Переклад Турконяка

Новый русский перевод

Якщо Ізраїль повернеться, — говорить Господь, — повернеться до Мене. Якщо забере свої гидоти зі своїх уст і виявлятимеш пошану до Моєї присутності,

1

— Если вернешься, Израиль, —
возвещает Господь, —
если вернешься ко Мне,
уберешь мерзких идолов, что предо Мной,
и не будешь больше скитаться,

2

і даватимеш клятву: Живе Господь! — правдою на суді та праведністю, то поблагословляться в ньому народи і в ньому хвалитимуть Бога в Єрусалимі.

2

если будешь клясться: «Верно, как и то, что жив Господь!» —
истинно, справедливо и праведно,
то народы будут благословлены Мной
и будут славить Мое имя.

3

Бо так говорить Господь мужам Юди і тим, хто живе в Єрусалимі: Поновіть собі землі, що лежать облогом, і не сійте на тернині.

3

Так говорит народу Иудеи и Иерусалима Господь:

— Распашите свою целину
и не сейте среди колючек.

4

Обріжтеся для вашого Бога і відкиньте твердосердя вашого серця, чоловіки Юди, і ви, які живете в Єрусалимі, щоб Мій гнів не вийшов, як вогонь, і не розгорівся від присутності зла ваших задумів, і не буде того, хто погасить.

4

Обрежьте себя для Господа,
обрежьте ваши сердца,22
народ Иудеи и жители Иерусалима,
а не то вспыхнет, как огонь, Мой гнев,
будет гореть и никто не потушит —
из-за зла, что вы творите.

5

Сповістіть в Юді, і нехай буде почуте в Єрусалимі. Скажіть: Дайте трубою знак на землі й сильно закричіть. Скажіть: Зберіться, і ввійдемо в укріплені міста!

5

— Объявите в Иудее, возвестите в Иерусалиме,
скажите:
«Трубите в рога по всей стране!»
Восклицайте и говорите:
«Собирайтесь! Бежим в укрепленные города!

6

Піднявшись, втечіть до Сіону! Поспішайте, не стійте, бо Я наводжу з півночі зло і велике знищення!

6

Поднимите знамя, чтобы люди пришли на Сион!
Спасайтесь бегством, без промедления!»
Так как с севера Я наведу беду —
лютую гибель.

7

Зі свого лігвища вийшов лев, який нищить народи, він піднявся і вийшов зі свого місця, щоб перетворити землю в пустку, і міста будуть знищені, щоб у них не жили.

7

Вышел лев из своего логова;
тронулся в путь палач народов.
Он покинул свое место,
чтобы разорить твою землю.
Твои города превратятся в руины,
не останется горожан.

8

Тому підв’яжіться мішковиною, плачте і кричіть, оскільки від вас не відвернувся Господній гнів.

8

Так наденьте рубище,
рыдайте и плачьте,
потому что пылающий Господень гнев
не отвратился от нас.

9

І буде, що в той день, — говорить Господь, — загине серце царя та серце володарів, і жахнуться священики, і пророки жахнуться.

9

— В тот день, — возвещает Господь, —
у царя и приближенных дрогнет сердце,
ужаснутся священники
и пророков охватит страх.

10

І я сказав: Ти, Який є, Володарю, Господи, невже ж Ти обманув [1] цей народ і Єрусалим, кажучи: Буде мир! Та ось меч доторкнувся аж до їхньої душі.

10

И я сказал:
— О Владыка Господь, как же сильно Ты обманул этот народ и жителей Иерусалима, говоря: «У вас будет мир», тогда как меч приставлен к нашему горлу.

11

11- У той час скажуть цьому народові та Єрусалимові: Дух блукання в пустелі, дорога дочки Мого народу не на чистоту, і не на святість.

11

— В то время этому народу и Иерусалиму будет сказано: «Жгучий ветер с голых вершин в пустыне дует в сторону Моего народа, но не для того, чтобы провеивать или очищать зерно от сора,

12

Дух наповнення прийде на мене. Тепер же я викажу на них суди.

12

— слишком могуч этот ветер, дующий по Моему повелению. Настал час, когда Я вынесу им приговор».

13

Ось Він вийде, як хмара, і Його колісниці, як буря, Його коні швидші за орлів. Горе нам, бо ми в біді!

13

Глядите! Он приближается, словно тучи,
как ураган его колесницы,
кони его быстрее орлов.
Горе нам! Мы погибли!

14

Обмий від зла твоє серце, Єрусалим, щоб ти врятувався! Аж доки в тобі будуть твої сумні думи?

14

Иерусалим, омой сердце от зла
и будешь спасен.
Долго ли таить тебе злые мысли?

