Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
New American Standard Bible
Коли вирішили, що ми маємо відплисти до Італії, передали Павла та деяких інших в’язнів сотникові полку кесаря, на ім’я Юлій.
Paul Is Sent to Rome
When it was decided that we would sail for Italy, they proceeded to deliver Paul and some other prisoners to a centurion of the Augustan cohort named Julius.
When it was decided that we would sail for Italy, they proceeded to deliver Paul and some other prisoners to a centurion of the Augustan cohort named Julius.
Тож сівши на адрамитський корабель, який мав пливти до азійських місць, ми відпливли. З нами був Аристарх, македонець із Солуня.
And embarking in an Adramyttian ship, which was about to sail to the regions along the coast of Asia, we put out to sea accompanied by Aristarchus, a Macedonian of Thessalonica.
Наступного дня ми причалили в Сидоні. Юлій ставився до Павла по-людськи і дозволив піти до друзів скористатися їхньою турботою.
The next day we put in at Sidon; and Julius treated Paul with consideration and allowed him to go to his friends and receive care.
Вирушивши звідти, прибули ми до Кіпру, бо був зустрічний вітер.
From there we put out to sea and sailed under the shelter of Cyprus because the winds were contrary.
Коли перепливли килікійське й памфилійське моря, прибули ми до Мири, що в Ликії.
When we had sailed through the sea along the coast of Cilicia and Pamphylia, we landed at Myra in Lycia.
І тут сотник, знайшовши олександрійський корабель, який плив до Італії, посадив нас на нього.
There the centurion found an Alexandrian ship sailing for Italy, and he put us aboard it.
Повільно пливучи багато днів і ледь допливши до Кніда, бо не дозволяв нам вітер, ми пропливли повз Крит біля Салмони.
When we had sailed slowly for a good many days, and with difficulty had arrived off Cnidus, since the wind did not permit us to go farther, we sailed under the shelter of Crete, off Salmone;
Ледве минувши його, ми пристали до одного місця, що зветься Добра Пристань, поблизу якого було місто Ласея.
and with difficulty sailing past it we came to a place called Fair Havens, near which was the city of Lasea.
Як минуло чимало часу і плавання вже стало небезпечним, бо й піст уже минув, Павло радив,
When considerable time had passed and the voyage was now dangerous, since even the fast was already over, Paul began to admonish them,
кажучи їм: Мужі, я бачу, що плавання буде небезпечним і з великими втратами — не тільки для вантажу та корабля, а й для наших душ.
and said to them, “Men, I perceive that the voyage will certainly be with damage and great loss, not only of the cargo and the ship, but also of our lives.”
Та сотник довіряв більше керманичеві й власникові судна, ніж тому, що говорив Павло.
But the centurion was more persuaded by the pilot and the captain of the ship than by what was being said by Paul.
Оскільки пристань не була зручною для зимівлі, більшість радила відпливти звідти, щоби при можливості дістатися до Финіки й перезимувати в критській пристані, зверненій до півдня і відкритій для північно-західних вітрів.
Because the harbor was not suitable for wintering, the majority reached a decision to put out to sea from there, if somehow they could reach Phoenix, a harbor of Crete, facing southwest and northwest, and spend the winter there.
Тож як повіяв південний вітер, подумали, що досягли бажаного, тому підняли вітрила й попливли повз Крит.
When a moderate south wind came up, supposing that they had attained their purpose, they weighed anchor and began sailing along Crete, close inshore.
Та незабаром повіяв супротивний рвучкий вітер, який зветься евракилон.
Shipwreck
But before very long there rushed down from the land a violent wind, called Euraquilo;
Коли підхопило корабель, і він не міг протистояти вітрові, ми здалися, і нас понесло.
and when the ship was caught in it and could not face the wind, we gave way to it and let ourselves be driven along.
Підпливши до одного острова, що зветься Клавда, насилу змогли втримати рятувальний човен,
Running under the shelter of a small island called Clauda, we were scarcely able to get the ship’s boat under control.
якого витягли, і вжили допоміжних засобів, обв’язуючи корабель. Побоюючись, щоб не попасти на мілину Сирту, спустили вітрило; і так нас носило.
After they had hoisted it up, they used supporting cables in undergirding the ship; and fearing that they might run aground on the shallows of Syrtis, they let down the sea anchor and in this way let themselves be driven along.
Наступного дня, як нас сильно кидала буря, ми почали викидати вантаж,
The next day as we were being violently storm-tossed, they began to jettison the cargo;
а третього дня власноручно повикидали корабельне знаряддя.
and on the third day they threw the ship’s tackle overboard with their own hands.
Тому що багато днів не з’являлися ні сонце, ні зорі, а буря сильно налягала, ми повністю втратили надію на порятунок.
Since neither sun nor stars appeared for many days, and no small storm was assailing us, from then on all hope of our being saved was gradually abandoned.
Оскільки довго не їли, то Павло, ставши серед них, сказав: О, мужі! Потрібно було слухати мене й не відпливати з Криту, — то ми не зазнали би цього лиха та втрати.
When they had gone a long time without food, then Paul stood up in their midst and said, “Men, you ought to have followed my advice and not to have set sail from Crete and incurred this damage and loss.
Тепер же благаю вас: кріпіться, бо не загине душа жодного з вас, а тільки корабель.
“Yet now I urge you to keep up your courage, for there will be no loss of life among you, but only of the ship.
Тому що цієї ночі переді мною постав ангел Бога, Якому я належу та Якому служу,
“For this very night an angel of the God to whom I belong and whom I serve stood before me,
і сказав: Не бійся, Павле! Тобі треба стати перед кесарем, і ось подарував тобі Бог усіх, хто пливе з тобою!
saying, ‘Do not be afraid, Paul; you must stand before Caesar; and behold, God has granted you all those who are sailing with you.’
Тому кріпіться, мужі! Бо я вірю Богові, що станеться так, як мені було сказано.
“Therefore, keep up your courage, men, for I believe God that it will turn out exactly as I have been told.
А коли надійшла чотирнадцята ніч, як носило нас в Адріатиці, опівночі моряки здогадувалися, що наближаються до якоїсь землі.
But when the fourteenth night came, as we were being driven about in the Adriatic Sea, about midnight the sailors began to surmise that they were approaching some land.
І закинувши лот, виявили, що було двадцять сажнів [1]; пропливши ще трохи й знову закинувши, з’ясували, що було п’ятнадцять сажнів.
They took soundings and found it to be twenty fathoms; and a little farther on they took another sounding and found it to be fifteen fathoms.
А боячись, аби якось не наскочити на скелясті місця, кинули з корми корабля чотири якорі й молилися, аби настав день.
Fearing that we might run aground somewhere on the rocks, they cast four anchors from the stern and wished for daybreak.
Коли ж моряки намагалися втекти з корабля і спустили човен у море, вдаючи, ніби з носа хочуть закинути якорі,
But as the sailors were trying to escape from the ship and had let down the ship’s boat into the sea, on the pretense of intending to lay out anchors from the bow,
Павло сказав сотникові й воїнам: Якщо вони не залишаться на кораблі, ви не зможете врятуватися!
Paul said to the centurion and to the soldiers, “Unless these men remain in the ship, you yourselves cannot be saved.”
Тоді воїни перерізали канати човна й дали йому впасти.
Then the soldiers cut away the ropes of the ship’s boat and let it fall away.
А коли почало розвиднятися, Павло благав усіх вживати їжу, кажучи: Сьогодні чотирнадцятий день ви продовжуєте чекати голодними, нічого не ївши.
Until the day was about to dawn, Paul was encouraging them all to take some food, saying, “Today is the fourteenth day that you have been constantly watching and going without eating, having taken nothing.
Тому благаю вас вживати їжу, бо це для вашого порятунку. Жодному з вас і волосина з голови не впаде.
“Therefore I encourage you to take some food, for this is for your preservation, for not a hair from the head of any of you will perish.”
Сказавши це й узявши хліб, він у всіх на очах віддав хвалу Богові та, переломивши, почав їсти.
Having said this, he took bread and gave thanks to God in the presence of all, and he broke it and began to eat.
Тоді всі підбадьорилися і почали вживати їжу.
All of them were encouraged and they themselves also took food.
Було нас усіх на кораблі двісті сімдесят шість душ.
All of us in the ship were two hundred and seventy-six persons.
Наситившись їжею, почали полегшувати корабель, викидаючи збіжжя в море.
When they had eaten enough, they began to lighten the ship by throwing out the wheat into the sea.
А коли настав день, не розпізнали землі та побачили якусь затоку з піщаним берегом, до якої і хотіли, при можливості, причалити кораблем.
When day came, they could not recognize the land; but they did observe a bay with a beach, and they resolved to drive the ship onto it if they could.
Піднявши якорі, пустилися в море, водночас послабили канати на стерні й, піднявши мале вітрило, оскільки дув вітер, попрямували до берега.
And casting off the anchors, they left them in the sea while at the same time they were loosening the ropes of the rudders; and hoisting the foresail to the wind, they were heading for the beach.
Наскочивши на мілину, корабель застряг; ніс загруз і став нерухомий, а корму розбивало силою хвиль.
But striking a reef where two seas met, they ran the vessel aground; and the prow stuck fast and remained immovable, but the stern began to be broken up by the force of the waves.
Воїни радили повбивати в’язнів, щоб ніхто не поплив і не втік.
The soldiers’ plan was to kill the prisoners, so that none of them would swim away and escape;
Але сотник, бажаючи врятувати Павла, стримав їх від цього наміру й наказав тим, хто може плавати, першими стрибати й добиратися до берега,
but the centurion, wanting to bring Paul safely through, kept them from their intention, and commanded that those who could swim should jump overboard first and get to land,