Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Cовременный перевод WBTC
Ісус вийшов звідти і попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні.
Иисус вышел оттуда и пошёл в Свой родной город. Его ученики следовали за Ним.
А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками?
Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге, и многие, слушая Его, изумлялись и говорили: "Откуда у Него это учение? И что за мудрость Ему дана, что такие чудеса совершаются Его руками?
Хіба Він — не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас? І вони спокушалися через Нього.
Разве Он не плотник, сын Марии, брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? И не здесь ли среди нас Его сестры?" И не захотели они признать Его.
А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі.
Иисус сказал им: "Не бывает пророк без чести, разве только в своём родном городе, среди своих и в своём доме".
І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки.
И не мог Он совершить там никакого чуда; только на нескольких больных возложил руки и исцелил их.
І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи.
Он очень удивлялся их неверию. Затем Он пошёл по селениям учить людей.
Покликавши дванадцятьох, Він почав посилати їх по двох, наділяючи їх владою над нечистими духами.
Он призвал к себе двенадцать апостолов, начал рассылать их по двое и дал им власть над нечистыми духами.
І сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу — тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс,
И сказал Он им: "Не берите с собой ничего, кроме посоха дорожного: ни хлеба, ни сумы, ни денег в карманах.
але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини.
Обуйтесь в сандалии и возьмите только ту одежду, что на вас.
І Він говорив їм: Куди тільки ввійдете в дім, там перебувайте, доки не вийдете звідти.
В какой бы дом вы ни вошли, оставайтесь там, пока не покинете тот город.
І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ніг — як свідчення проти них. [Запевняю вас: легше буде Содому й Гоморрі в день судний, ніж місту цьому].
И если в каком-то месте вас не примут или не станут слушать, то выходя оттуда, отряхните пыль с ног своих. Это будет для них предупреждением".
І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися,
И они пошли и стали проповедовать, чтобы люди каялись в своих грехах.
і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли.
Они изгоняли много бесов и многих больных натирали оливковым маслом и исцеляли их.
І почув цар Ірод, оскільки відоме стало Його Ім’я, і люди говорили, що це — Іван Хреститель устав з мертвих, тому й такі чудеса здійснюються Ним.
Царь Ирод прослышал про Иисуса, потому что имя Его стало хорошо известно. Некоторые говорили: "Иоанн Креститель воскрес из мёртвых и поэтому может творить чудеса".
Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші вважали, що це — пророк або один із пророків.
Другие говорили: "Он Илия". А третьи утверждали: "Он пророк, подобный одному из пророков древних времён".
А Ірод, почувши, сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскреснув!
Услышав это, Ирод сказал: "Иоанн, которого я казнил, воскрес из мёртвых".
Адже Ірод, пославши воїнів, схопив Івана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею.
Ирод сам отдал приказ схватить Иоанна и заточить его в темницу из-за Иродиады, жены своего брата Филиппа, на которой он потом сам женился.
А Іван сказав Іродові: Не годиться мати тобі жінку твого брата!
Ибо Иоанн говорил Ироду: "Не по закону тебе брать в жёны жену твоего брата".
Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла.
И Иродиада, затаив злобу против Иоанна, хотела его убить, но не могла это сделать,
Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, і оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.
потому что Ирод боялся Иоанна, так как знал, что он человек праведный и святой и берёг его. Ирод с удовольствием слушал проповеди Иоанна, хотя они его всегда беспокоили.
Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галилейських старшин,
Но настал день, когда по случаю своего дня рождения Ирод устроил пир для своих вельмож, военачальников и галилейских старейшин.
увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!
И когда дочь Иродиады вошла и стала плясать, то угодила Ироду и его гостям, и царь Ирод сказал девочке: "Проси у меня, что хочешь, и я дам тебе это".
І він поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.
И он поклялся ей: "Я дам тебе, что ты только захочешь, хоть половину моего царства".
І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж сказала: Голови Івана Хрестителя!
Она вышла и спросила у матери: "Что мне попросить?" А та ответила: "Голову Иоанна Крестителя".
І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Івана Хрестителя!
Девочка сразу же поспешила к царю и попросила: "Я хочу, чтобы ты дал мне теперь же на блюде голову Иоанна Крестителя".
І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити.
Царь сильно опечалился, но, так как он поклялся при гостях, то не захотел отказать ей.
Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці
Поэтому царь тотчас же послал солдата и приказал ему принести голову Иоанна. Тот пошёл, отсёк Иоанну голову в темнице,
та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері.
принёс её на блюде и отдал девочке, а девочка отдала её матери.
А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці.
Когда ученики Иоанна услышали об этом, они пришли, взяли его тело и положили в гробницу.
І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили.
Апостолы собрались вокруг Иисуса и рассказали Ему обо всём, что они сделали и чему научили.
А Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти.
Он сказал им: "Давайте удалимся в уединённое место, и вы отдохнёте там немного". Ибо там, где они находились, было множество людей, и им даже было некогда поесть.
Тож вони самі відпливли човном до відлюдного місця.
Поэтому они отплыли на лодке в уединённое место одни.
Та побачили їх, як пливли, і багато хто впізнав їх. І пішки люди збіглися туди з усіх міст і прибули раніше за них.
Но многие люди, видевшие, как они отплывали, знали, кто они такие; и побежали туда по берегу изо всех городов и опередили их.
Вийшовши, Ісус побачив великий натовп; і змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не мають пастуха, і почав їх багато навчати.
Когда Иисус вышел из лодки, Он увидел ожидавшую их большую толпу, Ему стало жаль этих людей, потому что они были подобны овцам без пастуха. И Он начал многому учить их.
І коли минуло чимало часу, учні, підійшовши до Нього, говорили: Це місце пустинне, а пора вже пізня,
День подходил к концу, так что Его ученики подошли к Нему и сказали: "Место здесь пустынное, и уже очень поздно.
тож відпусти їх, щоби пішли до навколишніх хуторів і сіл та купили собі щось їсти.
Отпусти людей, чтобы они могли пойти по окрестным селениям и деревням и купить себе что-нибудь поесть".
Він же у відповідь сказав їм: Дайте ви їм їсти! А вони відповідають Йому: Чи нам піти купити на двісті динаріїв [1] хліба і дати їм їсти?
Но Он ответил им: "Вы дадите им поесть". Они сказали Ему: "Что? Мы должны пойти купить хлеб на всех? Нам понадобится целый месяц для того, чтобы всем вместе заработать такие деньги!"
Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І довідавшись, кажуть: П’ять і дві рибини.
Он сказал им: "Сколько у вас хлебов? Идите и посмотрите". Они сосчитали хлебы и сказали: "У нас пять хлебов и две рыбы".
І звелів їм посадити всіх групами на зеленій траві.
Тогда Он велел им рассадить всех на зелёной траве.
Посідали група за групою: по сто та по п’ятдесят.
И они расселись по сто и по пятьдесят человек.
Узявши п’ять хлібів та дві рибини і звернувши погляд до неба, Він поблагословив, розломив хліби і давав учням Своїм, щоби клали перед ними, і обидві рибини всім розділив.
А Иисус взял пять хлебов и две рыбы, поднял глаза к небу, и, произнеся благодарственную молитву, разломил хлебы и дал Своим ученикам, а те раздали хлеб людям. Он также разделил на всех две рыбины.
а з того, що залишилося, та з риб зібрали дванадцять повних кошиків.
И ещё набрали двенадцать полных корзин кусков хлеба и остатков рыбы.
А тих, які споживали хліб, було зо п’ять тисяч чоловіків.
А евших хлебы было пять тысяч мужей.
І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей.
Затем Иисус заставил Своих учеников сесть в лодку и отправиться впереди Него в Вифсаиду, на другую сторону, не дожидаясь, пока Он отпустит народ.
А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі.
Когда наступил вечер, лодка была на середине озера, а Он был один на берегу.
Побачивши, що втомилися від веслування, — бо вітер дув супроти них, — близько четвертої сторожі [2] ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути.
Он увидел, что им трудно грести, потому что дул встречный ветер. Около четвёртой стражи ночи Он подошёл к ним, идя по воде. Он чуть было не миновал их;
Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали,
увидев Его идущим по воде, они подумали, что это призрак и закричали от страха,
бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бійтеся!
ибо все видели Его и очень испугались. Он сразу же заговорил с ними и сказал: "Не пугайтесь! Это Я. Не бойтесь".
Він увійшов до них у човен — і вітер ущух.
Затем Он сел с ними в лодку, и ветер утих. Они очень удивились,
А в собі вони все ще були сповнені жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим.
ибо не поняли чуда с хлебами и не могли уразуметь всего этого.
І, перепливши, вони прибули до Генісаретської землі й причалили.
Переправившись через озеро, они прибыли в Геннисаретскую область и пристали к берегу.
Коли вони вийшли з човна, люди відразу, упізнавши Його,
Когда они вышли из лодки, люди узнали Иисуса.
оббігли всю ту околицю і почали на носилках приносити хворих — скрізь, де б Він не з’явився.
Они побежали и рассказали обо всём этом в округе. И стали приносить к Нему больных на постелях, где бы Он ни находился.
І куди б Він не входив, — до сіл, міст, хуторів, — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися.
И куда бы Он ни приходил — в селения ли, в города ли, в деревни ли, — люди приносили больных на площади и умоляли Его позволить им прикоснуться хотя бы к краю Его одежды. И все, кто прикасался к Нему, исцелялись.