15

Адже голос того, хто сповіщає, прийде з Дану, і почується біда з гори Єфрема.

15

Уже несется голос от города Дана,
весть о беде с гор Ефрема.23

16

Згадайте, народи: Ось вони прийшли. Сповістіть в Єрусалимі: Групи приходять із землі здалека і дали свій голос на міста Юди.

16

— Объявите народам,
возвестите Иерусалиму:
«Войска осаждающих идут из дальней земли,
оглашая военным кличем города Иудеи.

17

Вони повстали на нього довкола, як ті, хто охороняє поле, бо ти Мною знехтував, — говорить Господь.

17

Они окружат его, как стражи полей,
потому что он восстал против Меня», —
возвещает Господь. —

18

Твої дороги і твої задуми це тобі зробили. Це твоя злоба, бо вона гірка, бо торкнулася аж твого серця.

18

Твои пути, твои дела
принесли все это тебе.
Это твоя участь.
Так горько, что сердце твое разрывается!

19

Мій живіт, мій живіт болить, і почуття мого серця. Тремтить моя душа, розривається моє серце, не замовкну, бо моя душа почула голос труби, крик війни.

19

— Горе! Горе!
Я корчусь от боли.
Смута в сердце.
Сердце колотится,
я не могу молчать,
потому что слышу звук рога,
слышу боевой клич.

20

І клопіт знищення кличе, бо заметушилася вся земля. Раптово затривожився намет, роздерлися мої шкіряні покриття.

20

Беда за бедой;
вся страна опустошена.
В один миг погибли мои шатры,
в мгновение ока — мои палатки.

21

Доки бачитиму втікачів, чуючи голос труб?

21

Сколько мне еще смотреть на знамя,
слышать звуки рога?

22

Тому що володарі Мого народу Мене не знали, вони безумні й нерозумні сини. Вони мудрі чинити зло, а як чинити добро вони не пізнали!

22

— Бестолков Мой народ:
Меня он не знает.
Глупые они дети;
нет у них разума.
Они мастера совершать зло,
а делать добро не умеют.

23

Я поглянув на землю, і ось — нікого, і на небо, і не було його світил.

23

— Я смотрю на землю, но она пуста и безлика,
и на небеса, но свет их погас.

24

Я побачив гори, а вони тремтіли, і всі пагорби тряслися.

24

Я смотрю на горы — они дрожат,
и все холмы колеблются.

25

Я поглянув, і ось не було людини, і всі небесні птахи були перелякані.

25

Я смотрю, и нет никого,
и все птицы разлетелись.

26

Я побачив, і ось Кармил спустошений, і всі міста знищені вогнем перед Господом, — вони щезли від присутності гніву Його обурення.

26

Я смотрю, и пустыней стал плодородный край,
и все города его разрушены перед Господом,
от Его пылающего гнева.

27

Так говорить Господь: Уся земля буде пустелею, але не покладу їй край.

27

Так говорит Господь:

— Вся земля будет опустошена,
хоть Я и не погублю ее полностью.

28

Нехай над цими заплаче земля, і нехай небо вгорі потемніє, бо Я сказав, і не роздумаю, Я поклявся, і не відвернуся від цього!

28

Будет плакать она об этом,
а над ней почернеет небо,
потому что Я так сказал и задумал —
не сжалюсь и не отступлюсь.

29

Від голосу вершника і того, хто натягає лук, втекла вся країна. Залізли в печери і поховалися в гаях, і піднялися на скелі. Усяке місто залишене, людина в них не живе.

29

От шума всадников и стрелков
разбегаются все жители городов.
Кто подается в леса,
кто в горы уходит —
все города оставлены,
нет в них жителей.

30

І що ти зробиш, чи одягнешся в кармазин і прикрасишся золотою прикрасою, чи прикрасиш сурмою свої очі? Марна твоя прикраса. Тебе відкинули твої коханці, вони шукатимуть твою душу.

30

Что же ты делаешь, опустошенная?
Для чего одеваешься в пурпур,
для чего надеваешь золото
и подводишь глаза?
Напрасно ты прихорашиваешься.
Тебя презирают любовники
и хотят отнять у тебя жизнь.

31

Адже Я почув голос, наче тої, яка народжує, твій стогін, наче тої, хто вперше родить, голос дочки Сіону. Вона ослабне, і опустить свої руки: Горе мені, бо мене залишає моя душа задля вбитих.

31

Слышу крик — будто женщина в родах кричит,
словно стонет рожающая в первый раз, —
слышу крик дочери Сиона,
задыхается она, раскинув руки:
«Горе мне! Бессильна я перед убийцами».

Паралельне читання

Переклад Турконяка

Новый русский перевод

Єремії 4

Иеремия 4