Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Cовременный перевод WBTC
Тому, залишивши початки Христового вчення, скеруймо себе до досконалості, щоби знову не покладати основу: покаяння від мертвих діл та віри в Бога,
Поэтому давайте оставим позади зачатки учения Христова и перейдём к зрелости. Давайте не будем возвращаться к тому, с чего начали. Мы начали с того, что отреклись от греха и уверовали в Бога,
науки про хрещення, про покладання рук, про воскресіння мертвих і вічний суд.
с учения о крещении и возложении рук, воскресении из мёртвых и о вечном суде. Теперь же, мы должны двигаться вперёд, к более зрелому учению.
Адже неможливо, щоб ті, які раз були просвічені й скуштували небесного дару, стали співучасниками Святого Духа,
Разве можно обратить к покаянию тех, кто отвернулся от Христа?
скуштували доброту Божого Слова, силу майбутнього віку,
Я говорю о тех, кто познал истину, получил дар Божий и приобщился Святого Духа.
і відпали, аби знову обновлятися для покаяння, повторно розпинаючи в собі та зневажаючи Божого Сина!
Эти люди слышали слово Божье, видели великую силу нового мира Божьего и удостоверились в том, что всё это — добро, а потом отступились от Христа. Их не вернуть на путь раскаяния, ибо они вновь распинают Сына Божьего и при всех подвергают Его унижению.
Бо земля, що напилася дощу, який її часто зрошує, і родить корисну зелень тим, котрі її обробляють, — одержує благословення від Бога.
Земля, пьющая дождь, который часто проливается на неё, и приносящая урожай на пользу тем, кто её обрабатывает, получает благословение Божье.
А та, що зростила терня і бур’ян, — не потрібна і близька до прокляття; її кінець — спалення.
Земля же, которая приносит только тернии и чертополох, ничего не стоит, и ей грозит быть проклятой Богом. Она будет уничтожена пожаром.
Улюблені, хоча ми так і говоримо, але ми впевнені, що з вами справи кращі й що ви тримаєтеся спасіння.
Хотя мы говорим так, возлюбленные друзья, мы уверены, что вас ждёт лучшее будущее — будущее, которое принесёт вам спасение.
Адже Бог не є несправедливий, щоби забути ваше діло і [працю] любові, яку ви виявили Його Імені, послуживши і продовжуючи служити святим.
Ибо не так несправедлив Бог, чтобы забыть о ваших трудах и о той любви, которую оказали вы Ему, когда помогали и помогаете Его людям.
Тож бажаємо, щоб кожний з вас аж до кінця виявляв ту саму дбайливість для повної певності надії,
Но нам хотелось бы, чтобы вы до конца оказывали такое же рвение, и тогда исполнятся ваши надежды;
аби ви не розлінилися, а наслідували тих, які вірою і терпінням успадковують обітниці.
и чтобы вы не ленились, а подражали тем, кто благодаря своей вере и своему терпению унаследует обещанное.
Коли Бог давав обітницю Авраамові, не маючи ким більшим поклястися, поклявся Собою,
Когда Бог дал обещание Аврааму, то поклялся Собою, ибо не было никого, кто стоял бы выше Него.
кажучи: Я поблагословлю тебе вельми і дуже розмножу!
Он сказал: "Я осыплю тебя благословениями и дарую тебе великое множество потомков."
Тож, будучи довготерпеливим, він одержав обітницю.
И после терпеливого ожидания Авраам получил обещанное Богом.
Люди клянуться вищим, адже клятва для підтвердження кладе край усякої їхньої незгоди.
Люди всегда клянутся именем Того, Кто выше их, и клятва эта подтверждает сказанное и кладёт конец всем спорам.
Тим більше Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці незмінність Своєї волі, дав клятву,
Бог пожелал, чтобы всем наследникам обещания было совершенно ясно, что Его замысел неизменен, и потому скрепил Своё обещание клятвой,
щоби через ті дві незмінні речі, в яких неможливо, аби Бог сказав неправду, ухопившись за надію, що перед нами, ми, котрі знайшли захист, мали велику втіху.
чтобы мы черпали великое ободрение в двух вещах, в которых невозможно Богу солгать, — мы, те, кто подхватил предложенную нам надежду.
Вона, немов якір для душі, міцний і надійний, що входить усередину, за внутрішню завісу,
Мы храним эту надежду, как якорь наших душ, незыблемый и надёжный. Эта надежда проникает в святилище за завесой,