Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Cовременный перевод WBTC
Єфта, син Ґалаада, могутній силою. Він був сином жінки-розпусниці, — вона народила Ґалаадові Єфту.
Иеффай из семьи Галаада был храбрым воином. Мать его была блудницей и родила его от человека по имени Галаад.
І дружина Ґалаада народила йому синів. А коли сини жінки змужніли, то вигнали Єфту, вони сказали йому: Не матимеш спадку в домі нашого батька, бо ти є сином жінки-розпусниці!
У жены Галаада было несколько сыновей. Когда они выросли, они невзлюбили Иеффая и выгнали его из родного города. И сказали ему: "Ты ничего не получишь в наследство от нашего отца, потому что ты сын другой женщины".
І Єфта відійшов з-перед обличчя своїх братів, і поселився в землі Тов. До Єфти збиралися прості чоловіки і ходили з ним.
И убежал Иеффай от братьев в землю Тов. Там вокруг него собрались преступные люди и ходили с ним.
І сталося, через деякий час, сини Аммона воювали з Ізраїлем.
Через некоторое время аммонитяне напали на Израиль.
І сталося, коли воювали сини Аммона з Ізраїлем, то ґалаадські старійшини пішли в землю Тов запросити Єфту,
Старейшины Галаада пошли к Иеффаю, ибо хотели, чтобы он покинул землю Тов и вернулся обратно в Галаад.
і вони сказали Єфті: Приходь, і будеш нам вождем, і воюватимемо із синами Аммона!
Старейшины сказали Иеффаю: "Будь вождём нашим, чтоб мы могли сразиться с аммонитянами".
Та Єфта відповів ґалаадським старійшинам: Хіба не ви зненавиділи мене, вигнали мене з дому мого батька і відіслали мене від себе? І як це, що ви прийшли до мене, коли зазнали утисків?
Но Иеффай сказал старейшинам Галаада: "Вы возненавидели меня и выгнали из дома отца моего. Зачем же вы пришли ко мне теперь, когда вы в беде?".
А ґалаадські старійшини промовили до Єфти: Не так! Тепер ми прийшли до тебе, і ти підеш з нами, і воюватимемо із синами Аммона. І будеш нам головою, усім, хто живе в Ґалааді!
Галаадские старейшины ответили Иеффаю: "Мы пришли для того, чтобы ты пошёл с нами, и сразился с аммонитянами, и был у нас начальником над всеми жителями Галаада".
А Єфта відповів ґалаадським старійшинам: Якщо повертаєте мене з вами воювати проти синів Аммона, і Господь передасть їх переді мною, то я буду вам головою.
Иеффай сказал старейшинам: "Хорошо, если я вернусь, чтобы сразиться с аммонитянами, и Господь поможет мне разбить их, тогда я стану вашим начальником".
Господь буде Той, Хто чує між нами, — сказали ґалаадські старійшини Єфті, — якщо не вчинимо так, за твоїм словом!
И старейшины галаадские сказали Иеффаю: "Господь свидетель всему сказанному нами, и мы обещаем делать всё, что ты скажешь нам".
Тож Єфта пішов зі старійшинами Ґалаада, і вони поставили його над собою головою — за вождя. І виказав Єфта всі слова свої перед Господом у Масифі.
Иеффай пошёл с галаадскими старейшинами, и народ сделал его своим вождём и начальником, и Иеффай повторил все слова свои перед Господом в городе Массифе.
Тоді Єфта послав послів до царя синів Аммона, кажучи: Що мені й тобі, що ти прийшов до мене воювати зі мною на моїй землі?
Иеффай отправил послов к аммонитскому царю с вопросом: "О чём спор между нами? Почему ты пришёл воевать на нашу землю?".
А цар синів Аммона сказав послам Єфти: Тому що Ізраїль узяв мою землю, коли він ішов з Єгипту — від Арнона до Явока і аж до Йордану. Тож тепер поверни їх із миром!
Аммонитский царь ответил послам Иеффая: "Когда народ Израиля шёл из Египта, он забрал мою землю от реки Арнон до реки Иавок и реки Иордан. А теперь отдайте мою землю с миром".
Із цією вісткою посли повернулися до Єфти.
