Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Хоменка
Після цього було юдейське свято, і Ісус прийшов у Єрусалим.
По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму.
Є в Єрусалимі біля Овечої брами купальня, що по-юдейському називається Витезда, вона має п’ять критих входів.
А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п'ять критих переходів.
У них лежало багато недужих, сліпих, кривих, сухих, [які очікували руху води.
Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода:
Бо ангел Господній час від часу сходив до купальні й збурював воду. Хто перший заходив після збурення води, той ставав здоровим, хоч би якою була його недуга].
ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, — хоч яка б там була його хвороба.
Був там один чоловік, який тридцять вісім років нездужав.
Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років.
Ісус, побачивши його, як лежав, і, знаючи, що довго він уже хворіє, сказав йому: Чи ти хочеш стати здоровим?
Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?»
Хворий відповів Йому: Пане, не маю людини, яка вкинула б мене до купальні, коли забурлить вода. Коли ж я приходжу, то інший уже заходить раніше за мене.
«Не маю нікого, пане, — одрікає йому недужий, — хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.»
Каже йому Ісус: Устань, візьми постіль свою і ходи!
Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!»
І чоловік тут же став здоровим, узяв свою постіль і почав ходити.
Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день — субота.
Була тоді субота. Тому юдеї казали до того, хто видужав: Нині субота, і не годиться тобі носити свою постіль.
Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!»
Він же відповів їм: Той, Хто мене оздоровив, сказав мені: Візьми свою постіль і ходи!
А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, — сказав мені, хто мене оздоровив.»
Вони запитали його: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі взяти й ходити?
Спитали його: «Хто він — той, що сказав тобі: Візьми і ходи?»
Оздоровлений не знав, Хто Він, бо Ісус увійшов у натовп, який був на тому місці.
Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці.
Згодом Ісус зустрів його в храмі й сказав йому: Ось видужав ти. Не гріши більше, щоби чого гіршого не сталося тобі.
Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, — тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.»
Пішов цей чоловік і сповістив юдеям, що його оздоровив Ісус.
Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, — Ісус.
І стали юдеї переслідувати Ісуса [й намагалися Його вбити] за те, що робив таке в суботу.
Ось тому й переслідували юдеї Ісуса: вчинив бо він те в суботу.
Ісус же відповів їм: Мій Отець працює дотепер, — працюю і Я.
А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і я творю.»
Отже, юдеї ще більше намагалися Його вбити не тільки за те, що порушував суботу, але й що Бога називав Своїм Отцем, роблячи Себе рівним Богові.
За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити його — не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові.
У відповідь Ісус говорив їм: Знову й знову запевняю вас: Син не може робити нічого Сам від Себе, а тільки те, що бачить, як Отець робить; що Він робить, — те й Син також робить.
І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить.
Адже Отець любить Сина й показує Йому все, що Сам робить, і покаже Йому діла ще більші від цих, щоб ви дивувалися.
Отець бо любить Сина й усе появляє йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить йому, щоб ви дивувалися.
Отож, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє,
Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче.
оскільки Отець не судить нікого, але весь суд передав Синові,
Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь,
щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який Його послав.
щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його.
Знову й знову запевняю вас, що хто слухає Моє слово і вірить у Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя.
Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, — живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.
Знову й знову запевняю вас, що надходить час, — і він вже є, — коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, — ба, вже й тепер він, — коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши — оживуть.
Бо як Отець має життя в Собі, так дав і Синові мати в Собі життя.
Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі.
І дав Йому владу [і] суд чинити, бо він є Сином Людським.
І владу йому дав суд чинити, він бо — Син Чоловічий.
Не дивуйтеся цьому, бо надходить час, коли всі, хто в могилах, почують Його голос;
І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують,
і вийдуть ті, які робили добро, у воскресіння життя, а ті, які робили зло, — у воскресіння суду.
і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, — воскреснуть на суд.
Не можу Я Сам від Себе робити нічого. Як Я чую, так і суджу, і Мій суд справедливий, бо не шукаю Своєї волі, але волі Того, Хто Мене послав, — [Отця].
Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене.
Якщо Я свідчу Сам про Себе, то Моє свідчення неправдиве.
Неправдиве моє свідоцтво, коли свідчу я сам за себе.
Є інший, Хто свідчить про Мене; і знаю, що свідчення, яким Він свідчить про Мене, істинне.
Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, — правдиве.
Ви посилали до Івана, і він засвідчив істину.
Послали ви були до Йоана, і він посвідчив правду.
Я ж не від людини приймаю свідчення, але кажу це для того, щоб ви були спасенні.
Я ж бо не від людини свідоцтво приймаю, але кажу вам це, щоб ви спаслися.
Він був світильником, який горів і світив, ви ж хотіли порадуватися від його світла на якийсь час.
Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись.
Я ж маю свідчення більше, ніж свідчення Івана, адже діла, які Мені доручив Отець, щоб Я їх довершив, — ті діла, які Я роблю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав.
Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, — ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав.
І Сам Отець, Який послав Мене, засвідчив про Мене. А ви голосу Його ніколи не чули і виду Його ніколи не бачили,
І Отець, який послав мене, свідчить за мене, лише ви ані голосу його не чули, ані виду його не бачили ніколи.
і не маєте Його слова, яке перебувало б у вас, тому що не вірите Тому, Кого Він послав.
І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, — ви бо не віруєте в того, кого він послав.
Дослідіть Писання! Адже ви думаєте через них мати вічне життя, а вони свідчать про Мене.
Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, — а й вони свідчать за мене!
Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним.
але знаю вас, що Божої любові ви не маєте в собі.
Та я спізнав вас, що не маєте в собі любови до Бога.
Я прийшов у Ім’я Мого Отця, — і ви не приймаєте Мене. Якщо ж інший прийде у своє ім’я, того приймете.
В ім'я Отця мого прийшов я, а ви не приймаєте мене. Прийшов би інший у вашому імені, ви б такого прийняли.
Як ви можете повірити, коли приймаєте одне від одного славу, а слави, що від єдиного Бога, — не шукаєте?
Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте?
Не думайте, що Я буду оскаржувати вас перед Отцем; є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви надієтеся.
Не гадайте, що я перед Отцем винуватиму вас: Мойсей — ось обвинувач ваш, отой, на якого ви сподівання покладаєте.
Бо коли б ви вірили Мойсеєві, то вірили б і Мені, адже він написав про Мене.
Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писав він!