Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Сучасний переклад
Адже цей Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога Всевишнього, зустрів Авраама, коли той повертався з бою із царями, і благословив його.
Мелхіседек був царем Салема і священиком Всевишнього Бога. Він зустрів Авраама, коли той повертався після перемоги над царями.[17] Того дня Мелхіседек благословив його.
Авраам же виділив йому десятину з усього; він, ім’я якого насамперед означає «цар праведності», потім вже «цар Салимський», тобто «цар миру», —
Тоді Авраам віддав йому десяту частину всієї своєї здобичі.
Ім’я Мелхіседек означає, по-перше, «цар праведності»; а також він був царем Салема, що означає «цар миру».
Ім’я Мелхіседек означає, по-перше, «цар праведності»; а також він був царем Салема, що означає «цар миру».
без батька, без матері, без родоводу, не має ані початку днів, ані кінця життя; він — подібний до Божого Сина — назавжди залишається священиком.
Немає ніяких свідчень про його батька, матір, родовід, про початок і кінець його життя. Подібно Синові Божому, він лишається первосвящеником назавжди.
Бачите, який великий той, кому патріарх Авраам дав десятину з найкращої здобичі!
Тож ви бачите, яким великий чоловіком був Мелхіседек. Навіть Авраам, наш патріарх, віддав йому десятину здобичі.
Ті з синів Левія, які одержують священство, мають заповідь за Законом: брати десятину від людей, тобто від своїх братів, хоч і вони з роду Авраама.
І всім нащадкам Левія,[18] які ставали священиками, вказано Законом Мойсеєвим брати десятину зі свого народу, тобто з братів своїх, незважаючи на те, що вони також були нащадками Авраама.
А той, хто не був з їхнього роду, взяв десятину від Авраама і поблагословив того, котрий мав обітниці.
Мелхіседек не походив від родини Левія, але він узяв десятину з Авраама і благословив того, хто мав обітниці Божі.
Без жодного заперечення: менше благословляється більшим.
Та немає сумнівів у тому, що завжди нижчий одержує благословення від вищого.
Отже, тут десятини одержують смертні люди, а там — Той, про кого засвідчено, що Він живий.
З одного боку, десятину отримують нащадки Левія, тобто смертні люди, а з іншого — Мелхіседек, котрий отримав десятину з Авраама, та про кого проголошено у Святому Писанні, що він живе.
Тож, так би мовити, і Левій, який бере десятини, дав через Авраама десятину,
Можна навіть сказати, що родина Левія, яка отримує десятину, сплатила десятину Мелхіседеку.
оскільки він ще не народився від батька, коли його зустрів Мелхиседек.
Бо Левій тоді ще не був народженим, тобто він був в плоті Авраама, свого прабатька, коли Мелхіседек зустрів його.
Отже, якби досконалість була через левітське священство, адже через нього народ одержав Закон, то чому мав з’явитися ще інший Священик за чином Мелхиседека, а не названий за чином Аарона?
Але якщо духовної досконалості можна було досягти завдяки священицтву левитів (на підставі чого Закон був даний людям), то навіщо ж тоді з’являтися ще одному верховному священику, та ще й не такому, як Аарон, а такому, як Мелхіседек?
Це тому, що зі зміною священства потрібно, щоби змінився і Закон.
Адже коли змінюється священицтво, то мусить змінюватися й Закон.
Адже Той, про Кого йде мова, належав до іншого племені, з якого ніхто не мав участі в жертовнику.
Той, про Кого все це сказано, належав до іншого роду. З цього роду ніхто ще не служив при вівтарю.
Бо ж відомо, що наш Господь походив від Юди, а про це плем’я Мойсей нічого не говорив щодо священства.
Адже добре відомо, що наш Господь Ісус Христос походив з роду Юдиного, а говорячи про це коліно, Мойсей не сказав нічого про священиків.
Це стає ще яснішим, коли за подобою Мелхиседека з’являється інший Священик,
І це стає ще очевидніше, коли з’являється інший священик, подібний до Мелхіседека.
Який став таким не за Законом тілесної заповіді, а за силою незнищенного життя.
Бо Йому дається цей сан не за людськими законами або за належністю до певної родини. Його зроблено священиком на основі сили вічного життя.
Тому що є свідчення: Ти — Священик навіки за чином Мелхиседека.
Адже ось що сказано про Нього у Святому Писанні: «Священик Ти навіки, як той Мелхіседек».
Отже, попередня заповідь скасовується через її немічність і некорисність,
Тож старий Закон вже скасований, тому що він виявився немічним і безкорисним.
бо Закон нічого не вдосконалив, тож нововведене — краща надія, якою ми наближаємося до Бога.
Бо Закон Мойсея не міг зробити нічого досконалим, але ж нині, нам даровано нову надію, котра наближає нас до Бога.
І оскільки це не без клятви, бо ті стали священиками без клятви, —
Важливо також і те, що настановлення Ісуса Первосвящеником не сталося без Божої клятви (коли священиками стають інші чоловіки, це відбувається без клятви).
Цей же — з клятвою Того, Хто до Нього каже: Поклявся Господь і не розкається, що Ти — Священик навіки [за чином Мелхиседека], —
А настановлюючи Ісуса, Бог поклявся:
«Господь поклявсь, І клятви не відмінить: „Священик Ти навіки”».
«Господь поклявсь, І клятви не відмінить: „Священик Ти навіки”».
то настільки й Ісус став запорукою кращого Завіту.
Тож це означає, що Ісус є запорукою кращого Заповіту усім людям Господнім.
Крім того, тих священиків було багато, оскільки смерть не давала залишатися їм,
Крім того, після смерті, священики не могли виконувати свої обов’язки, й саме через їх було так багато.
а Цей, перебуваючи вічно, має священство нескінченне.
А оскільки Ісус живе вічно, то служитиме Він священиком повік.
Тому, будучи завжди живим, Він може завжди спасати тих, хто приходить до Бога через Нього, аби заступатися за них.
Ось чому Він здатний вічно спасати тих, хто через Нього наблизиться до Всевишнього. Адже Він завжди живий, щоб заступатися за них перед Господом.
Такого потрібно було нам Первосвященика: святого, невинного, непричетного до зла, відділеного від грішників, вищого за небо.
Отже, Ісус — то якраз такий первосвященик, якого ми потребуємо: святий, бездоганний, цнотливий, вільний від впливу грішників і вищий від Небес.
Він не має потреби щодня, як первосвященики, приносити жертви, — спочатку за Свої гріхи, а потім за гріхи народу, бо Він це зробив один раз, принісши Самого Себе.
Йому не треба щодня приносити пожертви, як то роблять ті первосвященики: спершу на спокуту своїх власних гріхів, а потім — гріхів інших людей. Він зробив це раз і за всіх, коли пожертвував Собою.
Адже Закон велів наставляти первосвящениками людей, які мають немочі, а слово клятви, що після Закону, настановило навіки досконалого Сина.
Бо Закон призначає первосвящениками чоловіків, які мають ті ж самі слабкості, що і інші люди. А клятва Божа, котра прийшла після Закону, призначила Сина, створеного досконалим через страждання, первосвящеником навіки.