Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Рано-вранці первосвященики зі старшими, книжниками та всім синедріоном учинили раду; зв’язавши Ісуса, повели й передали Пилатові.
А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
І запитав Його Пилат: Ти — Цар юдеїв? А Він у відповідь мовив йому: Ти кажеш!
А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
Пилат знову запитав Його, кажучи: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато Тебе звинувачують!
Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
Та Ісус більше нічого не відповідав, тож дивувався Пилат.
А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
На кожне свято він відпускав їм одного в’язня, за якого просили.
На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.
Був же один, котрий звався Вараввою, ув’язнений з бунтівниками, які під час заколоту вчинили вбивство.
Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
Натовп підійшов і став просити, щоби поступив, як і завжди.
Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
Пилат у відповідь сказав їм: Чи хочете, щоб я відпустив вам Царя юдеїв?
Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
Тому що він знав, що через заздрощі первосвященики Його видали.
Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
Первосвященики ж підбурили юрбу, щоби краще відпустив їм Варавву.
А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
Пилат знову сказав їм у відповідь: То що хочете, щоб я вчинив з Тим, Якого ви називаєте Царем юдеїв?
Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
А Пилат запитав їх: Тож яке зло вчинив Він? Та Вони ще сильніше закричали: Розіпни Його!
Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“ А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
І Пилат, бажаючи догодити людям, відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.
Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
Воїни повели Його до середини двору, тобто в преторій, і скликали весь підрозділ.
Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
Зодягли Його в багряницю, поклали на Нього сплетеного тернового вінка
І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
і почали вітати Його: Радій [1] , Царю юдейський!
І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
Били Його по голові тростиною, плювали на Нього і, падаючи на коліна, поклонялися Йому.
І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
А коли наглумилися над Ним, скинули з Нього багряницю і зодягли в Його одяг. І повели, щоб розіп’яти Його.
І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.
Примусили одного перехожого — Симона Киринейського, який повертався з поля, батька Олександра та Руфа, — взяти Його хреста.
І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
Привели Його на Голгофу, місце, що в перекладі означає Череповище.
І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
Давали Йому [пити] вино зі смирною [2] , але Він не взяв.
І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
І розіп’яли Його, і розділили Його одяг, кидаючи жереб, хто що візьме.
І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.
І написали Його провину так: Цар юдейський.
І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
З ним розіп’яли двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього.
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
[Збулося Писання, що говорить: Його зараховано до злочинців].
І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“
Перехожі лихословили Його, похитуючи своїми головами й кажучи: Овва, Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш!
А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“ й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
Так само й первосвященики між собою говорили й глузували разом із книжниками: Інших спасав, а Себе не може спасти!
Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
Христос, Цар Ізраїлю, нехай зійде тепер з хреста, щоб ми побачили і повірили [в Нього]! Розп’яті з Ним також насміхалися з Нього.
Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.
Коли настала шоста година [4] , темрява оповила всю землю — до дев’ятої години [5].
А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
А о дев’ятій годині Ісус закричав гучним голосом: Елої, Елої, лама савахтані! Що означає в перекладі: Боже мій, Боже мій, чому ти Мене покинув?
О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“
Деякі з тих, які там стояли, почувши те, казали: Дивися, кличе Іллю [6]!
Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
А один, побігши, наповнив губку оцтом, прикріпив її до тростини і дав Йому пити, примовляючи: Чекайте, подивимося, чи прийде Ілля Його зняти!
А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
І завіса в храмі роздерлася надвоє — згори додолу.
І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
Сотник, який стояв напроти Нього, побачивши, як Він віддав духа, промовив: Справді, Ця Людина була Божим Сином!
А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
Були і жінки, які здалека дивилися: між ними — Марія Магдалина, Марія — мати Якова молодшого та Йосії і Соломія.
Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,
Коли Він був у Галилеї, вони ходили за Ним і прислуговували Йому; і було багато інших, які прийшли з Ним до Єрусалима.
що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
Коли звечоріло, а була п’ятниця [7] , яка є перед суботою, —
А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
прийшов Йосиф, котрий з Ариматеї, — шанований радник, який сам очікував Божого Царства, — і наважився піти до Пилата й просити тіло Ісуса.
прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
Пилат здивувався, що Він уже помер; викликавши сотника, запитав Його, чи давно помер?
А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.
Довідавшись від сотника, дав тіло Йосифові.
І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
Той купив полотно, зняв Його тіло, обгорнув полотном і поклав Його до гробниці, яка була висічена в скелі, і до входу в гробницю привалив камінь.
А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.