Переклад Турконяка

King James Bible

Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.

1

The Plot to Kill Jesus

Now the feast of unleavened bread drew nigh, which is called the Passover.

2

Первосвященики та книжники шукали, як убити Його, але боялися народу.

2

And the chief priests and scribes sought how they might kill him; for they feared the people.

3

Та сатана ввійшов у Юду, якого звали Іскаріотом, котрий був із числа дванадцятьох,

3

Then entered Satan into Judas surnamed Iscariot, being of the number of the twelve.

4

і він пішов, домовився з первосвящениками та начальниками варти, як Його видати їм.

4

And he went his way, and communed with the chief priests and captains, how he might betray him unto them.

5

Ті зраділи й погодилися дати йому срібняків.

5

And they were glad, and covenanted to give him money.

6

І він пристав та шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі.

6

And he promised, and sought opportunity to betray him unto them in the absence of the multitude.

7

Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху.

7

The Last Supper

Then came the day of unleavened bread, when the passover must be killed.

8

І послав Він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.

8

And he sent Peter and John, saying, Go and prepare us the passover, that we may eat.

9

Вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували?

9

And they said unto him, Where wilt thou that we prepare?

10

А Він відповів їм: Ось, як будете входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того дому, куди він увійде,

10

And he said unto them, Behold, when ye are entered into the city, there shall a man meet you, bearing a pitcher of water; follow him into the house where he entereth in.

11

і скажіть господареві дому: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі Своїми учнями?

11

And ye shall say unto the goodman of the house, The Master saith unto thee, Where is the guestchamber, where I shall eat the passover with my disciples?

12

І він вам покаже велику прибрану світлицю, там приготуйте.

12

And he shall shew you a large upper room furnished: there make ready.

13

Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху.

13

And they went, and found as he had said unto them: and they made ready the passover.

14

І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним.

14

The Lord's Supper Instituted

And when the hour was come, he sat down, and the twelve apostles with him.

15

І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму;

15

And he said unto them, With desire I have desired to eat this passover with you before I suffer:

16

кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві.

16

For I say unto you, I will not any more eat thereof, until it be fulfilled in the kingdom of God.

17

Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою.

17

And he took the cup, and gave thanks, and said, Take this, and divide it among yourselves:

18

Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже.

18

For I say unto you, I will not drink of the fruit of the vine, until the kingdom of God shall come.

19

І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене.

19

And he took bread, and gave thanks, and brake it, and gave unto them, saying, This is my body which is given for you: this do in remembrance of me.

20

Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.

20

Likewise also the cup after supper, saying, This cup is the new testament in my blood, which is shed for you.

21

Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі.

21

But, behold, the hand of him that betrayeth me is with me on the table.

22

Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає.

22

And truly the Son of man goeth, as it was determined: but woe unto that man by whom he is betrayed!

23

І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить.

23

And they began to inquire among themselves, which of them it was that should do this thing.

24

Була й суперечка між ними, хто з них більший.

24

Who is the Greatest?

And there was also a strife among them, which of them should be accounted the greatest.

25

А Ісус сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, хто володіє ними, звуться доброчинцями.

25

And he said unto them, The kings of the Gentiles exercise lordship over them; and they that exercise authority upon them are called benefactors.

26

Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник — як слуга.

26

But ye shall not be so: but he that is greatest among you, let him be as the younger; and he that is chief, as he that doth serve.

27

Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує.

27

For whether is greater, he that sitteth at meat, or he that serveth? is not he that sitteth at meat? but I am among you as he that serveth.

28

Ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях;

28

Ye are they which have continued with me in my temptations.

29

як заповів Мені Мій Отець Царство, так і Я заповідаю вам, —

29

And I appoint unto you a kingdom, as my Father hath appointed unto me;

30

щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля.

30

That ye may eat and drink at my table in my kingdom, and sit on thrones judging the twelve tribes of Israel.

31

[Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю;

31

Jesus Predicts Peter's Denial

And the Lord said, Simon, Simon, behold, Satan hath desired to have you, that he may sift you as wheat:

32

Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!

32

But I have prayed for thee, that thy faith fail not: and when thou art converted, strengthen thy brethren.

33

Той відказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, і на смерть.

33

And he said unto him, Lord, I am ready to go with thee, both into prison, and to death.

34

Ісус же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи, що не знаєш Мене!

34

And he said, I tell thee, Peter, the cock shall not crow this day, before that thou shalt thrice deny that thou knowest me.

35

І сказав їм: Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взуття, то хіба чогось вам бракувало? Вони ж сказали: Нічого.

35

And he said unto them, When I sent you without purse, and scrip, and shoes, lacked ye any thing? And they said, Nothing.

36

А Він сказав їм: Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча.

36

Then said he unto them, But now, he that hath a purse, let him take it, and likewise his scrip: and he that hath no sword, let him sell his garment, and buy one.

37

Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: До злочинців зараховано Його, бо те, що сказане про Мене, звершується!

