Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
New Living Translation
А Давид непомітно залишив Нават в Рамі, прийшов до Йонатана і сказав: Що я зробив і яка моя неправда, і чим я згрішив перед твоїм батьком, що він шукає моєї душі?
Jonathan Helps David
David now fled from Naioth in Ramah and found Jonathan. “What have I done?” he exclaimed. “What is my crime? How have I offended your father that he is so determined to kill me?”
David now fled from Naioth in Ramah and found Jonathan. “What have I done?” he exclaimed. “What is my crime? How have I offended your father that he is so determined to kill me?”
Йонатан же сказав йому: Зовсім не так з тобою, не помреш! Ось мій батько не вчинить ні великої, ні малої справи, щоб не відкрити моєму вухові. Тож чому мій батько має приховати цю справу? Цього не станеться!
“That’s not true!” Jonathan protested. “You’re not going to die. He always tells me everything he’s going to do, even the little things. I know my father wouldn’t hide something like this from me. It just isn’t so!”
А Давид у відповідь Йонатанові сказав: Твій батько безсумнівно знав [1] , що я знайшов милість у твоїх очах, тож сказав: Хай цього не знає Йонатан, щоби часом не відмовився! Але нехай живе Господь і нехай живе твоя душа, бо так, як я сказав, заповнилась відстань між мною і смертю!
Then David took an oath before Jonathan and said, “Your father knows perfectly well about our friendship, so he has said to himself, ‘I won’t tell Jonathan — why should I hurt him?’ But I swear to you that I am only a step away from death! I swear it by the LORD and by your own soul!”
А Йонатан запитав Давида: Що бажає твоя душа, і що тобі вчиню?
“Tell me what I can do to help you,” Jonathan exclaimed.
І сказав Давид Йонатанові: Ось завтра новий місяць, та я в жодному разі не повинен сісти [2] із царем, щоби їсти! Тож ти відпустиш мене, і я заховаюся на рівнині аж до вечора!
David replied, “Tomorrow we celebrate the new moon festival. I’ve always eaten with the king on this occasion, but tomorrow I’ll hide in the field and stay there until the evening of the third day.
Якщо ж твій батько таки розшукуватиме [3] мене, то скажеш: Давид дуже просив [4] у мене, що він збігає аж до його міста Вифлеєму, бо там — річна жертва всього його роду.
If your father asks where I am, tell him I asked permission to go home to Bethlehem for an annual family sacrifice.
Якщо ж так він скаже: Добре! — то мир твоєму рабові. А якщо тобі жорстко відповість, то знай, що він звершить зло.
If he says, ‘Fine!’ you will know all is well. But if he is angry and loses his temper, you will know he is determined to kill me.
Тож учиниш милосердно з твоїм рабом, бо до Господнього завіту привів ти твого раба із собою! Якщо ж є неправда у твоєму рабові, убий ти мене! А так, то навіщо мене ведеш до свого батька?
Show me this loyalty as my sworn friend — for we made a solemn pact before the LORD — or kill me yourself if I have sinned against your father. But please don’t betray me to him!”
А Йонатан сказав: Цього не станеться з тобою! Бо якщо, справді дізнаюся [5] , що в мого батька є задум звершити зло, щоб іти проти тебе, або ж немає, то я сповіщу тобі у твоїх містах.
“Never!” Jonathan exclaimed. “You know that if I had the slightest notion my father was planning to kill you, I would tell you at once.”
Тоді Давид запитав у Йонатана: Хто сповістить мені, якщо твій батько жорстоко відповість?
Then David asked, “How will I know whether or not your father is angry?”
А Йонатан сказав Давидові: Іди і залишайся в полі! І вони обидва вийшли в поле.
“Come out to the field with me,” Jonathan replied. And they went out there together.
І промовив Йонатан до Давида: Господь, Бог Ізраїля, знає, що довідаюся в батька мого, при нагоді — тричі, чи ось доброзичливий буде до Давида, то невже не пошлю до тебе в поле.
Then Jonathan told David, “I promise by the LORD, the God of Israel, that by this time tomorrow, or the next day at the latest, I will talk to my father and let you know at once how he feels about you. If he speaks favorably about you, I will let you know.
Це нехай учинить Бог Йонатанові, і це додасть, бо доведу до тебе про зло й відкрию твоє вухо, і тебе відішлю, і підеш у мирі. І Господь буде з тобою, як був з моїм батьком.
But if he is angry and wants you killed, may the LORD strike me and even kill me if I don’t warn you so you can escape and live. May the LORD be with you as he used to be with my father.
І ще, якщо я залишуся живим, то вчиниш зі мною мир, а якщо мені доведеться померти [6] ,
And may you treat me with the faithful love of the LORD as long as I live. But if I die,
то не забереш твого милосердя від мого дому навіки. А якщо ні, то коли Господь забере всіх ворогів Давида з поверхні землі,
treat my family with this faithful love, even when the LORD destroys all your enemies from the face of the earth.”
нехай звеличеним буде ім’я Йонатана в домі Давида, і нехай Господь відшукає ворогів Давида.
І продовжував ще Йонатан клястися Давидові, бо полюбив душу того, хто його любив.
And Jonathan made David reaffirm his vow of friendship again, for Jonathan loved David as he loved himself.
І сказав Йонатан: Завтра — новий місяць, і тебе згадають, бо зауважать твоє крісло.
Then Jonathan said, “Tomorrow we celebrate the new moon festival. You will be missed when your place at the table is empty.
І будеш три дні, розглянешся і прийдеш до твого місця, де сховаєшся в дні справи, і перебуватимеш біля при тому ерґаві [7].
