Переклад Турконяка

New Living Translation

Істину кажу в Христі, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Дусі Святому:

God’s Selection of Israel

With Christ as my witness, I speak with utter truthfulness. My conscience and the Holy Spirit confirm it.

2

я маю великий смуток і безупинний біль у своєму серці!

2

My heart is filled with bitter sorrow and unending grief

3

Адже я бажав би сам бути відлученим від Христа задля моїх братів, моїх рідних за тілом,

3

for my people, my Jewish brothers and sisters.a I would be willing to be forever cursed — cut off from Christ! — if that would save them.

4

тобто ізраїльтян, яким належить синівство, слава, завіти, законодавство, служіння й обітниці.

4

They are the people of Israel, chosen to be God’s adopted children.b God revealed his glory to them. He made covenants with them and gave them his law. He gave them the privilege of worshiping him and receiving his wonderful promises.

5

Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, Який є Бог над усіма, благословенний навіки. Амінь.

5

Abraham, Isaac, and Jacob are their ancestors, and Christ himself was an Israelite as far as his human nature is concerned. And he is God, the one who rules over everything and is worthy of eternal praise! Amen.c

6

Не те, щоби Боже слово не збулося. Та не всі, хто від Ізраїля, є Ізраїлем.

6

Well then, has God failed to fulfill his promise to Israel? No, for not all who are born into the nation of Israel are truly members of God’s people!

7

І не всі нащадки Авраама є його дітьми, але: В Ісаакові буде названо тобі нащадка!

7

Being descendants of Abraham doesn’t make them truly Abraham’s children. For the Scriptures say, “Isaac is the son through whom your descendants will be counted,”d though Abraham had other children, too.

8

Тобто не тілесні діти є Божими дітьми, а діти обітниці вважаються за потомство.

8

This means that Abraham’s physical descendants are not necessarily children of God. Only the children of the promise are considered to be Abraham’s children.

9

Бо ось якими були слова обітниці: Цієї ж пори прийду — і в Сарри буде син!

9

For God had promised, “I will return about this time next year, and Sarah will have a son.”e

10

І не тільки це, а й Ревекка зачала в той самий час близнят від нашого батька Ісаака.

10

This son was our ancestor Isaac. When he married Rebekah, she gave birth to twins.f

11

Та ще до їхнього народження, коли нічого — ні доброго, ні злого — вони ще не зробили, щоби передбачення Боже виявилося у виборі,

11

But before they were born, before they had done anything good or bad, she received a message from God. (This message shows that God chooses people according to his own purposes;

12

не від учинків, але від Того, Хто кличе, — їй було сказано, що старший служитиме меншому,

12

he calls people, but not according to their good or bad works.) She was told, “Your older son will serve your younger son.”g

13

згідно з написаним: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів.

13

In the words of the Scriptures, “I loved Jacob, but I rejected Esau.”h

14

Що ж скажемо? Може, у Бога несправедливість? Зовсім ні!

14

Are we saying, then, that God was unfair? Of course not!

15

Адже Він сказав Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися!

15

For God said to Moses,
“I will show mercy to anyone I choose,
and I will show compassion to anyone I choose.”i

16

Отже, це не залежить ні від того, хто бажає, ні від того, хто біжить, але від Бога, Який милує.

16

So it is God who decides to show mercy. We can neither choose it nor work for it.

17

Бо Писання каже фараонові: Власне, на те Я і поставив тебе, аби показати на тобі Свою силу, щоби прославилося Моє Ім’я на всій землі!

17

For the Scriptures say that God told Pharaoh, “I have appointed you for the very purpose of displaying my power in you and to spread my fame throughout the earth.”j

18

Отже, кого хоче, Він милує, а кого хоче, робить черствим.

18

So you see, God chooses to show mercy to some, and he chooses to harden the hearts of others so they refuse to listen.

19

А ти скажеш мені: Тож чому Він ще докоряє? Бо хто може протистояти Його волі?

19

Well then, you might say, “Why does God blame people for not responding? Haven’t they simply done what he makes them do?”

20

О, людино! Хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір Тому, Хто його створив: Чому Ти зробив мене саме таким?

20

No, don’t say that. Who are you, a mere human being, to argue with God? Should the thing that was created say to the one who created it, “Why have you made me like this?”

21

І хіба не має влади гончар над глиною, щоби з тієї самої глини зробити одну посудину на честь, а іншу — на нечесть?

21

When a potter makes jars out of clay, doesn’t he have a right to use the same lump of clay to make one jar for decoration and another to throw garbage into?

22

Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити Свою могутність, щадив з великим терпінням посудини гніву, які були готові для знищення,

22

In the same way, even though God has the right to show his anger and his power, he is very patient with those on whom his anger falls, who are destined for destruction.

23

щоби показати багатство Своєї слави на посудинах милості, які заздалегідь приготував для слави, —

23

He does this to make the riches of his glory shine even brighter on those to whom he shows mercy, who were prepared in advance for glory.

24

нас, яких покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників.

24

And we are among those whom he selected, both from the Jews and from the Gentiles.

25

Як і в Осії, каже: Назву не Мій народ — Моїм народом, і нелюбиму — улюбленою.

25

Concerning the Gentiles, God says in the prophecy of Hosea,
“Those who were not my people,
I will now call my people.
And I will love those
whom I did not love before.”k

26

І буде: на місці, де сказано їм: Ви — не Мій народ, там їх назвуть синами Живого Бога!

26

And,
“Then, at the place where they were told,
‘You are not my people,’
there they will be called
‘children of the living God.’”l

27

Ісая виголошує про Ізраїль: Хоч буде кількість синів Ізраїля, як піску в морі, але спасеться останок!

27

And concerning Israel, Isaiah the prophet cried out,
“Though the people of Israel are as numerous as the sand of the seashore,
only a remnant will be saved.

28

Адже Господь, завершуючи і остаточно вирішуючи, здійснить [по справедливості] справу на землі, [бо справа вирішена остаточно].

28

For the LORD will carry out his sentence upon the earth
quickly and with finality.”m

29

Так, як про це провіщав Ісая: Якщо би Господь Саваот не залишив нам потомства, ми стали б, як Содом, і уподібнилися би до Гоморри!

29

And Isaiah said the same thing in another place:
“If the LORD of Heaven’s Armies
had not spared a few of our children,
we would have been wiped out like Sodom,
destroyed like Gomorrah.”n

30

Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, осягнули праведність, — ту праведність, що з віри,

30

Israel’s Unbelief

What does all this mean? Even though the Gentiles were not trying to follow God’s standards, they were made right with God. And it was by faith that this took place.

31

а Ізраїль, який шукав Закону праведності, не осягнув Закону [праведності].

31

But the people of Israel, who tried so hard to get right with God by keeping the law, never succeeded.

32

Чому? Тому що шукали не з віри, а з діл [Закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання,

32

Why not? Because they were trying to get right with God by keeping the lawo instead of by trusting in him. They stumbled over the great rock in their path.

33

як написано: Ось, кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!

33

God warned them of this in the Scriptures when he said,
“I am placing a stone in Jerusalemp that makes people stumble,
a rock that makes them fall.
But anyone who trusts in him
will never be disgraced.”q

Паралельне читання

Переклад Турконяка

New Living Translation

Римлян 9

Romans 9