Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Після цього було юдейське свято, і Ісус прийшов у Єрусалим.
Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.
Є в Єрусалимі біля Овечої брами купальня, що по-юдейському називається Витезда, вона має п’ять критих входів.
А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків.
У них лежало багато недужих, сліпих, кривих, сухих, [які очікували руху води.
У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено.
Бо ангел Господній час від часу сходив до купальні й збурював воду. Хто перший заходив після збурення води, той ставав здоровим, хоч би якою була його недуга].
Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу.
Був там один чоловік, який тридцять вісім років нездужав.
А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим.
Ісус, побачивши його, як лежав, і, знаючи, що довго він уже хворіє, сказав йому: Чи ти хочеш стати здоровим?
Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“
Хворий відповів Йому: Пане, не маю людини, яка вкинула б мене до купальні, коли забурлить вода. Коли ж я приходжу, то інший уже заходить раніше за мене.
Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“.
Каже йому Ісус: Устань, візьми постіль свою і ходи!
Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“
І чоловік тут же став здоровим, узяв свою постіль і почав ходити.
І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́,
Була тоді субота. Тому юдеї казали до того, хто видужав: Нині субота, і не годиться тобі носити свою постіль.
тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“.
Він же відповів їм: Той, Хто мене оздоровив, сказав мені: Візьми свою постіль і ходи!
А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“.
Вони запитали його: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі взяти й ходити?
А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“
Оздоровлений не знав, Хто Він, бо Ісус увійшов у натовп, який був на тому місці.
Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.
Згодом Ісус зустрів його в храмі й сказав йому: Ось видужав ти. Не гріши більше, щоби чого гіршого не сталося тобі.
Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“
Пішов цей чоловік і сповістив юдеям, що його оздоровив Ісус.
Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.
І стали юдеї переслідувати Ісуса [й намагалися Його вбити] за те, що робив таке в суботу.
І тому́ зачали́ юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.
Ісус же відповів їм: Мій Отець працює дотепер, — працюю і Я.
А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“.
Отже, юдеї ще більше намагалися Його вбити не тільки за те, що порушував суботу, але й що Бога називав Своїм Отцем, роблячи Себе рівним Богові.
І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним.
У відповідь Ісус говорив їм: Знову й знову запевняю вас: Син не може робити нічого Сам від Себе, а тільки те, що бачить, як Отець робить; що Він робить, — те й Син також робить.
Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить.
Адже Отець любить Сина й показує Йому все, що Сам робить, і покаже Йому діла ще більші від цих, щоб ви дивувалися.
Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись.
Отож, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє,
Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює.
оскільки Отець не судить нікого, але весь суд передав Синові,
Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові,
щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який Його послав.
щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його.
Знову й знову запевняю вас, що хто слухає Моє слово і вірить у Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя.
Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя.
Знову й знову запевняю вас, що надходить час, — і він вже є, — коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.
Бо як Отець має життя в Собі, так дав і Синові мати в Собі життя.
Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.
І дав Йому владу [і] суд чинити, бо він є Сином Людським.
І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син.
Не дивуйтеся цьому, бо надходить час, коли всі, хто в могилах, почують Його голос;
Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують,
і вийдуть ті, які робили добро, у воскресіння життя, а ті, які робили зло, — у воскресіння суду.
і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду.
Не можу Я Сам від Себе робити нічого. Як Я чую, так і суджу, і Мій суд справедливий, бо не шукаю Своєї волі, але волі Того, Хто Мене послав, — [Отця].
Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.
Якщо Я свідчу Сам про Себе, то Моє свідчення неправдиве.
Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве.
Є інший, Хто свідчить про Мене; і знаю, що свідчення, яким Він свідчить про Мене, істинне.
Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене.
Ви посилали до Івана, і він засвідчив істину.
Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду.
Я ж не від людини приймаю свідчення, але кажу це для того, щоб ви були спасенні.
Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені.
Він був світильником, який горів і світив, ви ж хотіли порадуватися від його світла на якийсь час.
Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його.
Я ж маю свідчення більше, ніж свідчення Івана, адже діла, які Мені доручив Отець, щоб Я їх довершив, — ті діла, які Я роблю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав.
Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав!
І Сам Отець, Який послав Мене, засвідчив про Мене. А ви голосу Його ніколи не чули і виду Його ніколи не бачили,
Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили.
і не маєте Його слова, яке перебувало б у вас, тому що не вірите Тому, Кого Він послав.
Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав.
Дослідіть Писання! Адже ви думаєте через них мати вічне життя, а вони свідчать про Мене.
Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене!
Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.
але знаю вас, що Божої любові ви не маєте в собі.
але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.
Я прийшов у Ім’я Мого Отця, — і ви не приймаєте Мене. Якщо ж інший прийде у своє ім’я, того приймете.
Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви.
Як ви можете повірити, коли приймаєте одне від одного славу, а слави, що від єдиного Бога, — не шукаєте?
Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви?
Не думайте, що Я буду оскаржувати вас перед Отцем; є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви надієтеся.
Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви!
Бо коли б ви вірили Мойсеєві, то вірили б і Мені, адже він написав про Мене.
Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.