Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
А один чоловік на ім’я Ананій зі своєю дружиною Сапфірою продав маєток
Один же чоловік, на ймя Ананїя, з Сафирою, жінкою своєю, продав маєток,
і приховав частину грошей — про це знала й дружина, — а якусь частину приніс і поклав біля ніг апостолів.
та й приховав з цїни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.
Петро сказав: Ананію, як це так, що сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа й приховати частину вартості поля?
Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з цїни за землю?
Невже воно не твоє було? Хіба продане не було у твоїй владі? Навіщо ти поклав це діло у своє серце? Ти ж сказав неправду не людям, а Богові!
Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй властї було? На що положив єси в твоєму серцї дїло таке? Ти обманив не людей, а Бога.
Почувши це, Ананій упав і помер. І найшов великий страх на всіх, хто це почув.
Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обняв страх великий усїх, що чули се.
Юнаки встали, обгорнули його, винесли й поховали.
Уставши молодцї, взяли його і винїсши поховали.
Коли минуло зо три години, прийшла його дружина, ще не знаючи того, що трапилося.
І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.
Петро промовив до неї: Скажи мені, чи за стільки ви продали поле? Вона відповіла: Так, за стільки.
Озвав ся ж до неї Петр: Скажи менї, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.
А Петро до неї: Як це сталося, що ви змовилися випробовувати Господнього Духа? Ось при дверях ті, які поховали твого чоловіка, — і тебе винесуть!
Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.
Упала й вона одразу біля його ніг і померла. Юнаки, увійшовши, виявили її мертвою; винесли й поховали біля її чоловіка.
Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.
І великий страх напав на всю Церкву, на всіх, хто це чув.
І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.
Руками апостолів у народі здійснювалися численні ознаки та чудеса. І всі однодушно перебували в притворі Соломона.
Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.
Ніхто зі сторонніх не наважувався приєднатися до них, але народ їх величав.
З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.
Віруючих у Господа множилося — багато чоловіків та жінок.
І прибувало все більш віруючих у Господа, — множество чоловіків і жінок.)
Недужих виносили на роздоріжжя і клали на носилках і постелях, щоб, як проходить Петро, хоч тінь його впала на декого з них.
Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тїнь отїнила кого з них.
Багато людей сходилося з довколишніх міст до Єрусалима; вони приносили недужих і тих, які страждали від злих духів. Усі вони одужували.
Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.
Піднявся первосвященик і всі його прибічники із садукейської течії, — вони наповнилися заздрощами,
Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,
наклали [свої] руки на апостолів і посадили їх у громадську в’язницю.
і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.
Та ангел Господній уночі відчинив двері в’язниці, вивів їх і сказав:
Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:
Ідіть, ставайте у храмі й кажіть народові всі слова цього життя!
Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.
Почувши це, вони пішли вдосвіта до храму й навчали. Тим часом первосвященик і ті, котрі з ним, прийшовши, скликали синедріон, усіх старших з-поміж синів Ізраїля і послали до в’язниці, щоб їх привести.
Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.
Слуги пішли, та у в’язниці їх не знайшли. Повернувшись, сповістили,
Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темницї, і вернувшись, оповіли,
кажучи, що в’язницю знайшли ретельно замкненою, з охороною, яка стояла перед дверима. Але, відчинивши, усередині вони нікого не знайшли.
говорячи: Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в серединї не знайшли.
Коли почули ці слова [священик], начальник охорони храму та первосвященики, то дивувалися, як це все могло статися.
Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнївались, що б воно таке було.
Тут прийшов хтось і сповістив їм, що мужі, яких вони посадили до в’язниці, перебувають у храмі, стоять і навчають народ.
Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.
Тоді начальник охорони пішов зі слугами, привів їх без застосування сили, бо боялися народу, щоб не побив їх камінням.
Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.
Привівши, вони поставили їх у синедріоні. І первосвященик запитав їх,
І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,
кажучи: Чи не з погрозою заборонили ми вам навчати в це Ім’я? А ви наповнили Єрусалим вашою наукою і хочете навести на нас кров цього Чоловіка?
кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.
Та Петро й апостоли у відповідь сказали: Потрібно більше слухатися Бога, ніж людей!
Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям.
Бог батьків наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві.
Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.
Бог підняв Його Своєю правицею як Князя і Спасителя, щоби дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.
Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.
І ми та Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому, є [Його] свідками щодо цих слів!
І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому.
Почувши це, вони лютували і змовлялися їх убити.
Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.
Та один фарисей у синедріоні на ім’я Гамалиїл, — законовчитель, шанований усім народом, — уставши, наказав, щоб апостолів вивели на короткий час,
Уставши ж у радї один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,
а їм сказав: Мужі ізраїльські, поміркуйте між собою щодо цих людей, що ото хочете з ними зробити.
і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.
Недавно об’явився Тевда, кажучи, що він є кимось, — до нього пристало щось із чотириста людей. Він був убитий, і всі, котрі вірили в нього, розсіялися і зійшли на ніщо.
Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у нїщо.
Після нього під час перепису об’явився галилеєць Юда, потягнувши за собою [чимало] народу. І він також загинув, а всі, хто слухав його, розпорошилися.
Після сього встав був Юда Галилейський під час переписї, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всї, хто слухав його, розсипались.
І нині кажу вам: відступіться від цих людей і залишіть їх. Бо якщо цей задум і ця справа від людей, — вона загине;
А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або дїло се, то обернеть ся в нїщо;
якщо ж від Бога, то ви не зможете зруйнувати її, — щоби часом не стати вам богоборцями! Тож вони послухали його,
коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.
і, покликавши апостолів, побили їх, пригрозили не говорити в Ім’я Ісуса й відпустили.
Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.
А вони вийшли із синедріону, радіючи, що за Ім’я Господа [Ісуса] удостоїлися прийняти зневагу.
Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.