Переклад Турконяка

New Living Translation

Першого ж дня тижня дуже рано вони [і ще дехто з ними] прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували.

1

The Resurrection

But very early on Sunday morninga the women went to the tomb, taking the spices they had prepared.

2

Та вони виявили, що камінь відвалений від гробниці,

2

They found that the stone had been rolled away from the entrance.

3

а ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.

3

So they went in, but they didn’t find the body of the Lord Jesus.

4

І сталося, як були вони через це розгублені, то два мужі стали біля них у блискучому одязі.

4

As they stood there puzzled, two men suddenly appeared to them, clothed in dazzling robes.

5

Вони налякалися і посхиляли обличчя до землі, а ті сказали їм: Чому ви шукаєте Живого між мертвими?

5

The women were terrified and bowed with their faces to the ground. Then the men asked, “Why are you looking among the dead for someone who is alive?

6

Немає Його тут, бо воскрес! Згадайте, як казав вам, коли ще був у Галилеї.

6

He isn’t here! He is risen from the dead! Remember what he told you back in Galilee,

7

Він говорив: Потрібно, щоб Син Людський був виданий у руки грішних людей, був розп’ятий і воскрес на третій день.

7

that the Son of Manb must be betrayed into the hands of sinful men and be crucified, and that he would rise again on the third day.”

8

Тоді вони пригадали Його слова.

8

Then they remembered that he had said this.

9

Повернувшись від гробу, вони сповістили про все це одинадцятьом і всім іншим.

9

So they rushed back from the tomb to tell his eleven disciples — and everyone else — what had happened.

10

То були Марія Магдалина, Іванна, Марія, мати Якова, та інші з ними. Вони розповіли про це апостолам.

10

It was Mary Magdalene, Joanna, Mary the mother of James, and several other women who told the apostles what had happened.

11

Та їхні слова здалися тим вигадкою, — не вірили їм.

11

But the story sounded like nonsense to the men, so they didn’t believe it.

12

Підвівшись, Петро побіг до гробу і, схилившись, побачив полотно, [яке лежало] окремо, — і пішов до себе, дивуючись з того, що сталося.

12

However, Peter jumped up and ran to the tomb to look. Stooping, he peered in and saw the empty linen wrappings; then he went home again, wondering what had happened.

13

Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій [1] від Єрусалима, яке називалося Емаус;

13

The Walk to Emmaus

That same day two of Jesus’ followers were walking to the village of Emmaus, seven milesc from Jerusalem.

14

вони говорили між собою про все, що відбулося.

14

As they walked along they were talking about everything that had happened.

15

І сталося, коли вони розмовляли й обмірковували, Сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними,

15

As they talked and discussed these things, Jesus himself suddenly came and began walking with them.

16

та очі їхні були стримані, щоби Його не впізнали.

16

But God kept them from recognizing him.

17

Тож Він запитав їх: Що це за справа, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви сумні?

17

He asked them, “What are you discussing so intently as you walk along?”
They stopped short, sadness written across their faces.

18

У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, Який не знає того, що сталося в ньому цими днями?

18

Then one of them, Cleopas, replied, “You must be the only person in Jerusalem who hasn’t heard about all the things that have happened there the last few days.”

19

І запитав їх: Що саме? А вони розповіли Йому про Ісуса Назарянина, Мужа Пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом;

19

“What things?” Jesus asked.
“The things that happened to Jesus, the man from Nazareth,” they said. “He was a prophet who did powerful miracles, and he was a mighty teacher in the eyes of God and all the people.

20

як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його.

20

But our leading priests and other religious leaders handed him over to be condemned to death, and they crucified him.

21

А ми сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося.

21

We had hoped he was the Messiah who had come to rescue Israel. This all happened three days ago.

22

Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці

22

“Then some women from our group of his followers were at his tomb early this morning, and they came back with an amazing report.

23

й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий.

23

They said his body was missing, and they had seen angels who told them Jesus is alive!

24

Тоді пішли деякі з нас до гробу — і знайшли все, як говорили жінки; Самого ж Ісуса не побачили!

24

Some of our men ran out to see, and sure enough, his body was gone, just as the women had said.”

25

Тоді Ісус сказав їм: О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки!

25

Then Jesus said to them, “You foolish people! You find it so hard to believe all that the prophets wrote in the Scriptures.

26

Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у Свою славу?

26

Wasn’t it clearly predicted that the Messiah would have to suffer all these things before entering his glory?”

27

І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усього Писання те, що стосувалося Його.

27

Then Jesus took them through the writings of Moses and all the prophets, explaining from all the Scriptures the things concerning himself.

28

І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі.

28

By this time they were nearing Emmaus and the end of their journey. Jesus acted as if he were going on,

29

Та вони просили Його, кажучи: Залишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується! І Він увійшов, щоби залишитися з ними.

29

but they begged him, “Stay the night with us, since it is getting late.” So he went home with them.

30

І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм;

30

As they sat down to eat,d he took the bread and blessed it. Then he broke it and gave it to them.

31

тут і відкрилися їхні очі, і вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них.

31

Suddenly, their eyes were opened, and they recognized him. And at that moment he disappeared!

32

І сказали вони один одному: Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання?

32

They said to each other, “Didn’t our hearts burn within us as he talked with us on the road and explained the Scriptures to us?”

33

Уставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних одинадцятьох і тих, які були з ними;

33

And within the hour they were on their way back to Jerusalem. There they found the eleven disciples and the others who had gathered with them,

34

вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові.

34

who said, “The Lord has really risen! He appeared to Peter.e”

35

А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, та як Він відкрився їм під час ламання хліба.

35

Jesus Appears to the Disciples

Then the two from Emmaus told their story of how Jesus had appeared to them as they were walking along the road, and how they had recognized him as he was breaking the bread.

36

Коли вони говорили про це, Сам [Ісус] став посеред них і сказав їм: Мир вам!

36

And just as they were telling about it, Jesus himself was suddenly standing there among them. “Peace be with you,” he said.

37

Та злякавшись, охоплені жахом, вони думали, що бачать духа.

37

But the whole group was startled and frightened, thinking they were seeing a ghost!

38

А Він сказав їм: Чому ви стурбовані, чому такі думки входять до ваших сердець?

38

“Why are you frightened?” he asked. “Why are your hearts filled with doubt?

39

Гляньте на Мої руки, на Мої ноги! Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене — подивіться, що дух тіла й костей не має, а Я, як бачите, їх маю!

39

Look at my hands. Look at my feet. You can see that it’s really me. Touch me and make sure that I am not a ghost, because ghosts don’t have bodies, as you see that I do.”

40

Сказавши це, Він показав їм руки та ноги.

40

As he spoke, he showed them his hands and his feet.

41

А як вони ще дивувалися і не вірили з радості, Він сказав їм: Чи маєте тут щось із їжі?

41

Still they stood there in disbelief, filled with joy and wonder. Then he asked them, “Do you have anything here to eat?”

42

Вони дали Йому частину печеної риби [і бджолиного меду].

42

They gave him a piece of broiled fish,

43

Тож, взявши, Він їв перед ними.

43

and he ate it as they watched.

44

І промовив до них: Ось слова, які Я сказав вам, коли ще був з вами: Має збутися все написане про Мене і в Законі Мойсея, і в Пророків, і в Псалмах!

44

Then he said, “When I was with you before, I told you that everything written about me in the law of Moses and the prophets and in the Psalms must be fulfilled.”

45

Тоді розкрив їхній розум, щоби зрозуміли Писання.

45

Then he opened their minds to understand the Scriptures.

46

І Він сказав їм: Так написано, і [необхідно було] постраждати Христові та воскреснути з мертвих на третій день,

46

And he said, “Yes, it was written long ago that the Messiah would suffer and die and rise from the dead on the third day.

47

щоб, почавши з Єрусалима, проповідувалося в Ім’я Його покаяння для прощення гріхів між усіма народами.

47

It was also written that this message would be proclaimed in the authority of his name to all the nations,f beginning in Jerusalem: ‘There is forgiveness of sins for all who repent.’

48

Ви [ж є] свідками цього.

48

You are witnesses of all these things.

49

І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця, а ви залишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти!

49

“And now I will send the Holy Spirit, just as my Father promised. But stay here in the city until the Holy Spirit comes and fills you with power from heaven.”

50

Вивівши їх за місто до Витанії, Він підняв Свої руки і поблагословив їх.

50

The Ascension

Then Jesus led them to Bethany, and lifting his hands to heaven, he blessed them.

51

І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав підійматися на небо.

51

While he was blessing them, he left them and was taken up to heaven.

52

А вони, поклонившись Йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима

52

So they worshiped him and then returned to Jerusalem filled with great joy.