Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Хоменка
Отже, перший Завіт мав постанови, служіння та земну святиню.
Перший завіт мав також свої установи щодо служби і святиню земну.
Тож був збудований перший намет, в якому були світильник, стіл і хліби покладання, який називається Святе.
Споруджено бо перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься «Святе».
За другою завісою — намет, що називається Святе Святих;
За другою ж завісою був намет, званий «Святе Святих»,
він мав золоту кадильницю, ковчег Завіту, повністю покритий золотом, в якому містилася золота посудина, в якій була манна, розквітла палиця Аарона і скрижалі Завіту.
із золотим жертовником для палення пахучого кадила та кивотом завіту, цілковито покритий золотом; в ньому був золотий посуд з манною, розцвіле жезло Арона й таблиці завіту.
А над ним — херувими слави, які затінюють престол благодаті, про що нині не час говорити докладно.
А зверху над ним херувими слави, що крильми отінювали віко. Але про це не час тепер говорити докладно.
Згідно з установленням, до першого намету постійно входили священики, щоб виконувати служіння;
І при такому влаштуванні всього цього в перший намет увіходять завжди священики, виконуючи служби,
до другого — один раз на рік входив лише первосвященик, не без крові, яку приносив за себе і за гріхи народу.
в другий — раз на рік — лиш архиєрей, і то не без крови, що її він приносить за свої і людські провини.
Святий Дух засвідчує те, що дорога до святині ще не відкрита, доки стоїть перший намет.
Цим Святий Дух показує, що дорога у святиню ще не відкрита, доки стоїть перший намет.
Він — образ теперішнього часу, в якому приносяться дари й жертви, які не можуть зробити досконалим сумління того, хто служить;
Це образ теперішнього часу, коли приносяться дари і жертви, які не можуть у сумлінні зробити досконалим того, хто служить.
які стосуються тільки їжі, напоїв, різних обмивань, постанов щодо тіла, і залишаються до часу виправлення.
Це лиш тілесні установи щодо страв, напоїв та різних обмивань, установлені до часу їх виправлення.
А Христос, Первосвященик майбутніх благ, прийшов через більший, досконаліший, нерукотворний намет, тобто неземної будови;
Христос же, з'явившись як архиєрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, тобто не земної будови, —
і не завдяки крові козлів і телят, а завдяки власній крові Він увійшов один раз до святині й здійснив вічне викуплення.
і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю, — увійшов, раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення.
Бо якщо кров козлів і телят та з водою змішаний попіл телиці, коли ним покропити, освячує нечистих для очищення тіла,
Бо коли кров волів і козлів та попіл із телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла,
то наскільки більше кров Христа, Який вічним Духом приніс Себе, непорочного, Богові, очистить наше сумління від мертвих діл, щоб ми служили Живому Богові!
то скільки більше кров Христа, — який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, — очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!
І тому Він є Посередником Нового Завіту, щоби через смерть для викуплення від переступів першого Завіту покликані одержали обітницю вічної спадщини.
Власне тому він і є посередник нового завіту, щоб — після того, як наступила його смерть для відкуплення гріхів першого завіту — вибрані одержали обітницю вічного спадкоємства.
Тому що де є заповіт, там має бути смерть заповідача,
Бо де є заповіт, мусить там наступити смерть заповітника.
адже заповіт вступає в силу після його смерті й не має жодної вартості, поки живе заповідач.
Заповіт має силу лиш по смерті, він не варт нічого, поки живе заповітник.
Тож і перший Завіт був освячений не без крові.
Тому навіть і перший завіт був освячений кров'ю.
Адже Мойсей, проголосивши всім людям усі заповіді за Законом і взявши кров козлів і телят, — разом з водою, червоною вовною та гісопом — покропив і саму книгу, і весь народ,
Коли Мойсей був проголосив усі заповіді за законом усьому народові, він узяв крови бичків та козлів з водою, червоної вовни та іссопу й покропив саму книгу та ввесь народ,
промовляючи: Це кров Завіту, що його заповів вам Бог.
кажучи: «Це кров завіту, що його Бог установив для вас.»
І намет, і весь посуд для служіння також окропив кров’ю.
Так само й намет і ввесь служебний посуд покропив кров'ю.
І відтоді все за Законом очищається кров’ю, і без пролиття крові немає прощення.
Зрештою, за законом, майже все очищується кров'ю, і без кровопролиття відпущення немає.
Отже, треба було, щоби подоби небесних речей отак очищалися, а саме небесне — жертвами, які кращі від цих.
Тож треба було, щоб тоді, як подоби речей небесних очищувались таким чином, то самі небесні речі — жертвами, багато ліпшими від отих.
Адже Христос увійшов не в рукотворну святиню, яка відображала істинну, але в саме небо, щоб тепер з’явитися перед Божим обличчям за нас.
Христос бо ввійшов не в рукотворну святиню, яка була подобою правдивої, а в саме небо, щоб тепер з'явитися за нас перед обличчям Божим.
І не для того, аби багато разів приносити Себе, як первосвященик, входячи щороку до святині із чужою кров’ю, —
Та й не на те, щоб принести себе самого багато разів у жертву, як входить архиєрей щороку в святиню з не своєю кров'ю;
у такому випадку від створення світу Він мав би багато разів страждати. Тепер же Він з’явився один раз наприкінці віків, щоб Своєю жертвою виявити гріх.
інакше бо він був би мусів багато разів страждати від заснування світу. Тепер же він раз назавжди з'явився на кінці віків, щоб знищити гріх своєю жертвою.
І так, як призначено людям один раз померти, а потім суд,
І як призначено людям раз умерти, потім же суд,
так і Христос: один раз приніс Себе, аби понести гріхи багатьох; другий же раз Він з’явиться не задля гріха, а тим, які очікують Його на спасіння [через віру].
так і Христос лише один раз мав себе принести, щоб узяти на себе гріхи багатьох, а вдруге не заради гріха з'явиться тим, що очікують його на спасіння.