Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Він розповів їм притчу, що треба завжди молитися і не занепадати духом,
І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,
кажучи: В якомусь місті був один суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.
говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.
Була в тому місті й вдова, яка приходила до нього й говорила: Захисти мене від мого супротивника!
У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“
А він певний час не хотів, та згодом сказав собі: Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся,
Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,
але через те, що мені докучає ця вдова, захищу її, щоб не приходила й не надокучала мені!
але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.
І промовив Господь: Слухайте, що каже неправедний суддя.
І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?
То хіба Бог не захистить вибраних Своїх, які кличуть до Нього день і ніч? Чи буде Він зволікати щодо них?
А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?
Кажу вам: Він оборонить їх негайно! Однак, як прийде Людський Син, то чи знайде Він віру на землі?
Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“
А для тих, які надіються на себе, ніби вони праведні й за ніщо мають інших, розповів таку притчу:
А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.
Два чоловіки ввійшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митник.
„Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.
Фарисей, ставши, про себе так молився: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, — грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник;
Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.
я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.
Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“
А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, промовляючи: Боже, будь милосердний до мене, грішного!
А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“
Кажу вам, що цей повернувся до свого дому оправданий більше, ніж той, бо кожний, хто підноситься, — буде понижений, а хто себе понижує, — піднесений буде!
Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.
Приносили ж до Нього й немовлят, щоби до них доторкнувся; учні, побачивши, забороняли їм.
До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
А Ісус покликав їх, та й каже: Пустіть дітей, хай приходять до Мене, не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже!
А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.
Запевняю вас: хто не прийме Божого Царства, як дитина, той не ввійде до нього!
Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“
І запитав Його якийсь знатний, кажучи: Учителю добрий, що мені робити, аби успадкувати вічне життя?
І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“
Ісус же йому відповів: Чому звеш Мене добрим? Ніхто не є добрий, тільки Сам Бог.
Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!
Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька свого та матір [свою]?
Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.
Він же сказав: Усе це я зберіг змолоду.
А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“
Почувши це, Ісус сказав йому: Ще одного бракує тобі: усе, що маєш, продай і роздай бідним — і будеш мати скарб на небесах, та приходь і слідуй за Мною.
Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“
Він же, почувши це, зажурився, бо був дуже багатий.
А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.
Коли Ісус побачив, що той зажурився, то сказав: Як тяжко багатим увійти до Божого Царства!
Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Божого Царства.
Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.
А ті, які слухали, запитали: То хто ж тоді може спастися?
Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“
Він же відповів: Неможливе для людей є можливе для Бога.
А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“
І промовив Петро: Ось ми, залишивши своє, пішли за Тобою.
І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.
Він же сказав їм: Запевняю вас, що немає нікого, хто, залишивши дім, або дружину, або братів, або батьків, або дітей заради Божого Царства,
А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
не одержав би значно більше тепер, а в прийдешньому віці — вічне життя!
і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“.
Узявши дванадцятьох, Він промовив до них: Ось ідемо в Єрусалим, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,
І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.
бо Він буде виданий язичникам, буде висміяний, зневажений, опльований;
Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.
після бичування вб’ють Його, але третього дня Він воскресне!
і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“
Та вони нічого того не збагнули; це слово було приховане від них, — і вони не розуміли сказаного.
Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.
І сталося, коли Він наближався до Єрихона, якийсь сліпий сидів при дорозі й жебрав.
І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.
Почувши юрбу, яка проходила, він запитав, що це таке.
А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“
І він закричав, гукаючи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене!
І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
А ті, які йшли попереду, погрожували йому, щоби замовк, та він ще дужче кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
Спинившись, Ісус наказав привести його до Себе. Коли він наблизився, запитав його:
І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:
Що ти хочеш, щоб Я для тебе зробив? Він же сказав: Господи, щоб я знову бачив!
„Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“
Ісус сказав йому: Прозрій, твоя віра спасла тебе!
Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“