Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Тоді підходять до Ісуса фарисеї [1] і книжники [2] з Єрусалима й питають:
Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму н сказали:
Чому Твої учні порушують передання старших: не миють своїх рук, коли їдять хліб?
„Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.
А Він у відповідь сказав їм: Чому ж і ви порушуєте Божу заповідь через ваші передання?
А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?
Адже Бог сказав: Шануй батька і матір. І ще: Хто зневажає батька або матір, хай смертю помре.
Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.
А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким я міг би допомогти вам, є мій дар для Бога,
А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові“,
то може й не шанувати свого батька [чи матері]? Так і ви — задля ваших передань скасовуєте Слово Боже.
то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.
Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи:
Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:
Цей народ [наближається до Мене своїми устами], губами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене;
„Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!
та даремно поклоняються Мені, навчаючи людських заповідей.
Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
Покликавши людей, Він звернувся до них: Слухайте й розумійте:
І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!
не те, що входить в уста, опоганює людину, а те, що виходить з уст, опоганює людину.
Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.
Тоді учні, підійшовши, кажуть Йому: Чи знаєш, що фарисеї, почувши ці слова, спокусилися?
Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“
А Він у відповідь сказав: Кожна рослина, яку не посадив мій Небесний Отець, буде викоренена.
А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
Залиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму.
Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.
У відповідь Петро попросив Його: Поясни нам цю притчу.
А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.
[Ісус] же відповів: Невже й досі ви не розумієте?
А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?
Не можете збагнути, що все, що входить в уста, іде в шлунок і виходить геть?
Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
А те, що виходить з уст, виходить із серця — воно опоганює людину.
Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.
Адже із серця виходять лукаві думки, вбивства, перелюб, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, богозневага.
Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.
Це те, що опоганює людину; їсти ж немитими руками не опоганює людини.
Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“
І вийшовши звідти, Ісус відійшов до околиць Тира й Сидона.
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.
Жінка-ханаанка з тих околиць вийшла й кричала, гукаючи: Господи, Сину Давидів, помилуй мене, бо мою доньку тяжко мучить біс!
І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“
Але Він не відповів їй ані слова. Підійшли Його учні та почали просити Його, кажучи: Відпусти її, бо вона кричить нам услід.
А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“
У відповідь Він сказав: Я посланий тільки до загиблих овець з дому Ізраїля.
А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.
Вона ж підійшла, поклонилася Йому й каже: Господи, допоможи мені!
А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“
А Він у відповідь промовив: Не годиться брати хліб у дітей і кидати щенятам.
А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.
Вона сказала: Так, Господи, але й щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх панів.
Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.
Тоді Ісус сказав їй у відповідь: О жінко, велика твоя віра! Нехай буде так, як ти хочеш! І видужала її дочка тієї ж миті.
Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.
Відійшовши звідти, Ісус наблизився до Галилейського моря і, піднявшись на гору, сів там.
І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.
І прийшло до Нього багато людей, маючи із собою кривих, сліпих, калік, німих і багатьох інших; їх поклали до Його ніг, а Він зцілив їх.
І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.
Тож люди дивувалися, коли бачили, що німі говорять, каліки здорові, кульгаві ходять, і сліпі бачать, — прославляли Бога Ізраїлевого.
А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!
А Ісус, покликавши Своїх учнів, сказав: Жаль Мені цих людей, бо вже три дні перебувають зі Мною і не мають що їсти. Не хочу відпустити їх голодними, щоби часом не ослабли в дорозі.
А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.
Та учні кажуть Йому: Звідки нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати таку юрбу?
А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“
А Ісус запитує: Скільки хлібів маєте? Вони відказали: Сім і декілька рибин.
А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.
Він узяв сім хлібів і рибу та, віддавши подяку, переломив і давав учням, а учні — людям.
І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.
Усі поїли й наситилися. І зібрали кусків, що залишилися, сім повних кошиків.
І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...
А тих, які їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.
Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.