Переклад Турконяка

New King James Version

Після того призначив Господь інших сімдесят двох і послав їх по два попереду Себе до кожного міста й місцевості, куди Сам мав іти.

1

The Seventy Sent Out

After these things the Lord appointed [a]seventy others also, and sent them two by two before His face into every city and place where He Himself was about to go.

2

І Він промовив до них: Жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнив, щоби послав робітників на Свої жнива.

2

Then He said to them, “The harvest truly is great, but the laborers are few; therefore pray the Lord of the harvest to send out laborers into His harvest.

3

Ідіть: Я посилаю вас, як ягнят між вовків!

3

Go your way; behold, I send you out as lambs among wolves.

4

Не беріть ні торби, ні палиці, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.

4

Carry neither money bag, knapsack, nor sandals; and greet no one along the road.

5

До якого тільки дому ввійдете, спочатку кажіть: Мир цьому дому!

5

But whatever house you enter, first say, ‘Peace to this house.’

6

І коли буде там син миру, спочине на ньому мир ваш; коли ж ні, — до вас повернеться.

6

And if a son of peace is there, your peace will rest on it; if not, it will return to you.

7

У тому ж домі перебувайте, їжте й пийте, що там є, бо робітник гідний своєї платні. Не переходьте з дому в дім.

7

And remain in the same house, eating and drinking such things as they give, for the laborer is worthy of his wages. Do not go from house to house.

8

І в яке тільки місто ввійдете, і де приймуть вас, їжте те, що покладуть вам;

8

Whatever city you enter, and they receive you, eat such things as are set before you.

9

оздоровляйте недужих, які там є, кажіть їм: Наблизилося до вас Боже Царство!

9

And heal the sick there, and say to them, ‘The kingdom of God has come near to you.’

10

А коли в якесь місто прийдете і вас не приймуть, вийдіть на вулицю його, та й скажіть:

10

But whatever city you enter, and they do not receive you, go out into its streets and say,

11

Навіть пил із вашого міста, що припав нам до ніг, струшуємо. Але знайте: наблизилося [до вас] Боже Царство!

11

‘The very dust of your city which clings to [b]us we wipe off against you. Nevertheless know this, that the kingdom of God has come near you.’

12

Кажу вам, що жителям Содома того дня буде легше, ніж тому місту.

12

[c]But I say to you that it will be more tolerable in that Day for Sodom than for that city.

13

Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Витсаїдо: бо якби в Тирі й Сидоні сталися чудеса, які сталися у вас, вони вже давно покаялися б, сидячи у волосяниці та в попелі.

13

Woe to the Impenitent Cities

“Woe to you, Chorazin! Woe to you, Bethsaida! For if the mighty works which were done in you had been done in Tyre and Sidon, they would have repented long ago, sitting in sackcloth and ashes.

14

Однак Тиру й Сидону на суді буде легше, ніж вам.

14

But it will be more tolerable for Tyre and Sidon at the judgment than for you.

15

А ти, Капернауме, хіба до неба піднесешся? До аду зійдеш!

15

And you, Capernaum, [d]who are exalted to heaven, will be brought down to Hades.

16

Хто слухає вас, — той Мене слухає, а хто гордує вами, — Мною гордує; хто ж гордує Мною, — гордує Тим, Хто послав Мене.

16

He who hears you hears Me, he who rejects you rejects Me, and he who rejects Me rejects Him who sent Me.”

17

Повернулися сімдесят два з радістю, кажучи: Господи, навіть біси коряться нам через Твоє Ім’я!

17

The Seventy Return with Joy

Then the [e]seventy returned with joy, saying, “Lord, even the demons are subject to us in Your name.”

18

А Він сказав їм: Бачив Я сатану, який, наче блискавка, з неба впав.

18

And He said to them, “I saw Satan fall like lightning from heaven.

19

Ось дав Я вам владу наступати на зміїв і скорпіонів, на всю ворожу силу, — і ніщо вам не пошкодить.

19

Behold, I give you the authority to trample on serpents and scorpions, and over all the power of the enemy, and nothing shall by any means hurt you.

20

Однак не радійте з того, що вам підкоряються духи, але радійте, що імена ваші записані на небесах!

20

Nevertheless do not rejoice in this, that the spirits are subject to you, but [f]rather rejoice because your names are written in heaven.”

21

Тієї години [Ісус] звеселився Святим Духом і сказав: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба і землі, бо приховав Ти це від премудрих та розумних і відкрив це немовлятам. Так, Отче, бо так було Тобі до вподоби!

21

Jesus Rejoices in the Spirit

In that hour Jesus rejoiced in the Spirit and said, “I thank You, Father, Lord of heaven and earth, that You have hidden these things from the wise and prudent and revealed them to babes. Even so, Father, for so it seemed good in Your sight.

