Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Новый русский перевод
І сталося, коли входив Давид і його мужі третього дня до Секелака, то Амалик напав на південь й на Секелак і побив Секелак та запалив його вогнем.
Давид и его люди добрались до Циклага на третий день. Амаликитяне совершили набег на Негев и на Циклаг. Они напали на Циклаг, сожгли его
А жінок і все, що в ньому, від малого аж до великого, не вбили, ні мужа, ні жінку, але взяли в полон і відійшли своєю дорогою.
и взяли в плен женщин и всех,102 кто там был, от мала до велика. Они не убили никого из них, но увели их с собой.
І прийшов Давид і його мужі до міста, і ось воно спалене вогнем, а їхні жінки, і їхні сини, і їхні дочки взяті в полон.
Когда Давид и его люди пришли в Циклаг, они увидели, что он уничтожен огнем, а их жены, сыновья и дочери взяты в плен.
І підняв Давид і його мужі свій голос, і плакали, аж доти, доки не було в них сили далі плакати.
Давид и его люди громко плакали до тех пор, пока у них не осталось сил плакать.
І обох жінок Давида взято в полон, Ахіноому, єзраелітку, і Авіґею, жінку Навала, кармилійця.
В плен были взяты и обе жены Давида — Ахиноамь из Изрееля и Авигайль, вдова Навала из Кармила.
І Давид дуже засмутився, бо народ сказав побити його камінням, оскільки тяжкою була душа всього народу, кожного за його синів і за його дочок. Та Давид укріпився в Господі, Богові своєму.
Давид был в большой тревоге, потому что народ сговаривался побить его камнями; каждый горевал по своим детям. Но Давид укрепился в Господе, своем Боге.
І Давид звернувся до Авіятара, священика, сина Ахімелеха: Принесіть ефод!
Давид сказал священнику Авиатару, сыну Ахимелеха:
— Принеси мне эфод.
Авиатар принес,
— Принеси мне эфод.
Авиатар принес,
І запитав Давид у Господа, кажучи: Чи гнатися мені за цією групою? Чи наздожену я їх? Той відказав йому: Женися, бо ти безсумнівно наздоженеш [1] і неодмінно визволиш [2]їх!
и Давид спросил Господа:
— Гнаться ли мне за этим войском? Догоню ли я их?
— Гонись за ними, — ответил Он. — Ты непременно догонишь и освободишь.
— Гнаться ли мне за этим войском? Догоню ли я их?
— Гонись за ними, — ответил Он. — Ты непременно догонишь и освободишь.
І пішов Давид, сам і з ним шістсот мужів, і приходять аж до річки Восора, а надлишок остався.
Давид и с ним шестьсот человек пришли к реке Бесору, где некоторые остановились,
І гнався чотирма сотнями мужів, а залишилося двісті мужів, які осіли на другому боці потоку Восора.
потому что двести человек были слишком утомлены, чтобы перебраться через реку. Но Давид и четыреста человек продолжили погоню.
І знаходять в полі мужа, єгиптянина, і беруть його, та провадять його до Давида в полі. І дають йому хліб, і він з’їв, і напоїли його водою.
Они встретили в поле одного египтянина и привели его к Давиду. Они дали ему хлеба и напоили его водой;
І дають йому частину смоківниць, і він з’їв. І піднявся його дух в ньому, бо він не їв хліба і не пив води три дні й три ночі.
еще они дали ему инжир и две связки изюма. Он поел, и к нему вернулись силы, потому что он не ел хлеба и не пил воды три дня и три ночи.
І сказав йому Давид: Звідки ти, і чий ти? А слуга-єгиптянин відповів: Я — раб чоловіка-амаликійця, і мій володар мене залишив, бо я захворів — сьогодні вже три дні.
Давид спросил его:
— Чей ты и откуда пришел?
Он ответил:
— Я египтянин, раб одного амаликитянина. Мой господин оставил меня, когда я заболел три дня назад.
— Чей ты и откуда пришел?
Он ответил:
— Я египтянин, раб одного амаликитянина. Мой господин оставил меня, когда я заболел три дня назад.
І ми напали на південь Холтія, і на юдейські околиці, та на південь Хелува, а Селак ми спалили вогнем.
Мы совершили набег на южных критян, на иудеев и на потомков Халева. Еще мы сожгли Циклаг.
І сказав йому Давид: Чи поведеш мене до цієї групи? А той відповів: Поклянися ж мені Богом, що не уб’єш мене і не видаси мене в руки мого володаря, то я поведу тебе до цієї групи.
Давид спросил его:
— Ты можешь провести меня к этому войску?
Он ответил:
— Поклянись мне Богом, что не убьешь меня и не вернешь моему господину, и я проведу тебя к ним.
— Ты можешь провести меня к этому войску?
