Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Хоменка
Я — людина, яка бачить бідноту в палиці Його гніву.
Я — чоловік, що зазнав горя під палицею його гніву.
Він мене схопив і привів до темряви, а не до світла,
Він вів мене й силував ходити у пітьмі, а не в світлі.
лише на мене повернулася Його рука весь день.
Проти мене самого він знову й знову звертає свою руку цілоденно.
Зістарилось моє тіло і моя шкіра, Він розбив мої кості.
Він виснажив тіло моє й мою шкіру, він розбив мої кості.
Він понабудовував проти мене, і Він оточив мою голову, і навів злидні,
Він зводив будову проти мене і оточував мене жовчю та нуждою.
посадив мене в темряві, як мертвих віку.
Він оселив мене в місцях темних, наче тих, що вже давно померли.
Він понабудовував проти мене, і я не вийду, — тяжкими зробив мої мідні окови.
Муром обвів мене, щоб я не вийшов; зробив тяжкими мої кайдани.
І хоч я закричу, і голосно кликатиму, Він відгородив мою молитву.
Навіть як я взиваю й допомоги благаю, він відштовхує мою молитву.
Він забудував мої дороги, загородив мої стежки, Він на мене навів тривогу.
Дороги мої тесаним камінням закидав, стежки мої викривив він.
Він для мене — ведмідь, який полює, лев у схованці.
Ведмедем у засідці зробивсь для мене, левом у сховку.
Він переслідував мене, того, що відступив, і зупинив мене, поставив мене знищеним.
Він збив набік мої дороги, він розірвав мене і обернув на ніщоту.
Він натягнув Свій лук і поставив мене, як ціль для стріли.
Він нап'яв свого лука і поставив мене стрілі за мету.
Я став кпинами для всього мого народу, піснею для них увесь день.
Я став посміховищем для всього мого народу, їх приспівкою цілоденною.
І вибив мої зуби камінцем, наситив мене попелом.
Він розбив щебенню мої зуби, він повалив мене в попіл.
І відсторонив від миру мою душу, — я забув про добро,
Покинув спокій мою душу, і я забув про щастя.
тож я сказав: Пропала моя перемога і моя надія від Господа.
Я мовив: Пропала моя сила, моя на Господа надія!
Я загадав через мою убогість і моє переслідування, — гіркота і жовч
Згадай про мої злидні та мою скорботу, про полин та жовч.
згадається, і надокучить мені моя душа.
Глибоко вбилось усе те мені в пам'ять, і душа моя в мені прибита;
Ласки Господні не скінчились, не вичерпалось його милосердя.
Вони нові щоранку, велика твоя вірність.
Господь — мій пай, — моя душа говорить; тому й надіюся на нього,
Господь добрий для тих, що Його очікують, — для душі, яка Його шукатиме.
Благий Господь до того, хто його чекає; до душі, яка його шукає.
Добре терпеливо чекати на Господнє спасіння і мовчати.
Добре чекати мовчки від Господа спасіння.
сяде на самоті й мовчатиме, бо Він узяв на себе.
Нехай сидить насамоті мовчки, бо він його наклав на нього.
Нехай встромить уста свої в порох, ануж: може ще є надія!
Підставить щоку тому, хто його б’є, насититься впокоренням,
Нехай наставить тому, хто б'є, щоку, нехай набереться зневаги до наситу!
Бо Хто впокорив, змилосердиться за великим числом Свого милосердя.
Бо хоч він і засмутить, та знову помилує з доброти своєї великої.
Адже Він не відповів від Свого серця і впокорив людських синів.
Бо він не карає від серця і нерадо засмучує дітей людських.
Щоби впокорити під Його ногами всіх в’язнів землі,
А коли хтось бере під ноги усіх в'язнів країни
аби відхилити суд людини перед обличчям Всевишнього,
чи перекручує право людини перед очима Всевишнього,
щоб засудити людину, коли її судить, — хіба Господь не побачив?
коли ошукує когось у якійсь справі, — хіба Господь того не бачить?
Хто так сказав, і сталося, чи Господь не заповів?
Хто щось колись сказав і воно сталось без Господнього веління?
Хіба з уст Всевишнього вийде зло і добро?
Хіба не з уст Всевишнього виходять злидні й нещастя?
Чому нарікає людина, живучи, — чоловік за свої гріхи?
Чому, поки живе, людина нарікає, чоловік — за кару за гріхи власні?
Наша дорога розвідана і досліджена, тож повернімося до Господа!
Розвідаймо тільки дороги наші й дізнаймо, повернімося до Господа!
Піднімімо наші серця до Всевишнього — на руках до неба.
Здіймімо серця й руки наші до Бога, що на небі!
Ми згрішили, ми були безбожні, і ми засмутили, і Ти не помилував.
Ми відпали, збунтувались: ти не простив нам!
Ти навідався в гніві, і Ти нас відігнав. Ти вигубив, Ти не пощадив.
Огорнув гнівом, гнав нас та убивав немилосердно.
щоб схилити мене і відкинути; Ти нас поставив посеред народів.
Сміттям та покиддю зробив ти нас серед народів.
Проти нас відкрили свої уста всі наші вороги.
Всі наші вороги широко уста свої на нас відкрили.
Моє око виведе потоки води над побиттям дочки мого народу.
Потоки вод ллє моє око над руїною дочки народу мого.
Моє око втопилося, тож не замовчу, щоб не було спочинку,
Око моє стікає без угаву, без перестання,
аж доки Господь з неба не нахилиться і не побачить!
поки Господь з неба не спогляне та не побачить.
Моє око нагромаджує на мою душу за всіх дочок міста.
Око моє печалить мою душу з-за усіх дочок мого міста.
Мої вороги заповзялися полювати [1] на мене без підстави, як на горобця,
Мов пташку, напосілися мене зловити ті, що зо мною ворогують без причини.
убили в ставі моє життя і поставили на мене камінь, —
Життя моє підтяли в ямі й прикидали мене камінням.
полилася вода на мою голову. Я сказав: Я відкинений.
Води знялися понад голову в мене, і сказав: «Пропав я!»
Господи, я закликав Твоє Ім’я з глибокого ставу.
Я візвав твоє ім'я, Господи, із глибокої ями.
Ти почув мій голос, не сховай Твоїх вух від моєї молитви.
Почув ти мій голос: «Не затуляй твого вуха від мого стогону, волання мого!»
Ти наблизився для допомоги мені в день, в який я закликав до Тебе. Ти мені сказав: Не бійся!
Ти зблизився, коли я візвав до тебе; сказав: «Не бійся!».
Господи, ти розсудив суди моєї душі, — Ти визволив моє життя!
Ти боронив, о Господи, справи душі моєї; ти викупив моє життя.
Господи, Ти побачив мої тривоги, Ти відсудив мій суд.
О Господи, ти бачив мою кривду; розсуди ж мою справу!
Ти побачив увесь їхній суд, усі їхні задуми щодо мене.
Ти бачив усю їхню помсту, усі їхні замисли на мене.
Ти почув їхню погорду, усі їхні задуми проти мене,
Ти чув, о Господи, наругу їхню, усі їхні замисли на мене.
уста тих, що повстали, — проти мене, і їхні намагання проти мене весь день.
Уста противників моїх, витівки їхні цілоденне проти мене.
Поглянь на їхнє сидіння і їхнє вставання. Я — їхня пісня.
Чи вони сидять, чи встають, глянь: я — їхня глумлива пісня.
Господи, віддаси їм відплату, за ділами їхніх рук,
Відплатиш, Господи, їм нагороду за вчинками їхніх рук.