І я тричі випущу стріли, посилаючи в аматтари [8].
I will come out and shoot three arrows to the side of the stone pile as though I were shooting at a target.
І ось пошлю слугу, кажучи: Іди, знайди мені стрілу. Якщо скажу слузі, гукаючи: Тут стріла, недалеко від тебе, тож підійми її! — то приходь, бо мир тобі, і немає справи, нехай живе Господь!
Then I will send a boy to bring the arrows back. If you hear me tell him, ‘They’re on this side,’ then you will know, as surely as the LORD lives, that all is well, and there is no trouble.
Якщо ж ось це скажу слузі: Тут стріла недалеко від тебе, але далі! — то йди, бо тебе відіслав Господь.
But if I tell him, ‘Go farther — the arrows are still ahead of you,’ then it will mean that you must leave immediately, for the LORD is sending you away.
А слово, яке я сказав, і яке сказав ти, ось Господь — свідок між мною й тобою навіки!
And may the LORD make us keep our promises to each other, for he has witnessed them.”
І Давид переховується в полі, і настає новий місяць, і приходить цар до столу їсти.
So David hid himself in the field, and when the new moon festival began, the king sat down to eat.
Цар сів на своєму кріслі, як і раз у раз, на престолі біля стіни, і випередив Йонатана, Авенир сів з боку Саула, а місце Давида було порожнім.
І Саул не говорив нічого в той день, бо сказавсобі: Випадковість, трапилося бути нечистим, бо не очистився.
Saul didn’t say anything about it that day, for he said to himself, “Something must have made David ceremonially unclean.”
І сталося, що на другий день місяця, другого дня, місце Давида було знову порожнім. Тож Саул запитав свого сина Йонатана: Що це, що і вчора, і сьогодні не прийшов до столу син Єссея?
But when David’s place was empty again the next day, Saul asked Jonathan, “Why hasn’t the son of Jesse been here for the meal either yesterday or today?”
А Йонатан відповів Саулові й сказав йому: Попросився в мене Давид сходити до свого міста, до Вифлеєму,
Jonathan replied, “David earnestly asked me if he could go to Bethlehem.
і сказав: Відпусти ж мене, бо в нас у місті — родинна жертва, і мої брати заповіли мені, і тепер, коли я знайшов милість у твоїх очах, піду й побачу моїх братів! Через це він не прийшов до царського столу.
He said, ‘Please let me go, for we are having a family sacrifice. My brother demanded that I be there. So please let me get away to see my brothers.’ That’s why he isn’t here at the king’s table.”
І Саул сильно запалав гнівом на Йонатана, і сказав йому: Сину зрадливих дівчат, хіба я не знаю, що ти є спільником сина Єссея, на твій сором і на сором наготи твоєї матері?
Бо всі дні, коли син Єссея живе на землі, не буде твердо встановленим твоє царство. Отже, тепер, пославши, схопи молодця, бо він — приречений на смерть.
As long as that son of Jesse is alive, you’ll never be king. Now go and get him so I can kill him!”
Та Йонатан відповів Саулові: Чому він має помирати, що він учинив?
“But why should he be put to death?” Jonathan asked his father. “What has he done?”
І підняв Саул спис на Йонатана, щоб його вбити. І Йонатан дізнався, що це зло, щоб убити Давида, дозріло в його батька,
Then Saul hurled his spear at Jonathan, intending to kill him. So at last Jonathan realized that his father was really determined to kill David.
тож Йонатан у гніві обурення відскочив від столу, і не їв хліба другого дня місяця, тому що розчулився за Давида, бо звершив на ньому зло його батько.
Jonathan left the table in fierce anger and refused to eat on that second day of the festival, for he was crushed by his father’s shameful behavior toward David.
І сталося вранці, і вийшов Йонатан у поле, як і постановив на свідчення Давидові, а з ним — малий слуга.
The next morning, as agreed, Jonathan went out into the field and took a young boy with him to gather his arrows.
І він сказав слузі: Біжи, знайди мені стріли, якими я стріляю. І слуга побіг, і він вистрілив стрілою, і вона проминула його.
“Start running,” he told the boy, “so you can find the arrows as I shoot them.” So the boy ran, and Jonathan shot an arrow beyond him.
І слуга пішов до місця стріли, де вистрілив Йонатан, а Йонатан закричав за слугою, і сказав: Там стріла недалеко від тебе, але далі!
When the boy had almost reached the arrow, Jonathan shouted, “The arrow is still ahead of you.
І закричав Йонатан за своїм слугою, кажучи: Поспішай, давай негайно і не стій! І слуга Йонатана зібрав стріли, і приніс до свого володаря.
Hurry, hurry, don’t wait.” So the boy quickly gathered up the arrows and ran back to his master.
Та слуга не дізнався нічого, лише Йонатан і Давид зрозуміли сказане.
He, of course, suspected nothing; only Jonathan and David understood the signal.
І Йонатан дав свою зброю своєму слузі, і сказав своєму слузі: Іди, увійди в місто!
Then Jonathan gave his bow and arrows to the boy and told him to take them back to town.
А коли слуга пішов, то Давид устав із сідловини гори і впав на обличчя Йонатана, і поклонився йому тричі, і кожний поцілував свого ближнього, і кожний дуже довго плакав над своїм ближнім.
І сказав Йонатан: Іди в мирі, оскільки клялися ми обидва в Господнє Ім’я, кажучи: Господь буде свідком між мною і тобою, і між твоїм потомством, і між моїм потомством навіки!