І знову послав Єфта послів до царя синів Аммона,
І знову послав Єфта послів до царя синів Аммона,
Послы передали это Иеффаю, и Иеффай снова отправил их к царю Аммонитскому
кажучи: Так говорить Єфта: Не забрав Ізраїль моавської землі, ні землі синів Аммона,
сказать ему: Вот что говорит Иеффай: Израиль не взял землю Моавитскую и землю Аммонитскую.
коли йшов він з Єгипту, але пішов Ізраїль по пустелі аж до Червоного моря і прийшов аж до Кадиса.
Народ Израиля вышел из Египта, пошёл в пустыню к Красному морю и пришёл в Кадес.
І послав Ізраїль послів до царя Едома, кажучи: Ми пройдемо через твою землю. Та не послухав цар Едома, і відіслав до царя моавського, і той також не погодився. Тож Ізраїль осів у Кадисі.
И отправили они послов к царю Едомскому с просьбой. Они сказали: "Разреши нам пройти через твою землю". Но царь Едомский не разрешил им. Они также отправили послов к царю Моавитскому. Но и он не позволил пройти через свою землю. И остался народ Израиля в Кадесе.
Він перейшов по пустелі, обійшов землю Едома та землю Моава, пройшов на схід сонця до землі Моава, і вони отаборилися на другому боці Арнона. Він не заходив у границі Моава, бо Арнон був границею Моава.
Затем народ Израиля пошёл через пустыню и обошёл землю Едомскую и землю Моавитскую. Они пришли к восточной границе земли Моавитской и разбили лагерь за рекой Арнон. Они не пересекли границу Моава, так как река Арнон и есть граница земли Моавитской.
І послав Ізраїль послів до Сеона, царя Есевона, аморейця, і сказав йому Ізраїль: Пройду через твою землю аж до мого місця.
Затем народ Израиля отправил послов в город Есевон к Сигону, царю Аморрейскому. Послы сказали Сигону: "Позволь народу Израиля пройти по твоей земле. Мы хотим пройти на свою землю".
Та не забажав Сеон, щоб Ізраїль пройшов через його околиці. І зібрав Сеон увесь свій народ, отаборився в Яссі й воював з Ізраїлем.
Но Сигон, царь Аморейский, не доверял израильтянам и не соглашался пропустить Израиль через свою землю. Он собрал свой народ, разбил лагерь в Иааце и сразился с народом Израиля.
І Господь, Бог Ізраїля, передав Сеона і весь його народ в руку Ізраїля, і він розгромив їх. Тож Ізраїль успадкував усю землю Аморея, який жив на тій землі.
Но Господь, Бог Израиля, позволил израильтянам разбить Сигона и его войско. Так Израиль получил всю землю, где жили аморреи.
І успадкував усю околицю Аморея — від Арнона і аж до Явока, від пустелі й аж до Йордану.
Народ Израиля получил землю, которая тянулась от реки Арнон до реки Иавок и от пустыни до реки Иордан. Это была земля аморреев.
І тепер, коли Господь, ізраїльський Бог, вигнав аморея з-перед Свого народу Ізраїля, то ти візьмеш у спадок її собі?
Это Господь, Бог Израиля, прогнал амореев с их земли и дал её народу Израиля, а ты хочешь взять эту землю?
Хіба не те, що дав у спадок тобі твій бог Хамос, це успадкуєш? А все, що передав перед нами в спадок Господь, наш Бог, цього спадкоємцями будемо ми!
Вы живёте на земле, которую вам дал ваш бог Хамос. Так и мы будем жить на земле, которую нам дал Господь, Бог наш!
Тепер же чи ти кращий від Валака, сина Сепфора, моавського царя? Хіба він дійсно боровся [1] з Ізраїлем, хіба він справді воював [2] із ними
Разве ты лучше царя Моавитского Валака, сына Сепфорова? Ссорился ли он с Израилем, воевал ли он с ними?
при проживанні Ізраїля в Есевоні та в його дочірніх поселеннях, в Язирі та в його дочірніх поселеннях і в усіх містах, які біля Йордану, триста років! Чому ви не спасли їх у той час?
Народ Израиля уже триста лет живёт в Есевоне, и в Ароире, и в окружающих их городах, и во всех городах вокруг Арнона. Так почему же вы не пытались забрать их всё это время?
