Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Отже, перший Завіт мав постанови, служіння та земну святиню.
Мав же і перший заповіт постанови богослужби та земну святиню.
Тож був збудований перший намет, в якому були світильник, стіл і хліби покладання, який називається Святе.
Була́ бо уряджена перша скинія, яка зветься „Святе“, а в ній був світильни́к, і стіл, і жертовні хліби.
За другою завісою — намет, що називається Святе Святих;
А за другою засло́ною скинія, що зветься „Святе́ Святих“.
він мав золоту кадильницю, ковчег Завіту, повністю покритий золотом, в якому містилася золота посудина, в якій була манна, розквітла палиця Аарона і скрижалі Завіту.
Мала вона золоту кадильницю й ковче́га заповіту, усюди обку́того золотом, а в нім золота посу́дина з ма́нною, і розцві́ле жезло́ Ааро́нове та табли́ці заповіту.
А над ним — херувими слави, які затінюють престол благодаті, про що нині не час говорити докладно.
А над ним херуви́ми слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно.
Згідно з установленням, до першого намету постійно входили священики, щоб виконувати служіння;
При такому ж уря́дженні до першої скинії вхо́дили за́вжди священики, пра́влячи служби Богові,
до другого — один раз на рік входив лише первосвященик, не без крові, яку приносив за себе і за гріхи народу.
а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він прино́сить за себе й за лю́дські провини.
Святий Дух засвідчує те, що дорога до святині ще не відкрита, доки стоїть перший намет.
Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.
Він — образ теперішнього часу, в якому приносяться дари й жертви, які не можуть зробити досконалим сумління того, хто служить;
Вона образ для ча́су теперішнього, за якого прино́сяться да́ри та жертви, що того не можуть вдоскона́лити, щодо сумління того, хто служить,
які стосуються тільки їжі, напоїв, різних обмивань, постанов щодо тіла, і залишаються до часу виправлення.
що тільки в потравах та в напо́ях, та в різних обмива́ннях, в уставах тілесних, — установлено їх аж до ча́су направи.
А Христос, Первосвященик майбутніх благ, прийшов через більший, досконаліший, нерукотворний намет, тобто неземної будови;
Але́ Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотво́рною, цебто не цього втво́рення,
і не завдяки крові козлів і телят, а завдяки власній крові Він увійшов один раз до святині й здійснив вічне викуплення.
і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набу́в вічне відку́плення.
Бо якщо кров козлів і телят та з водою змішаний попіл телиці, коли ним покропити, освячує нечистих для очищення тіла,
Бо коли кров козлів та телят та попіл із я́лівок, як покро́пить нечистих, освячує їх на очи́щення тіла,
то наскільки більше кров Христа, Який вічним Духом приніс Себе, непорочного, Богові, очистить наше сумління від мертвих діл, щоб ми служили Живому Богові!
скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Вічним Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!
І тому Він є Посередником Нового Завіту, щоби через смерть для викуплення від переступів першого Завіту покликані одержали обітницю вічної спадщини.
Тому Він — Посере́дник Ново́го Заповіту, щоб через смерть, — що була́ для відку́плення від пере́ступів, учинених за першого заповіту, — покликані прийняли́ обі́тницю вічного спа́дку.
Тому що де є заповіт, там має бути смерть заповідача,
Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника,
адже заповіт вступає в силу після його смерті й не має жодної вартості, поки живе заповідач.
заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітний.
Тож і перший Завіт був освячений не без крові.
Тому й перший заповіт освячений був не без крови:
Адже Мойсей, проголосивши всім людям усі заповіді за Законом і взявши кров козлів і телят, — разом з водою, червоною вовною та гісопом — покропив і саму книгу, і весь народ,
Коли бо Мойсей сповістив усі заповіді за Зако́ном усьому наро́дові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей,
промовляючи: Це кров Завіту, що його заповів вам Бог.
проказуючи: „Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!“
І намет, і весь посуд для служіння також окропив кров’ю.
Так само і скинію, і ввесь по́суд служебний покропи́в він кров'ю.
І відтоді все за Законом очищається кров’ю, і без пролиття крові немає прощення.
І майже все за Зако́ном кров'ю очищується, а без пролиття́ крови немає відпу́щення.
Отже, треба було, щоби подоби небесних речей отак очищалися, а саме небесне — жертвами, які кращі від цих.
Отож, треба було́, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих же́ртвами.
Адже Христос увійшов не в рукотворну святиню, яка відображала істинну, але в саме небо, щоб тепер з’явитися перед Божим обличчям за нас.
Бо Христос увійшов не в рукотво́рну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,
І не для того, аби багато разів приносити Себе, як первосвященик, входячи щороку до святині із чужою кров’ю, —
і не тому́, щоб часто прино́сити в жертву Себе, як первосвященик входить у святиню кожнорічно з кров'ю чужою,
у такому випадку від створення світу Він мав би багато разів страждати. Тепер же Він з’явився один раз наприкінці віків, щоб Своєю жертвою виявити гріх.
бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закла́дин світу, а тепер Він з'явився один раз на схи́лку віків, щоб власною жертвою знищити гріх.
І так, як призначено людям один раз померти, а потім суд,
І як лю́дям призна́чено вмерти один раз, потім же суд,
так і Христос: один раз приніс Себе, аби понести гріхи багатьох; другий же раз Він з’явиться не задля гріха, а тим, які очікують Його на спасіння [через віру].
так і Христос один раз був у жертву прине́сений, щоб „поне́сти гріхи багатьох“, і не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасі́ння.