Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Хоменка
А Савло схвалював його вбивство. У ті дні настало велике переслідування Єрусалимської Церкви. Усі, за винятком апостолів, розсіялися по околицях Юдеї та Самарії.
Савло ж погоджувався з його вбивством. І настало того дня велике переслідування Церкви, що в Єрусалимі. Всі, крім апостолів, розсипались по селах Юдеї та Самарії.
Побожні мужі поховали Степана й гідно оплакали його.
Побожні люди поховали Стефана і зчинили великий плач по ньому.
Савло ж нищив Церкву, входячи до домів і виволікаючи чоловіків та жінок, укидав їх до в’язниці.
Савло ж руйнував Церкву: вдираючись до хат, виволікав чоловіків та жінок і передавав їх у в'язницю.
А ті, які були розпорошені, ходили й благовістили Слово.
Ті, отже, що порозсипались, ходили по країні й звіщали слово (Боже).
Филип, прибувши до міста Самарії, проповідував їм про Христа.
Так і Филип, прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа.
А натовпи людей прислухалися до того, що говорив Филип, і однодушно приймали почуте, бо бачили чудеса, які він чинив.
А народ однодушне уважав на те, що Филип говорив, слухаючи його й бачивши ті знаки, що він чинив,
З багатьох, сповнених нечистими духами, вони виходили й гучно кричали, а багато паралізованих і кривих оздоровлялися.
бо з багатьох виходили нечисті духи, що в них були, кричачи голосом великим, і сила паралітиків та кривих видужувала.
Був у місті один чоловік на ім’я Симон. Перед тим він займався чаклунством і дивував народ Самарії, видаючи себе за когось великого.
А був перед тим у тому місті один чоловік, Симон на ім'я, що займався чаклунством і дивував люд самарійський та видавав себе за щось велике.
Його слухали від малого до великого, кажучи: Це велика сила Божа!
За ним усі від найменшого до найбільшого слідом ходили, кажучи: «Цей чоловік — сила Божа, що її звуть великою.»
Слухали його, бо довго дивував їх чаклунством.
Отож вони до нього були уважні, бо він довго дивував їх чарами своїми.
Але коли повірили Филипові, який благовістив про Боже Царство й Ім’я Ісуса Христа, то охрестилися і чоловіки, і жінки.
Та як повірили Филипові, що звіщав їм царство Боже й ім'я Ісуса Христа, христились чоловіки й жінки.
Повірив і сам Симон; охрестившись, він постійно перебував з Филипом і дивувався, коли бачив прояви великої сили й чудеса.
Увірував тоді й сам Симон і, охристившись, перебував з Филипом; а бачивши знаки й великі чуда, що робились, дивувався.
Апостоли, які перебували в Єрусалимі, почули, що Самарія прийняла Боже Слово, і послали до них Петра та Івана.
Довідавшися, що Самарія прийняла слово Боже, апостоли, які були в Єрусалимі, послали до них Петра і Йоана.
Прийшовши, ті помолилися за них, щоб вони одержали Святого Духа.
Ці прийшли й помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого,
Адже на жодного з них Він ще не зійшов, бо ті були тільки хрещені в Ім’я Господа Ісуса.
бо він ще не зійшов був ні на кого з них, а лише були охрищені в ім'я Господа Ісуса.
Тоді поклали на них руки — і вони одержали Святого Духа.
Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Святого Духа.
Коли Симон побачив, що покладанням рук апостолів дається [Святий] Дух, то приніс їм гроші
Якже побачив Симон, що через накладання апостольських рук дається Дух, приніс їм гроші
й промовив: Дайте і мені таку владу, щоб на кого я покладу руки, той одержував би Святого Духа!
і каже: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, прийняв Святого Духа.»
Та Петро сказав йому: Твої гроші хай з тобою загинуть, бо ти думаєш за гроші набути дар Божий.
Петро ж сказав до нього: «Срібло твоє нехай з тобою буде на погибіль, бо ти за гроші думав придбати дар Божий.
Немає тобі частки й наділу в цій справі, бо твоє серце не чесне перед Богом.
Нема тобі у цій справі ні частки, ні спадщини, бо твоє серце не праве перед Богом.
Отже, покайся за це своє зло й молися Богові, може, проститься тобі задум твого серця.