37

For I say unto you, that this that is written must yet be accomplished in me, And he was reckoned among the transgressors: for the things concerning me have an end.

38

Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А Він відповів їм: Достатньо.

38

And they said, Lord, behold, here are two swords. And he said unto them, It is enough.

39

Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні.

39

Jesus Prays on the Mount of Olives

And he came out, and went, as he was wont, to the mount of Olives; and his disciples also followed him.

40

Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу.

40

And when he was at the place, he said unto them, Pray that ye enter not into temptation.

41

А Сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився,

41

And he was withdrawn from them about a stone's cast, and kneeled down, and prayed,

42

промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя!

42

Saying, Father, if thou be willing, remove this cup from me: nevertheless not my will, but thine, be done.

43

З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили.

43

And there appeared an angel unto him from heaven, strengthening him.

44

Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю.

44

And being in an agony he prayed more earnestly: and his sweat was as it were great drops of blood falling down to the ground.

45

Уставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку.

45

And when he rose up from prayer, and was come to his disciples, he found them sleeping for sorrow,

46

І сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу.

46

And said unto them, Why sleep ye? rise and pray, lest ye enter into temptation.

47

Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його, [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, — Той і є].

47

Jesus' Betrayal and Arrest

And while he yet spake, behold a multitude, and he that was called Judas, one of the twelve, went before them, and drew near unto Jesus to kiss him.

48

Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського?

48

But Jesus said unto him, Judas, betrayest thou the Son of man with a kiss?

49

Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем?

49

When they which were about him saw what would follow, they said unto him, Lord, shall we smite with the sword?

50

І один з них вдарив раба первосвященика і відтяв йому праве вухо.

50

And one of them smote the servant of the high priest, and cut off his right ear.

51

Та Ісус озвався і сказав: Облиште, вже досить; і доторкнувшись до вуха, зцілив його.

51

And Jesus answered and said, Suffer ye thus far. And he touched his ear, and healed him.

52

А до тих, які виступили проти Нього, — до первосвящеників, начальників варти храму та старших, — Ісус сказав: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями.

52

Then Jesus said unto the chief priests, and captains of the temple, and the elders, which were come to him, Be ye come out, as against a thief, with swords and staves?

53

Жодного дня, коли Я був з вами у храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви.

53

When I was daily with you in the temple, ye stretched forth no hands against me: but this is your hour, and the power of darkness.

54

Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі.

54

Peter Denies Jesus

Then took they him, and led him, and brought him into the high priest's house. And Peter followed afar off.

55

Коли розклали вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них.

55

And when they had kindled a fire in the midst of the hall, and were set down together, Peter sat down among them.

56

Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала: І цей був з Ним!

56

But a certain maid beheld him as he sat by the fire, and earnestly looked upon him, and said, This man was also with him.

57

Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю Його!

57

And he denied him, saying, Woman, I know him not.

58

Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти — один з них! Петро ж сказав: Чоловіче, я — ні!

58

And after a little while another saw him, and said, Thou art also of them. And Peter said, Man, I am not.

59

Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з Ним, бо він — галилеєць.

59

And about the space of one hour after another confidently affirmed, saying, Of a truth this fellow also was with him: for he is a Galilaean.

60

Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень.

60

And Peter said, Man, I know not what thou sayest. And immediately, while he yet spake, the cock crew.

61

Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі!

61

And the Lord turned, and looked upon Peter. And Peter remembered the word of the Lord, how he had said unto him, Before the cock crow, thou shalt deny me thrice.

62

І, вийшовши геть, він гірко заплакав.

62

And Peter went out, and wept bitterly.

63

А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи;

63

The Soldiers Mock Jesus

And the men that held Jesus mocked him, and smote him.

64

вони, зав’язавши Йому очі, [били Його в обличчя і] запитували Його, кажучи: Пророкуй, хто Тебе вдарив?

64

And when they had blindfolded him, they struck him on the face, and asked him, saying, Prophesy, who is it that smote thee?

65

І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього.

65

And many other things blasphemously spake they against him.

66

Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори,

66

Jesus Before the Council

And as soon as it was day, the elders of the people and the chief priests and the scribes came together, and led him into their council, saying,

67

кажучи: Якщо Ти — Христос, то скажи нам! Він відповів їм: Якщо Я вам скажу, не повірите;

67

Art thou the Christ? tell us. And he said unto them, If I tell you, ye will not believe:

68

якщо ж запитаю, не відповісте [Мені й не відпустите].

68

And if I also ask you, ye will not answer me, nor let me go.

69

Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили.

69

Hereafter shall the Son of man sit on the right hand of the power of God.

70

Тоді всі запитали: Чи Ти — Син Божий? А Він їм відповів: Ви самі говорите, що Я є.

70

Then said they all, Art thou then the Son of God? And he said unto them, Ye say that I am.

71

Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне ще якесь свідчення? Адже ми самі почули з Його вуст!

71

And they said, What need we any further witness? for we ourselves have heard of his own mouth.

Паралельне читання

Переклад Турконяка

King James Bible

Луки 22

Luke 22