Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Сучасний переклад
І знову почав Ісус навчати біля моря. І зібралося до Нього багато людей, так що Він Сам, увійшовши в човен, перебував на морі, а весь натовп був край моря, на землі.
Одного разу, коли Ісус проповідував біля озера, навколо Нього зібрався величезний натовп. Тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі.
І Він навчав їх багато притчами, і казав їм у Своєму навчанні:
Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.
І коли сіяв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи та визбирали його.
Коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його.
А друге впало на кам’янистий ґрунт, де не було достатньо землі, і відразу зійшло, бо земля була неглибока.
Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко,
А як сонце піднялося, — зів’яло і, не маючи коріння, засохло.
та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння.
А інше впало між терня; тож виросло терня і заглушило його, і воно не дало плоду.
Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки, і ті не дали врожаю.
Ще інше впало на добру землю, зійшло, дало паросток та росло; і принесло врожай: одне — в тридцять, одне — в шістдесят, а одне — в сто разів.
Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більше від посіяного».
І сказав: Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає!
Потім Він додав: «Той, хто має вуха, нехай почує!»
А коли Він залишився Сам, ті, які були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про ці притчі.
Коли натовп залишив Ісуса, то дванадцать апостолів та інші Його послідовники запитали Його про притчі.
І Він відповів їм: Вам дарована таємниця Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе роз’яснюється в притчах,
І Він їм сказав: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а для всіх інших вони скриваються в притчах:
бо вони дивилися, дивилися, але не бачили, бо вони слухали, слухали, але не розуміли, а інакше навернулися й були б прощені».
бо вони дивилися, дивилися, але не бачили, бо вони слухали, слухали, але не розуміли, а інакше навернулися й були б прощені».
щоб, дивлячись, бачили — і не побачили; слухаючи, чули — і не зрозуміли; щоб вони не навернулися, аби [їхні гріхи] були прощені!
І каже їм: Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі?
Ісус сказав учням Своїм: «Хіба ви не зрозуміли цієї притчі? Якщо ви не зрозуміли цієї, як же ви зрозумієте інші притчі?
Ось ті, які при дорозі, де сіється слово; як тільки почують, негайно приходить сатана і забирає слово, посіяне в них.
Одні люди, як ті зерна при дорозі, де Слово посіяне. Як тільки вони чують його, з’являється сатана і віднімає посіяне в них Слово.
А ті, котрі на кам’янистому ґрунті посіяні, коли почують слово, то відразу з радістю приймають його,
Інші люди, як зерна, посіяні у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його.
але не мають у собі кореня і нестійкі; коли настануть утиски або переслідування за слово, вони відразу спокушуються.
Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри.
А інші є ті, які посіяні в тернях: вони чують слово,
Зерно, що впало серед теренів — це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи, спокуса багатства, та інші бажання душать Слово, і воно не дає плодів.[11]
але приходять клопоти віку й омана багатства та інших бажань, заглушують слово — і воно залишається без плоду.
А ось ті, які посіяні в добру землю: вони чують слово та приймають, і приносять урожай: один — у тридцять, один — у шістдесят, а один — у сто разів!
Іще інші — зерно, що було посіяне в добру землю. Це ті, хто чують Слово, приймають його і приносять щедрий врожай: у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більший від посіяного».
І казав їм: Хіба приносять світильник, щоби поставити під посудину чи під ліжко? Чи щоби поставити на свічнику?
І сказав їм Ісус: «Звичайно, ви заносите в приміщення світильник не для того, щоб поставити його під перевернуту посудину або під ліжко, а для того, щоб поставити його на підставку.
Тому що немає нічого захованого, що не виявилося б, і немає таємного, яке б не розкрилося.
Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і немає нічого таємного, що не стане відомим.
І Він говорив їм: Зважайте на те, що чуєте: якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, і додасться вам.
І далі Він сказав: «Будьте уважні й обмірковуйте те, що ви чуєте. Господь Всевишній надасть вам розуміння згідно з тим, скільки розуміння в вас зараз є. Та будьте впевнені, Він надасть вам більше, ніж ви заслуговуваєте.
Адже хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього!
Бо хто має розуміння, тому додасться ще більше, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить».
І казав: Таким є Царство Боже, як той чоловік, який посіє насіння в землю;
Потім Ісус сказав: «Царство Боже подібно чоловіку, який висіває в землю зерно.
і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а насіння сходить і росте, але як, — він не знає.
Чоловік спить чи прокидається, а у цей час зерно пускає пагони і ростє днями й ночами — як, він навіть сам не знає.
Сама по собі земля родить: спершу стебло, потім колос, а тоді — повно пшениці в колосі.
Земля сама творить зерно: спершу стеблину, потім суцвіття, і нарешті — повен колос.
Коли ж доспіє врожай, він негайно посилає женців із серпом, бо настали жнива!
Коли збіжжя визріває, чоловік негайно береться за серп, бо настали жнива».
І Він казав: До чого уподібнимо Царство Боже? Або до якої притчі прирівняємо його?
Ісус мовив: «З чим порівняти Царство Боже? Яку притчу Мені розповісти?
Воно — як зерно гірчиці; коли сіється в землю, воно є найменшим з усього насіння, що на землі,
Царство Боже подібне до гірчичного зернятка. Воно є найменшою зерниною, яку у землю висівають.
та коли посіяти, виростає і стає більшим від усякої городньої рослини, і пускає таке велике гілля, що в його затінку можуть гніздитися птахи небесні.
Та коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її затінку».
І багатьма подібними притчами Він говорив їм слово, наскільки його вони могли сприйняти;
Багатьма притчами на зразок цієї Ісус доносив Слово до людей — стільки, скільки могли вони зрозуміти.
без притчі ж не говорив їм, а Своїм учням окремо все пояснював.
Ісус завжди говорив притчами до людей, але тільки тоді, коли учні Його зоставалися самі, Він усе їм пояснював.
А як настав вечір того дня, Ісус каже їм: Переправимося на той бік.
Увечері того дня Ісус сказав Своїм учням: «Нумо, перепливемо на інший берег озера!»
Відпустивши натовп, вони взяли Його, тому що Він був у човні. Й інші човни були з Ним.
Вони залишили натовп й сіли у човен, де вже знаходився Ісус. Інші човни послідували за ними.
Та здійнялася сильна буря з вітром; і хвилі заливали човен, так що човен вже наповнювався водою.
Та налетів штормовий вітер, хвилі перехлюпували через борт, й човен уже був майже повен води.
А Він був Сам на кормі — спав на подушці. І будять Його, і кажуть Йому: Учителю, хіба Тобі байдуже, що ми гинемо?
Але Ісус на кормі спав собі на подушці. Вони збудили Його й кажуть: «Вчителю, невже тобі байдуже, що ми гинемо?»
Уставши, Він наказав вітрові й звелів морю: Перестань, ущухни! І вітер перестав, і настала велика тиша.
Тоді Ісус прокинувся і наказав вітру й хвилям: «Тихо! Заспокойтеся!» Тоді ж вітер вгамувався, і на озері запала велика тиша.
І Він сказав їм: Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?
І звернувся Він до учнів Своїх: «Чого ви злякалися, маловіри?»