Покайся, отже, за лукавство своє і проси Господа, може буде відпущена тобі ця думка твого серця;
Бо ти, я бачу, переповнений жовчною гіркотою і перебуваєш в оковах неправди!
бо ти, як бачу, в гіркій жовчі і путах неправди.»
У відповідь Симон сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало ніщо з того, що ви сказали.
А Симон відповів, кажучи: «Моліться ви до Господа за мене, щоб на мене ніщо не найшло з того, що ви сказали.»
А вони засвідчили й після проповіді Слова Господнього повернулися в Єрусалим. Благовістили вони й у багатьох самарійських селах.
Отож, вони, засвідчивши і звістивши слово Господнє, повернулися в Єрусалим, і благовістили чимало сіл самарійських.
Ангел Господній промовив до Филипа, кажучи: Встань і йди на південь, — на шлях, що йде з Єрусалима до Гази, бо пустинний він!
Ангел же Господній промовив до Филипа, кажучи: «Встань та піди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалиму в Газу; вона безлюдна.»
Він устав і пішов. І ось муж, — євнух з Ефіопії, — вельможа ефіопської цариці Кандаки, який був над усіма її скарбами. Він їздив на поклоніння в Єрусалим;
І встав він і пішов. Аж ось, етіопський муж, скопець, вельможа Кандаки, етіопської цариці, що був над усім її скарбом та що прийшов був в Єрусалим на прощу, —
повертаючись, він сидів у своїй колісниці й читав пророка Ісаю.
він повертався, сидячи на своїй колісниці й читаючи пророка Ісаю.
Дух же сказав Филипові: Підійди і пристань до цієї колісниці!
Сказав Дух до Филипа: «Підійди і пристань до цієї колісниці.»
Филип підбіг і почув, що він читав пророка Ісаю, і запитав: Чи ти розумієш те, що читаєш?
Підбіг Филип і почув, що той читав пророка Ісаю, і сказав до нього: «Чи розумієш, що читаєш?»
Той відказав: Як же можу я розуміти, коли ніхто не наставить мене? І попросив Филипа, щоб увійшов і сів біля нього.
А він відповів: «Та як можу, коли ніхто мене не наставить?» І попросив Филипа зійти й сісти біля нього.
А місце з Писання, яке він читав, було: Неначе вівцю на заріз, повели Його; неначе ягня безголосе перед тим, хто стриже його, — Він не відкриває уст Своїх.
Місце ж Писання, що той читав було це: «Його вели на заріз, мов овечку, мов те ягнятко перед тим, хто стриже його, безголосне; так він не відкриває рота свого.
У Його приниженні відмовлено Йому в суді. [Але] хто розповість про рід Його? Бо життя Його забирається із землі!
В його приниженні відмовили йому суд. Рід його хто може оповісти? Життя бо його від землі вирвано.»
А євнух обізвався і сказав Филипові: Благаю тебе, про кого це пророк каже? Про себе самого чи про когось іншого?
Озвався скопець і мовить до Филипа: «Скажи, будь ласка, про кого це пророк говорить? Про себе самого, чи про іншого кого?»
Відкривши уста й почавши з цього Писання, Филип благовістив йому про Ісуса.
Тоді Филип відкрив уста свої і, почавши від цього Писання, благовістив Ісуса йому.
Тим часом вони, мандруючи дорогою, під’їхали до якоїсь води. І євнух каже: Ось вода. Що ж забороняє мені охреститися?
А коли вони їхали шляхом, прибули до води якоїсь, і скопець каже: «Он вода! Що забороняє мені охриститись?»
[А Филип йому сказав: Якщо віриш усім своїм серцем, — то можна. Він у відповідь промовив: Вірю, що Ісус Христос є Сином Божим!]
Сказав же Филип: «Коли віриш з усього серця, — можна.» Відповідаючи, сказав: «Вірю, що він є Син Божий.»
І він наказав зупинити колісницю. Вони обидва ввійшли у воду — Филип і євнух; і він охрестив його.
І повелів, щоб колісниця стала, і вони обидва — Филип та скопець — зійшли у воду і він охристив його.
Коли вони вийшли з води, Господній Дух забрав Филипа, і євнух більше не бачив його. І їхав він своєю дорогою та радів.
А коли вони вийшли з води, Дух Господній пірвав Филипа, і скопець не бачив його більше; він їхав, радіючи, дорогою своєю.