22

[Звернувшись до учнів, Він сказав]: Усе передав Мені Мій Отець; і ніхто не знає, Хто Син, — один тільки Отець; і Хто Отець, — один тільки Син, — і кому Син захоче відкрити.

22

All[g] things have been delivered to Me by My Father, and no one knows who the Son is except the Father, and who the Father is except the Son, and the one to whom the Son wills to reveal Him.”

23

Звернувшись до учнів наодинці, Він сказав: Блаженні очі, які бачать те, що ви бачите.

23

Then He turned to His disciples and said privately, “Blessed are the eyes which see the things you see;

24

Кажу вам, що численні пророки й царі бажали бачити те, що ви бачите, але не побачили, і почути те, що ви чуєте, але не почули!

24

for I tell you that many prophets and kings have desired to see what you see, and have not seen it, and to hear what you hear, and have not heard it.”

25

І ось, один законник підвівся і сказав, випробовуючи Його: Учителю, що маю зробити, аби осягнути вічне життя?

25

The Parable of the Good Samaritan

And behold, a certain [h]lawyer stood up and tested Him, saying, “Teacher, what shall I do to inherit eternal life?”

26

Він же відповів йому: Що в Законі написано? Як читаєш?

26

He said to him, “What is written in the law? What is your reading of it?”

27

Той у відповідь сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе.

27

So he answered and said, “ ‘You shall love the Lord your God with all your heart, with all your soul, with all your strength, and with all your mind,’ and ‘your neighbor as yourself.’ ”

28

Сказав же йому: Правильно ти відповів. Роби це, — і житимеш!

28

And He said to him, “You have answered rightly; do this and you will live.”

29

А той, бажаючи виправдати себе, запитав Ісуса: А хто є моїм ближнім?

29

But he, wanting to justify himself, said to Jesus, “And who is my neighbor?”

30

У відповідь Ісус промовив: Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон і потрапив до рук розбійників, які його пограбували й завдали йому ран, та відійшли, залишивши його ледь живим.

30

Then Jesus answered and said: “A certain man went down from Jerusalem to Jericho, and fell among [i]thieves, who stripped him of his clothing, wounded him, and departed, leaving him half dead.

31

Та випадково тією дорогою проходив один священик і, побачивши його, обминув;

31

Now by chance a certain priest came down that road. And when he saw him, he passed by on the other side.

32

так само і левіт, прийшовши на те місце, поглянув — і оминув.

32

Likewise a Levite, when he arrived at the place, came and looked, and passed by on the other side.

33

А якийсь самарієць, проходячи, підійшов до нього і, побачивши, змилосердився.

33

But a certain Samaritan, as he journeyed, came where he was. And when he saw him, he had compassion.

34

Він підійшов, перев’язав його рани, поливши на них олії та вина, посадив його на худобину, привіз до гостиниці й подбав про нього.

34

So he went to him and bandaged his wounds, pouring on oil and wine; and he set him on his own animal, brought him to an inn, and took care of him.

35

А другого дня, [як відходив], вийняв два динарії [1] , дав власникові гостиниці та сказав: Подбай про нього, а якщо більше витратиш, то віддам тобі, коли повертатимуся.

35

On the next day, [j]when he departed, he took out two denarii, gave them to the innkeeper, and said to him, ‘Take care of him; and whatever more you spend, when I come again, I will repay you.’

36

Кого з цих трьох ти вважаєш ближнім тому, який попався розбійникам?

36

So which of these three do you think was neighbor to him who fell among the thieves?”

37

Він відповів: Того, хто змилосердився над ним! Тож сказав йому Ісус: Іди і ти чини так само.

37

And he said, “He who showed mercy on him.”
Then Jesus said to him, “Go and do likewise.”

38

А коли вони подорожували і Він Сам увійшов до якогось села, то одна жінка на ім’я Марта прийняла Його [до свого дому].

38

Mary and Martha Worship and Serve

Now it happened as they went that He entered a certain village; and a certain woman named Martha welcomed Him into her house.

39

Мала вона сестру, котра звалася Марією, яка, сівши біля ніг Господа, слухала Його слова.

39

And she had a sister called Mary, who also sat at [k]Jesus’ feet and heard His word.

40

А Марта клопоталася різним приготуванням; тож спинившись, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла!

40

But Martha was distracted with much serving, and she approached Him and said, “Lord, do You not care that my sister has left me to serve alone? Therefore tell her to help me.”

41

У відповідь Господь сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся багато чим,

41

And [l]Jesus answered and said to her, “Martha, Martha, you are worried and troubled about many things.

42

а потрібне — одне. Марія ж вибрала кращу частку, яка не відбереться від неї!

42

But one thing is needed, and Mary has chosen that good part, which will not be taken away from her.”

Паралельне читання

Переклад Турконяка

New King James Version

Луки 10

Luke 10