Он ответил:
— Поклянись мне Богом, что не убьешь меня и не вернешь моему господину, и я проведу тебя к ним.
І повів його туди, і ось ці розсіялися по поверхні всієї землі, їли і пили, і святкували з причини всієї великої здобичі, яку взяли із землі филистимців та із землі Юди.
Когда он привел его, амаликитяне, рассеявшись по всей округе, ели, пили и праздновали, потому что в земле филистимлян и в земле Иудеи они взяли огромную добычу.
І Давид напав на них, і громив їх від світанку аж до вечора, і на другий день, і не спасся з них ніхто, хіба лише чотириста слуг, які посідали на ослів і втекли.
Давид сражался с ними с сумерек до вечера следующего дня, и никто из них не скрылся, кроме четырехсот юношей, которые сели на верблюдов и бежали.
Тож Давид відібрав усе, що захопили амаликійці, і відібрав обох своїх жінок.
Давид вернул все, что забрали амаликитяне, и освободил двух своих жен.
І не забракло їм нічого від малого й аж до великого, і від здобичі, і аж до синів і дочок, і до всього їхнього, що захопили, — Давид повернув усе.
Ничего не пропало: ни малого, ни большого, ни сыновей, ни дочерей, ни добычи — ничего из того, что было отнято. Давид вернул все.
І взяв Давид усі отари та стада, і відвів перед здобиччю. А вони називали здобич: Це здобич Давида.
Он забрал все отары и стада, и его люди гнали их впереди остального скота, говоря:
— Это добыча Давида.
— Это добыча Давида.
І приходить Давид до двохсот мужів, які були залишені, щоб не йшли за Давидом, а він їх розмістив біля потоку Восор, і вони вийшли назустріч Давидові та назустріч народові, який з ним. І прийшов Давид до народу, і запитали його про мир.
Давид пришел к тем двум сотням человек, которые были слишком утомлены, чтобы идти за ним, и которых оставили у реки Бесора. Они вышли навстречу Давиду и людям, бывшим с ним. Когда Давид приблизился к этим людям, он приветствовал их.
А кожний гнівливий і поганий чоловік з мужів-воїнів, які пішли з Давидом, у відповідь сказав: Оскільки вони не гналися з нами, то ми не дамо їм нічого зі здобичі, яку ми захопили, хіба що тільки нехай кожний забере свою жінку та своїх дітей, і нехай повертаються!
Но все злые и недостойные люди, из тех, кто пошел за Давидом, говорили:
— Они не выходили с нами, и мы не будем делиться с ними добычей, которую отвоевали. Каждый может взять только свою жену и детей и идти.
— Они не выходили с нами, и мы не будем делиться с ними добычей, которую отвоевали. Каждый может взять только свою жену и детей и идти.
Та Давид промовив: Не вчините так після того, як Господь передав нам ворогів і зберіг нас, і Господь передав у наші руки групу, яка на нас напала!
Давид ответил:
— Нет, братья мои, не распоряжайтесь так тем, что дал нам Господь. Он защитил нас и отдал в наши руки войско, которое выступило против нас.
— Нет, братья мои, не распоряжайтесь так тем, что дал нам Господь. Он защитил нас и отдал в наши руки войско, которое выступило против нас.
І хто послухається цих ваших слів? Адже вони не гірші від вас! Тому відповідно до частки того, хто пішов на війну, такою буде частка того, хто сидів над речами! Саме так будуть поділені!
Кто станет слушать вас в этом деле? Доля человека, который остался с обозом, должна быть такой же, как доля того, кто ходил сражаться. Разделить нужно всем поровну.
І було так від того дня й надалі, і стало для Ізраїля приписом і правилом аж до сьогодні.
С того дня и впредь Давид сделал это законом и правилом; оно действует и до сегодняшнего дня.
І пішов Давид до Секелака, і послав зі здобичі до старійшин Юди і своїм близьким, кажучи: Ось із здобичі Господніх ворогів,
Когда Давид пришел в Циклаг, он послал часть добычи старейшинам Иудеи, которые были его друзьями, говоря:
— Вот вам подарок из добычи, взятой у врагов Господа.
— Вот вам подарок из добычи, взятой у врагов Господа.
тим, хто у Ветсурі, і тим, хто в Рамі на півдні, і тим, хто в Єтторі,
Он послал ее тем, кто были в Вефиле, Рамоте Негевском, Иаттире,
і тим, хто в Ароірі, і тим, хто в Аммаді, і тим, хто в Сафі, і тим, хто в Естію, 28a і тим, хто в Ґеті, і тим, хто в Кінані, і тим, хто в Сафеку, і тим, хто в Тіматі,
Ароере, Сифмоте, Эштемоа,
і тим, хто в Кармилі, і тим, хто в містах Єрамила, і тим, хто в містах Кенезія,
Рахале, в городах иерахмеилитов и кенеев,