Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Я — людина, яка бачить бідноту в палиці Його гніву.
Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
Він мене схопив і привів до темряви, а не до світла,
Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
лише на мене повернулася Його рука весь день.
Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
Зістарилось моє тіло і моя шкіра, Він розбив мої кості.
Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
Він понабудовував проти мене, і Він оточив мою голову, і навів злидні,
обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
Він понабудовував проти мене, і я не вийду, — тяжкими зробив мої мідні окови.
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
І хоч я закричу, і голосно кликатиму, Він відгородив мою молитву.
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
Він забудував мої дороги, загородив мої стежки, Він на мене навів тривогу.
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
Він для мене — ведмідь, який полює, лев у схованці.
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
Він переслідував мене, того, що відступив, і зупинив мене, поставив мене знищеним.
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
Він натягнув Свій лук і поставив мене, як ціль для стріли.
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
Я став кпинами для всього мого народу, піснею для них увесь день.
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
І вибив мої зуби камінцем, наситив мене попелом.
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
І відсторонив від миру мою душу, — я забув про добро,
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
тож я сказав: Пропала моя перемога і моя надія від Господа.
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
Я загадав через мою убогість і моє переслідування, — гіркота і жовч
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
згадається, і надокучить мені моя душа.
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
Це постановлю у своєму серці, через це терпітиму.
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
Господь добрий для тих, що Його очікують, — для душі, яка Його шукатиме.
Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
Добре терпеливо чекати на Господнє спасіння і мовчати.
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
Добре людині, коли візьме ярмо у своїй молодості,
Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
сяде на самоті й мовчатиме, бо Він узяв на себе.
нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
Підставить щоку тому, хто його б’є, насититься впокоренням,
хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
Бо Хто впокорив, змилосердиться за великим числом Свого милосердя.
Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—
Адже Він не відповів від Свого серця і впокорив людських синів.
бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
Щоби впокорити під Його ногами всіх в’язнів землі,
Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
аби відхилити суд людини перед обличчям Всевишнього,
щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
щоб засудити людину, коли її судить, — хіба Господь не побачив?
щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
Хто так сказав, і сталося, чи Господь не заповів?
Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
Хіба з уст Всевишнього вийде зло і добро?
Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
Чому нарікає людина, живучи, — чоловік за свої гріхи?
Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
Наша дорога розвідана і досліджена, тож повернімося до Господа!
Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
Піднімімо наші серця до Всевишнього — на руках до неба.
підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
Ми згрішили, ми були безбожні, і ми засмутили, і Ти не помилував.
Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
Ти навідався в гніві, і Ти нас відігнав. Ти вигубив, Ти не пощадив.
закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
щоб схилити мене і відкинути; Ти нас поставив посеред народів.
Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
Проти нас відкрили свої уста всі наші вороги.
наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
Нас охопив страх і жах, збудження і знищення.
страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
Моє око виведе потоки води над побиттям дочки мого народу.
Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
Моє око втопилося, тож не замовчу, щоб не було спочинку,
Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
аж доки Господь з неба не нахилиться і не побачить!
аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
Моє око нагромаджує на мою душу за всіх дочок міста.
моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
Мої вороги заповзялися полювати [1] на мене без підстави, як на горобця,
Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
убили в ставі моє життя і поставили на мене камінь, —
життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
полилася вода на мою голову. Я сказав: Я відкинений.
Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“
Господи, я закликав Твоє Ім’я з глибокого ставу.
Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
Ти почув мій голос, не сховай Твоїх вух від моєї молитви.
Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
Ти наблизився для допомоги мені в день, в який я закликав до Тебе. Ти мені сказав: Не бійся!
Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
Господи, ти розсудив суди моєї душі, — Ти визволив моє життя!
За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
Господи, Ти побачив мої тривоги, Ти відсудив мій суд.
Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
Ти побачив увесь їхній суд, усі їхні задуми щодо мене.
Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
Ти почув їхню погорду, усі їхні задуми проти мене,
Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
уста тих, що повстали, — проти мене, і їхні намагання проти мене весь день.
мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
Поглянь на їхнє сидіння і їхнє вставання. Я — їхня пісня.
Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
Господи, віддаси їм відплату, за ділами їхніх рук,
Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
віддаси їм охорону серця! Твоє лихо для них, —
Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!