому вони продовжували грішити, — не повірили Його чудесам.
Но всё равно они в грехе жить продолжали и не поверили Господним чудесам.
Їхні дні в марноті проминули, а їхні літа — дуже швидко.
И Он наполнил ужасом их годы, и в бесполезности закончились их дни.
Коли Він вигублював їх, вони Його шукали, поверталися, зранку вставали до Бога,
Когда Господь карал одних из них, к Нему оставшиеся повернулись, к Нему бежали.
згадували, що Бог є їхнім помічником, що Всевишній Бог є їхнім визволителем.
Вспомнили они, что был Господь для них скалой, что им Спасителем был Бог Всевышний.
Своїми устами вони підлещувалися до Нього, а своїм язиком зводили брехню на Нього.
Уста их стали льстить Ему, и ложь таилась на их грешных языках,
Їхнє серце не було з Ним щире, і вони не були вірні Його завітові.
сердца их с Богом не были, они Его заветам не внимали.
Та Він милосердний, Він простить їхні гріхи, не знищуватиме, а часто відвертатиме Свій гнів, не запалає Своїм всеохоплюючим обуренням.
Но Бог был милосерден и простил их прошлые грехи, Он их не наказал. Чтоб не рассвирепеть, Господь свой гнев неоднократно усмирял.
Адже Він пам’ятав, що вони — тіло і вітер, який проходить і не повертається.
Он вспомнил, что это просто люди, словно ветер, они не возвращаются назад.
Як часто вони засмучували Його в пустелі, викликали Його гнів у безводній землі!
Как они часто, будучи в пустыне, Его не слушались и повергали в скорбь.
Вони відвернулися і кинули виклик Богові, викликали обурення Святого Ізраїлевого.
Они испытывали Бога вновь и вновь, Израилю Святому досаждая.
Не зберегли в пам’яті той день, коли Він своєю владою вирвав їх із рук гнобителя,
Они забыли о могуществе Его, когда Он от врагов спасал их жизни.
коли показав у Єгипті Свої знамення і Свої чудеса на рівнині Танеос.
О чудесах они забыли, что Господь им показал в земле Цоан, в Египте.
Він перетворив їхні ріки й їхні потоки на кров, щоб не змогли пити.
Их реки в кровь Он превратил, чтоб не смогли они напиться.
Наслав на них псячих мух, — і ті їх кусали, а також жаб, і ті спустошували їх.
Он тучи мух наслал, чтоб ели их, и жадных жаб, чтоб их губили.
Він віддав їхній урожай тлі, а плоди їхньої праці — сарані.
Он гусениц на них наслал и хлебные поля отдал Он саранче.
Їхні виноградники знищив градом, а їхні шовковиці — морозом.
Он градом виноградники побил и наводненьем уничтожил все деревья.
Він віддав їхню худобу градові, а їхнє майно — вогневі.
Посёк Он скот их градом, молниями — их стада.
Наслав на них лють Свого гніву, гнів, обурення, скруту, нашестя злих ангелів.
Он гнев и ярость показал Свои, и ангелов карающих послал.
Він дав вихід Своєму гнівові, не пощадив їхніх душ від смерті, а їхню худобу прирік на смерть.
Нашёл Он выход гневу своему, ни одного от смерти не избавил.
Він уразив кожного первістка в Єгипті, — первоплоди їхніх болів у поселеннях Хама.
Перворождённых сыновей Египта и Хама первородных — убил Господь.
Свій народ Він забрав, як овець, і, наче отару, вів їх пустелею.
Но вёл людей через пустыню, вёл, как ведут стада овец.
Провадив їх з надією, і вони не мали страху, а їхніх ворогів покрило море.
Он вёл их безопасными путями, остались в Красном море их враги.
І привів їх до гори Своєї святості — до тієї гори, яку здобула Його правиця.
Он их привёл в святую землю, к горам, Его десницею добытым.
Прогнав з-перед їхнього обличчя народи і дав їм через жеребкування наділи спадщини, і розселив ізраїльські племена по їхніх поселеннях.
Изгнал Господь чужие племена, дал землю им в наследство, поселил в домах Израилево племя.
А вони випробовували і засмучували Всевишнього Бога, не зберігали Його настанов.
Но вновь они испытывали Бога, Его заветам не внимали вновь.
Вони, як і їхні батьки, відступили і порушили завіт, — стали покрученим луком.
Они опять от Бога отвернулись, как их отцы восстали на Него, кривым уподобляясь лукам.
Викликали Його гнів своїми жертовниками, — своїми ідолами збудили в Нього ревнощі.
Опять они разгневали Его и поклоненьем идолам своим вновь Его ревность породили.
Бог почув — і відвернувся та вельми погордував Ізраїлем;
Услышав их, Бог гневом воспылал и отказался от народа Израиля.
Він покинув намет у Силомі — місце Свого перебування, де проживав між людьми.
Покинул Бог шатёр Силома, где пребывал среди людей.
І силу Він їхню передав у полон, і їхню красу — у руки ворога.
Дал полонить Он Свой народ, и Свою славу предал Он врагу.
Він Свій народ віддав під меч і знехтував Своєю спадщиною.
Предал мечу Он Свой народ за то, что в гнев Его опять повергли.
Вогонь поглинув їхніх юнаків, і їхні дівчата не були оплакані.
Не пели девы свадебных стихов, поскольку женихов огню Он предал.
Їхні священики загинули від меча, і їхні вдови не будуть оплакані.
И меч разил священников, но вдовы не плакали, как принято, по ним.
Та Господь, наче від сну пробудився, наче велетень, розігрітий вином, —
Но, как солдат, одолевая пьяный сон, воспрял Господь и пробудился.
і розгромив Своїх ворогів з тилу, піддав їх вічній ганьбі.
Развеял Он и обесчестил на веки вечные врагов.
Він відкинув оселі Йосифа, не обрав племені Єфрема,
Шатры Иосифа отверг Господь, семьи Ефремовой не принял.
а вибрав плем’я Юди — гору Сіон, яку полюбив.
Иуды род избрал Господь, гору Сион любимой выбрал.
І звів Свою святиню, яка наче одноріг, заснував її на землі навіки.
На высоте воздвиг Свой храм, навек — пока земля пребудет.
І вибрав Давида, Свого раба, і забрав його від овечих отар, —
Избрал Господь Давида, и забрал его от стад овечьих.
Він забрав його від овець з ягнятами, щоби пасти Свій народ — Якова, і Свій спадок — Ізраїля.
Забрал Давида от овец, чтоб впредь он пас народ Иакова, народ Израиля — наследство Божье.