Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Вони перепливли на другий бік моря, до землі Гадаринської.
І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.
А як Він вийшов із човна, зненацька перестрів Його біснуватий чоловік з гробниць.
І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.
Жив він у тих гробницях, і ніхто не міг його скувати навіть ланцюгами,
Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,
бо часто в’язали його путами й кайданами, та він розривав кайдани і нищив пута, і ніхто не міг його приборкати;
бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.
і завжди, вночі та вдень, він перебував у гробницях і в горах, кричав і бився об каміння.
І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.
Та коли він здалека побачив Ісуса, то прибіг і поклонився Йому.
А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,
І, закричавши гучним голосом, каже: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!
і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“
Оскільки Він говорив йому: Нечистий духу, вийди з людини!
Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“
Ісус запитав його: Яке твоє ім’я? Той каже Йому: Легіон [1] моє ім’я, — бо нас багато!
І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.
І дуже благав Його, щоб не виганяв їх із цієї околиці.
І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.
І просили Його, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них увійшли ми!
І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.
І Він дозволив їм. Тож повиходили нечисті духи, увійшли у свиней, і кинулося стадо — десь зо дві тисячі — з кручі в море та втопилося в морі.
І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.
А ті, хто їх пас, втекли й сповістили в місті та в селах. І люди вийшли побачити, що сталося.
А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.
І приходять до Ісуса, і бачать, що біснуватий — той, хто мав легіон, — сидить одягнений і при своєму розумі; і вони злякалися.
І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.
Розповіли ж їм очевидці, що сталося з біснуватим, і про свиней.
Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.
І почали благати Його покинути їхню околицю.
І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.
І коли Він сідав у човен, то просив Його біснуватий, щоби бути з Ним.
А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.
Та Він йому не дозволив, але сказав йому: Іди до свого дому, до своїх, і сповісти їм, що для тебе Господь зробив, як змилосердився над тобою!
Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“
Тож пішов він, та й почав проповідувати в Десятимісті [2] про те, що зробив для нього Ісус, і всі дивувалися.
І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!
А як Ісус переплив човном знову на другий бік, зібрався великий натовп довкола Нього, і Він перебував біля моря.
І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.
Прийшов один зі старших синагоги на ім’я Яір і, побачивши Його, упав Йому до ніг
І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,
і дуже просив Його, кажучи: Донечка моя помирає. Прийди і поклади на неї руки, щоб видужала й жила!
і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“
І Він пішов з ним. За Ним ішов великий натовп і тіснив Його.
І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
А жінка, яка страждала від кровотечі дванадцять років
А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,
та багато натерпілася від численних лікарів, — витратила все своє майно й жодного полегшення не мала, але стало їй ще гірше, —
що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулася до Його одягу.
як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.
Вона говорила: Якщо лише доторкнуся до Його одягу, — одужаю!
Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.
І враз припинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що видужала від хвороби.
І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!
Тієї ж миті Ісус відчув у Собі, що сила вийшла з Нього. Обернувшись до натовпу, Він запитав: Хто доторкнувся до Мого одягу?
І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“
А Його учні говорили Йому: Ти ж бачиш, що натовп Тебе тіснить, і запитуєш: Хто доторкнувся до Мене?
І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“
І оглядався, щоби побачити ту, яка це зробила.
А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
А жінка злякалася і тремтіла, знаючи, що сталося з нею; прийшла і впала перед Ним, і сказала Йому всю правду.
І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.
Він же промовив до неї: Дочко, віра твоя спасла тебе! Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги.
А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“
Коли Він ще говорив, прийшли від старшого синагоги, та й сказали: Донька твоя померла, навіщо ще турбувати Вчителя?
Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“
Ісус, почувши сказані слова, говорить старшому синагоги: Не бійся, тільки вір!
А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!
І Він не дозволив, щоби з Ним хтось пішов, за винятком Петра, Якова та Івана — брата Якового.
І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.
Вони прийшли в дім старшого синагоги, і Він побачив метушню та тих, які дуже плакали й голосили.
І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.
Увійшовши, сказав їм: Чому ви метушитеся й плачете? Дитина не померла, а спить!
А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“
І почали сміятися з Нього. Він же, випровадивши всіх, взяв батька й матір дитини та тих, хто був з Ним, і ввійшов туди, де лежала дитина.
І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.
І, взявши дитину за руку, промовив до неї: Таліта кум [3] , — що в перекладі означає: Дівчино, кажу тобі, встань!
І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“
І вмить підвелася дівчина й почала ходити, бо мала дванадцять років. І жахнулися всі відразу від великого потрясіння.
І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!