Я не згрішив проти тебе, а ти чиниш зі мною зло, воюючи зі мною. Нехай судить Господь, Який сьогодні судить між ізраїльськими синами і між синами Аммона!
Я не сделал тебе ничего плохого, а ты делаешь мне зло, выступая войной против меня. Так пусть Господь, истинный Судья, решит, кто прав: народ Израиля или аммонитяне.
Та цар синів Аммона не послухався, він не прислухався до слів Єфти, які той відіслав йому.
Но царь Аммонитский отказался выслушать послов Иеффая.
І був на Єфті Дух Господній, і він пройшов землю ґалаадську і Манасії, і перейшов ґалаадську варту, а від ґалаадської варти — на другий бік, до синів Аммона.
И снизошёл на Иеффая Дух Божий. Иеффай прошёл Галаад и Манассию и из города Массифа Галаадского прошёл к земле аммонитян.
І дав Єфта обітницю перед Господом, і сказав: Якщо Ти дійсно видаси [3] мені синів Аммона в мою руку,
Иеффай дал обет Господу. Он сказал: "Если Ты позволишь мне разбить аммонитян,
то буде, що хто тільки вийде з дверей мого дому мені назустріч, коли я повернуся в мирі від синів Аммона, то належатиме Господу, і принесу його у всепалення.
то, когда я вернусь с победой, первое, что выйдет мне навстречу из ворот моего дома, я отдам Тебе, Господи, и принесу это в жертву. "
І перейшов Єфта до синів Аммона воювати з ними, і Господь передав їх у його руки.
Затем Иеффай пошёл и сразился с аммонитянами. И Господь помог ему разбить их.
І він розгромив їх дуже великою поразкою — від Ароіра і аж до підходу в Семоіт, двадцять міст, аж до виноградників Авела. І були посоромлені сини Аммона перед ізраїльськими синами.
Он уничтожил двадцать городов, от города Ароера и до города Минифа, и дальше до города Авель-Керамима. Это было великое поражение аммонитян, и они смирились перед народом Израиля.
І прийшов Єфта до Масифи, до свого дому, і ось його дочка вийшла йому назустріч з тимпанами і хорами, а вона — його улюблена, єдина, і не було в нього сина чи дочки, — тільки вона.
Иеффай вернулся в Массифу. И вот навстречу ему, с бубном и танцами, вышла из дома его дочь. Она была единственной дочерью Иеффая, других детей у него не было.
І сталося, коли він побачив її, то роздер свій одяг і сказав: Горе, дочко моя, на дорозі ти мені стала, поганим стало це в моїх очах, я ж відкрив мої вуста про тебе до Господа і не зможу відвернути!
Когда Иеффай увидел, что дочь первая вышла ему навстречу, он разорвал на себе одежду, чтобы показать своё горе, и сказал: "Ах, дочь моя! Ты сразила меня! Ты сделала меня очень несчастным! Я дал обет Господу и не могу изменить его!".
А вона сказала йому: Батьку мій, якщо про мене відкрив ти свої вуста до Господа, чини зі мною так, як вийшло з твоїх уст, тому що для тебе вчинив Господь помсту над твоїми ворогами, над синами Аммона!
И сказала Иеффаю дочь: "Отец, ты дал Господу обет, так сделай со мной то, что обещал. Ведь Господь помог тебе разбить твоих врагов, аммонитян".
І вона сказала своєму батькові: Учини зі мною таким чином: дай мені два місяці, і піду, і вийду на гори, і оплачу моє дівоцтво, — я та мої подруги.
Затем она сказала отцу: "Только сделай для меня вот что: отпусти меня одну на два месяца. Я пойду в горы и с подругами буду оплакивать то, что никогда не выйду замуж и не буду иметь детей".
І він сказав: Іди. І відіслав її на два місяці. І пішла вона та її подруги, і оплакала своє дівоцтво на горах.
Иеффай отпустил дочь на два месяца, и она ушла с подругами в горы и там они горевали о том, что она никогда не выйдет замуж и не будет иметь детей.
І сталося, що після закінчення двох місяців вона повернулася до свого батька, і Єфта виконав свою обітницю, яку він дав, і вона не пізнала мужа. І стало заповіддю в Ізраїлі,
А через два месяца она вернулась к отцу, и он сделал то, что обещал Господу. Так дочь Иеффая не познала мужчину, а в Израиле появился обычай: