Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти.
Був же хворий один, Ла́зар у Віфа́нії, із села Марії й сестри її Марти.
Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів.
А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла.
Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хворіє.
Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“
Почувши це, Ісус сказав: Ця хвороба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї!
Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“.
Та коли почув, що він хворіє, то залишався два дні на тому місці, де перебував.
А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.
Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею!
Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“.
А учні сказали Йому: Учителю, таж ось юдеї намагалися Тебе камінням побити, а Ти знову туди йдеш?
Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“
Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить вдень, не спотикається, адже бачить світло цього світу.
Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить.
Якщо хто ходить уночі, то спотикається, бо немає світла в ньому!
А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“.
Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, — піду розбудити його.
Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“.
А Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає!
А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“.
Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що Він говорить про звичайний сон.
Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже.
і радію за вас, що Я там не був, щоб ви повірили; та ходімо до нього.
І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“.
Тоді Хома, званий ще Близнюком, сказав іншим співучням: Ходімо й ми, щоб померти з Ним!
Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“.
Коли Ісус прийшов, то знайшов, що він уже чотири дні як перебуває в гробі.
Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі.
Витанія була поблизу Єрусалима, якихось п’ятнадцять стадій,
А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять.
тож багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розрадити їх за брата.
І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх.
Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла Йому назустріч. Марія ж сиділа вдома.
Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.
Марта сказала Ісусові: Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат.
І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат.
Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога.
Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“
Говорить Йому Марта: Знаю, що воскресне у воскресінні, останнього дня.
Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“.
Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, — хоч і помре, буде жити.
Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити.
І кожний, хто живе й вірить у Мене, — не помре повік. Чи віриш ти в це?
І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, — повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?“
Каже Йому: Так, Господи, я повірила, що Ти — Христос, Син Божий, Який приходить у світ.
Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“.
Сказавши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію. Вона пошепки промовила: Учитель прийшов і кличе тебе!
І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“
Та ж, як почула, швидко встала й пішла до Нього,
А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла.
оскільки Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марта.
А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його.
А юдеї, які були з нею в хаті й потішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати.
Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там.
Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала Йому до ніг і промовила: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би!
Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“
Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився.
А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам,
І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди поглянь!
і сказав: „Де його ви поклали?“ Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“
Деякі з них зауважили: Хіба не міг Той, Хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?
А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“
Перебуваючи у внутрішній жалобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав камінь.
Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в.
Ісус промовив: Відваліть камінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло!
Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“ Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“.
Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, — побачиш Божу славу?
Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“
Відвалили камінь від печери, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене.
І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув.
Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, — аби повірили, що Ти Мене послав!
Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“.
Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!
І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“
І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити.
І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“.
Тоді багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього.
І багато з юдеїв, що посхо́дилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.
Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що вчинив Ісус.
А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив.
Зібрали первосвященики й фарисеї раду і говорили: Що нам робити? Адже Ця Людина робить багато чудес!
Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?
Якщо залишимо Його, то всі повірять у Нього; і прийдуть римляни, і віднімуть у нас і храм, і народ!
Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“
Один же з них, Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: Ви нічого не знаєте!
А один із них, Кайя́фа, що був первосвящеником року того́, промовив до них: „Ви нічо́го не знаєте,
Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб Одна Людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув?
і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь наро́д мав загинути!“
Це він сказав не від себе, але, бувши того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, —
А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за наро́д мав умерти,
і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей зібрати разом.
і не лише за наро́д, але й щоб сполучити в одне́ розпоро́шених Божих дітей.
Отже, із цього дня вони змовилися вбити Його.
Отож, від того дня вони змо́вилися, щоб убити Його.
Ісус більше не ходив відкрито між юдеями, але пішов звідти в край, що біля пустелі, до міста, яке називається Єфрем, і там залишався з учнями.
І тому́ не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфре́м, — і тут залишався з Своїми учнями.
Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з країни пішли в Єрусалим перед Пасхою, щоб очиститися.
Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе.
Шукали тоді Ісуса і, стоячи в храмі, говорили між собою: Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?
І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“