Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Cовременный перевод WBTC
А ось закон про барана [жертви] за переступ. Це є святе святих.
"Вот правила приношения жертвы повинности. Это великая святыня.
Барана [жертви за] переступ мають зарізати на місці, де ріжуть жертву всепалення, перед Господом, і нехай священик виллє його кров довкола до підніжжя жертовника.
Священник должен заколоть жертву повинности на том же самом месте, где закалывают приношение всесожжения. Затем священник должен окропить кровью жертвы повинности вокруг жертвенника.
Відтак нехай він принесе з нього весь його жир і задню частину, весь жир, який покриває нутрощі, і весь жир, що на нутрощах,
Священник должен принести весь жир с хвоста и внутренний жир,
обидві нирки й жир, що на них, над стегнами, і сальник, що над печінкою, — нехай відділить їх разом із нирками.
две почки и покрывающий их жир у нижнего спинного мускула, а также жирную часть печени. Он должен отделить этот жир вместе с почками.
І нехай священик принесе їх на жертовник як [вогняне] приношення Господу. Це є [жертва] за переступ.
Священник должен сжечь всё это на жертвеннике. Это будет жертва всесожжения Господу, жертва повинности.
Споживати його може будь-хто чоловічої статі з-поміж священиків. Його мають спожити на святому місці. Це є святе святих.
Каждый мужчина в семье священника может есть жертву повинности. Это великая святыня, поэтому её надо есть в святом месте.
Як [жертва] за гріх — так і [жертва за] переступ, — закон для них один: вона буде священикові, який звершуватиме нею викуплення.
Жертва повинности такая же, как жертва греха, и правила для них одни. Священник, исполняющий жертвоприношение, получит это мясо для еды.
І коли священик приносить всепалення від якогось чоловіка, то шкура жертви всепалення, яку він приносить, також буде йому.
Этому священнику принадлежит также и кожа с жертвы всесожжения.
І кожна [хлібна] жертва, яка буде приготована в печі, і кожна, яка буде приготована на вогнищі або на сковороді, також буде священикові, який її приносить.
Всякое хлебное приношение принадлежит священнику, который исполняет её. Этот священник получит хлебное приношение, которое было выпечено в печи или на сковороде, или приготовлено в горшке.
А кожна [хлібна] жертва, приготована на олії чи не приготована, буде всім Аароновим синам, кожному порівну.
Хлебное приношение будет принадлежать сыновьям Аарона, как сухое, так и смешанное с елеем. Сыновья Аарона разделят между собой эту пищу".
Ось закон про жертву спасіння, яку будуть приносити Господу.
"Вот закон о приношении содружества, которое люди приносят Господу.
Якщо хтось приноситиме її на похвалу, то нехай з жертвою хвали принесе хліби з питльованого борошна, приготовані на олії, чи прісні коржі, змащені олією, чи питльоване борошно, замішене на олії.
Когда человек приносит его в благодарность, ему следует принести пресный хлеб, смешанный с елеем, пресные лепёшки, помазанные елеем, и хлеба из муки тонкого помола, хорошо смешанные с елеем.
Ці свої дари з жертвою хвали за спасіння нехай він приносить разом із заквашеними хлібами.
Вместе с этим приношением человек должен принести ещё одно приношение: хлеб, не замешенный на дрожжах. Это будет его благодарственное приношение содружества.
І нехай принесе якусь частину з усіх своїх дарів у [жертву] відділення Господу: це буде священикові, який виливає на жертовник кров [жертви] спасіння.
Один из этих хлебов будет принадлежать священнику, окропившему кровью приношения содружества.
А м’ясо жертви хвали за спасіння буде йому. Нехай воно буде спожите в той же день, в який буде принесене, нехай не залишають нічого з нього до ранку.
Мясо приношения содружества благодарности должно быть съедено в день приношения. Его нельзя оставлять до утра.
А якщо він жертвуватиме свій дар як обітну або як добровільну [жертву], то нехай воно споживається того дня, коли він принесе свою жертву, і наступного.
Если человек приносит жертву по обету или желая сделать добровольное приношение Богу, то жертву надо есть в день приношения, и если от неё что останется, то остатки можно есть на другой день.
А те, що залишиться з м’яса жертви аж до третього дня, нехай буде спалене у вогні.
Но если мясо от приношения останется и на третий день, оно должно быть сожжено.
Якщо ж він таки з’їсть [1]щось із м’яса на третій день, то воно не буде прийняте від нього — від того, хто його приносить — і не буде йому зараховане. Це — осквернення. І душа, яка з’їсть щось із нього, — візьме на себе гріх.
Если же кто будет есть мясо жертвы содружества на третий день, то жертва эта не будет принята. Господь не посчитает её жертвой для Него. Жертва станет осквернённой, а человек, евший мясо её, будет отвечать за свой собственный грех.
