І сталося, що сьомого місяця прийшов Ізмаїл, син Натанія, сина Еласа, із царського роду, до Ґодолія в Массифу, а з ним — десять мужів, і там разом вони попоїли хліба.
то прийшли мужі з Сихему, і з Салиму, й і з Самарії, — вісімдесят мужів, зі зголеними бородами і роздертими плащами, які били себе в груди, а манаа [1] і ладан в їхніх руках, щоб внести до Господнього дому.
І там знайшлося десятеро мужів, і вони сказали Ізмаїлові: Не вбивай нас, бо в нас є скарби в полі, пшениця і ячмінь, мед і олія! І він минув, і не вбив їх посеред їхніх братів.
А криниця, до якої Ізмаїл кинув усіх, кого повбивав, це велика криниця, яку зробив цар Аса перед обличчям Вааси, царя Ізраїля. Її Ізмаїл наповнив убитими.
Тож Ізмаїл відвернув увесь народ, що залишився в Массифі, і дочок царя, яких архімаґир підпорядкував Ґодолії, синові Ахікама, і пішов на другий бік синів Аммона.
Моав от юности пребывал в покое, как вино над своим осадком, что из сосуда в сосуд не переливали143 — так и Моав не ходил в плен. Так что вкус его, как и прежде, и запах не изменился.
І взяв Йоанан та всі володарі сили, що з ним, усіх з решти народу, яких повернув від Ізмаїла, мужів сильних у війні, жінок, позосталих і євнухів, яких повернув із Ґаваона,
Сойди с почетного места и сядь на иссохшую землю, дочь — обитательница Дивона, потому что губитель Моава двинется на тебя и разрушит твои укрепленные города.