Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду проти Ісуса, щоб убити Його;
А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату.
І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.
Тоді Юда, який Його видав, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет первосвященикам і старшим,
Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,
кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Сам дивися.
та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.
Тоді він кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився.
І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.
А первосвященики, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крові.
А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.
Порадившись, вони купили на них гончарське поле, щоб хоронити там чужинців.
А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,
Тоді сповнилося сказане через пророка Єремію, який говорив: І взяли вони тридцять срібняків — вартість Оціненого, — Того, Кого оцінили сини Ізраїля,
Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
і дали їх за гончарське поле, як наказав мені Господь.
і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.
Ісус же став перед правителем. Правитель запитав Його: Чи ти юдейський Цар? Ісус відповів: Ти кажеш!
Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.
Коли первосвященики і старші Його звинувачували, Він нічого не відповідав.
Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.
Тоді Пилат каже Йому: Хіба не чуєш, скільки проти Тебе свідчать?
Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“
Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.
А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.
На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого бажали.
Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.
Був же тоді відомий в’язень, якого звали Вараввою.
Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.
Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам, Ісуса Варавву чи Ісуса, Котрий зветься Христос?
І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“
Коли ж він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: Не май нічого до Того Праведника, бо я багато натерпілася нині вві сні через Нього!
Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.
А первосвященики й старші підмовили людей, аби просити за Варавву, а Ісуса щоб убити.
А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.
Правитель озвався і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.
Пилат їм відповів: А що я маю зробити з Ісусом, Який зветься Христос? Усі закричали: Нехай буде розп’ятий!
Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“
Він же сказав: А який злочин Він скоїв? Та вони ще дужче кричали: Нехай буде розп’ятий!
А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“
Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього Праведника! Дивіться самі!
І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.
У відповідь весь народ закричав: Кров Його на нас і на наших дітях!
А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.
Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторію [1] , зібрали через Нього весь підрозділ.
Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю
І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.
та, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, упавши на коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю юдейський!
І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
І плювали на Нього та, взявши тростину, били Його по голові.
І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.
А коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп’яття.
А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.
Виходячи, зустріли чоловіка з Киринеї на ім’я Симон, якого примусили нести Його хрест.
А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.
Коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що в перекладі означає Череповище,
І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,
дали Йому випити вина, змішаного з жовчю, але Він, покуштувавши, не схотів пити.
дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.
А ті, які розіп’яли Його, кидаючи жереб, поділили Його одяг
А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.
Над Його головою прибили напис Його провини: Це Ісус — Цар юдейський.
І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.
Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного — праворуч, другого — ліворуч.
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.
А ті, хто проходив повз Нього, лихословили Його, похитуючи своїми головами
А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,
і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти є Син Божий, то зійди з хреста!
і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“
Так само й первосвященики з книжниками та старшими, глузуючи, говорили:
Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:
Інших спасав, а Себе Самого не може спасти?! Він, Цар ізраїльський, нехай зійде тепер з хреста — і повіримо в Нього.
„Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!
Він покладав надію на Бога; нехай тепер Його визволить, якщо хоче, бо Він сказав: Я — Божий Син!
Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.
Так само і розбійники, розп’яті з Ним, насміхалися з Нього.
Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.
Від шостої години по всій землі тривала темрява — аж до дев’ятої години.
А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!
А о дев’ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?
А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“
Деякі з тих, які там стояли, почувши це, говорили, що Він кличе Іллю [2].
Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.
І зараз же один із них, підбігши, взяв губку, наповнив її оцтом, настромив на очеретину і дав Йому пити.
А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.
Інші ж казали: Облиш, подивимося, чи прийде Ілля Його спасати.
Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.
Ісус же, знову голосно скрикнувши, віддав духа.
А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.
І ось завіса храму роздерлася надвоє — згори додолу; земля затряслася, скелі порозпадалися,
І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,
гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих устали
і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,
і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до святого міста і явилися багатьом.
а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.
А сотник і ті, які з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися й говорили: Справді, Він був Божий Син!
А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“
Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони йшли за Ісусом з Галилеї, прислуговуючи Йому.
Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.
Поміж ними була Марія Магдалина, Марія — мати Якова та Йосифа, мати Зеведеєвих синів.
Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.
Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї на ім’я Йосиф, який і сам був учнем Ісуса;
А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.
він прийшов до Пилата й попросив тіло Ісуса. Після чого Пилат наказав дати.
Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
Взявши тіло, Йосиф обгорнув Його чистим полотном
І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,
і поклав Його до своєї нової гробниці, яку висік у скелі, та, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов.
і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.
Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, які сиділи напроти гробу.
Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.
Наступного дня, що після п’ятниці [3] , зібралися первосвященики та фарисеї до Пилата
А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
і кажуть: Пане, ми пригадали, що той обманщик сказав ще за життя: Через три дні Я воскресну!
і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.
Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоби часом Його учні, прийшовши вночі, не викрали Його та не сказали народові: Він воскрес із мертвих! — бо буде цей останній обман гірший від першого.
Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.
Пилат сказав їм: Маєте варту, ідіть і забезпечте, як знаєте.
Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.