М’ясо, яке доторкнеться до будь-чого нечистого, не може споживатися, воно має бути спалене у вогні. Не осквернене м’ясо може їсти кожен, хто чистий.
Кроме всего, люди не должны есть мясо, коснувшееся чего-либо нечистого. Они должны сжечь его на огне. Каждый человек, который чист, может есть мясо приношения содружества.
Душа ж, яка споживе м’яса жертви спасіння, яке є Господнім, тим часом як її нечистота — на ній, — та душа пропаде зі свого народу.
Но если человек нечист и ест мясо приношения содружества, принадлежащее Господу, тогда этот человек должен быть отделён от своего народа.
Якщо якась душа доторкнеться до будь-якої нечистої речі чи то з нечистоти людини, чи то нечистих чотириногих, чи то будь-якої нечистої гидоти, і споживе м’яса жертви спасіння, яке є Господнім, то та душа пропаде зі свого народу.
Человек может прикоснуться к чему-то нечистому. Эта вещь могла быть осквернена людьми или нечистым животным, или чем-то нечистым и ненавистным. Этот человек сам осквернится, и если он станет есть мясо от приношения содружества, принадлежащего Господу, тогда этого человека надо будет отделить от его народа".
Промов до ізраїльських синів, кажучи: Не споживайте жодного жиру ні з великої худоби, ні з овець чи кіз.
"Скажи народу Израиля: вы не должны есть жир от коров, овец или коз.
Жир із мертвечини та зі здобичі хижака може використовуватися для будь-якої справи, та в їжу хай не вживається.
Употреблять жир мёртвого или растерзанного другим зверем животного можно на всякое дело, кроме пищи. Не ешьте его.
Кожний, хто споживе жир із тварин, з яких принесе [вогняне] приношення Господу, — та душа пропаде зі свого народу.
А если кто ест жир животного, принесённого во всесожжение, этого человека следует отделить от его народа.
Не споживайте жодної крові в усіх ваших поселеннях ні з птахів, ні з тварин.
Где бы вы ни жили, вы никогда не должны употреблять в пищу кровь птицы или животного.
Кожна душа, яка споживе кров, — та душа пропаде зі свого народу.
Если человек употребляет кровь в пищу, он должен быть отделён от своего народа".
Промовиш до ізраїльських синів, кажучи: Хто приносить Господу жертву спасіння, нехай принесе з цієї жертви спасіння свій дар Господу.
"Скажи народу Израиля: если человек приносит приношение содружества Господу, то он сам должен отдать это приношение Господу.
Нехай його власні руки принесуть як [вогняні] приношення Господу жир, що на грудинці, і сальник печінки; нехай принесе їх, щоб покласти як дар перед Господом.
Он должен своими руками принести жертву Господу, и она будет сожжена на огне. Он должен отдать жир и грудную часть жертвы священнику. Он должен поднять грудину жертвенного животного, потрясая ею перед Господом. Это будет жертва потрясания.
Священик принесе жир на жертовник, а грудинка буде Ааронові та його синам.
Затем священник должен сжечь жир на жертвеннике, а грудная часть животного будет принадлежать Аарону и его сыновьям.
А як [жертву] відділення з ваших жертв спасіння віддасте священикові праву лопатку.
Священнику надо также отдать правое плечо от приношения содружества.
Хто з Ааронових синів приноситиме кров [жертви] спасіння та жир, — тому буде як частка права лопатка,
Правое плечо от приношения содружества будет принадлежать священнику, который приносит в жертву кровь и жир приношения содружества.
оскільки Я взяв в ізраїльських синів, із ваших жертв спасіння, грудинку [жертви] покладання та лопатку [жертви] відділення й віддав їх священикові Ааронові та його синам як вічну, встановлену законом частку від ізраїльських синів.
Ибо Я беру от народа Израиля грудную часть жертвы потрясания и правое плечо приношения содружества и отдаю их Аарону и его сыновьям. Народ Израиля должен вечно исполнять этот закон".
Це — помазання Аарона та помазання його синів, частка з Господніх [вогняних] приношень, виділена їм у день, коли їх було приведено здійснювати священицьке служіння Господу,
Вот части от жертв всесожжения Господу, которые были даны Аарону и его сыновьям. И когда бы они ни служили как священники Господа, они получат эту долю жертвоприношений.
як Господь звелів того дня, коли помазав їх, віддати їм від ізраїльських синів. Це — вічний закон для їхніх поколінь.
В то время, когда Господь выбрал священников, Он повелел народу Израиля отдавать эти части священникам. Народ вечно должен отдавать им эту долю.
Такий закон про всепалення, про [хлібну] жертву, про [жертву] за гріх, про [жертву за] переступ, про посвячення і про жертву спасіння,
Таковы указания о жертве всесожжения, хлебном приношении, о жертве за грех, о жертве повинности, о приношении содружества и о выборе священников.