Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
Кажу́ правду в Христі, не обманюю, як сві́дчить мені моє сумлі́ння через Духа Святого,
Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі.
що маю велику скорбо́ту й невпинну му́ку для серця свого!
Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці.
Бо я бажав би сам бути відлу́чений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;
Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом;
вони ізра́їльтяни, що їм належить сині́вство, і слава, і заповіти, і законода́вство, і богослужба, і обі́тниці,
вони — ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці;
що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма́ Бог, благослове́нний, навіки, амі́нь.
їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім — Бог, благословенний повіки. Амінь.
Не так, щоб Слово Боже не збуло́ся. Бо не всі ті ізра́їльтяни, хто від Ізраїля,
Воно не так, щоб слово Боже не здійснилося: бо не всі ті, що від Ізраїля — ізраїльтяни;
і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“.
і не тому, що нащадки Авраама — всі діти, але: «Від Ісаака назоветься твоє потомство»,
Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння.
тобто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків.
А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“.
Слово ж обітниці таке: «Цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари.»
І не тільки це, але й Реве́кка зачала́ дітей від одно́го ложа отця нашого Ісака,
Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака;
бо коли вони ще не народились, і нічо́го доброго чи злого не вчинили, — щоб позоста́лась постанова Божа у вибра́нні
коли ж вони ще й не народились і нічого доброго чи злого не зробили, — щоб постанова Божа була за вибором,
не від учинків, але́ від То́го, Хто кличе, — сказано їй: „Більший служитиме меншому“,
не від діл, але від того, який кличе, — їй було сказано: «Старший молодшому буде служити!»
як і написано: „Полюбив Я Якова, а Ісава знена́видів“.
Як написано: «Якова полюбив я, Ісава ж зненавидів.»
Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зо́всім ні!
Що ж скажемо? Що Бог несправедливий? Зовсім ні!
Бо Він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосе́рджуся, над ким хочу змилосе́рдитись“.
Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.»
Отож, не залежить це ні від то́го, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.
Отже це — не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує.
Бо Писа́ння говорить фараонові: „Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по ці́лій землі Моє Йме́ння“.
Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім'я.»
Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсто́чує.
Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим.
А ти скажеш мені: „Чого ж іще Він докоря́є, бо хто може проти́витись волі Його?“
Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє? Хто бо спротивиться його волі?»
Отже, хто́ ти, чоловіче, що ти спереча́єшся з Богом? Чи скаже тво́риво творце́ві: Пощо ти зробив мене так?
А хто ти такий, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб із глини скаже тому, хто його зробив: «Навіщо зробив єси мене так?»
Чи ганча́р не має вла́ди над глиною, щоб із того самого міси́ва зробити одну посу́дину на честь, а одну на нечесть?
Хіба ганчар не має над глиною влади, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щади́в із великим терпінням посу́дини гніву, що готові були на погибіль,
Коли ж Бог, хотівши показати гнів свій і виявити свою силу, зносив з великим довготерпінням посудини гніву, що вже були готові на погибель,
і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготува́в на славу,
щоб виявити багатство своєї слави на посудинах милосердя, котрі він наперед приготував на славу,
на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
— на нас, яких покликав не тільки від юдеїв, а й від поган, —
Як і в Осії Він говорить: „Назву Своїм наро́дом не людей Моїх, і не улю́блену — улю́бленою,
як і в Осії він говорить: «Назву не мій народ моїм народом, і нелюбу — улюбленою.
і на місці, де сказано їм: Ви не Мій наро́д, там на́звані будуть синами Бога Живого!“
І на тім місці, де було їм сказано: «Ви — не мій народ!», там їх назвуть синами Бога живого.»
А Ісая взиває про Ізраїля: „Коли б число синів Ізра́їлевих було, як мо́рський пісок, то тільки останок спасеться,
Ісая ж про Ізраїля проголошує: «Хоч би число синів Ізраїля було, як морський пісок, тільки останок спасеться»,
бо вирок закінчений та скорочений у праведності учинить Господь на землі!“
Господь бо негайно і цілковито виконає своє слово на землі.
І як Ісая віщував: „Коли б Госпо́дь Савао́т не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содо́м, і подібні були б до Гомо́рри!“
І як прорік Ісая: «Якби Господь сил не лишив нам насіння, ми були б, як Содом, і стали б подібні до Гомори.»
Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,
Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягли праведність, і то праведність, що від віри;
а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.
Ізраїль же, що шукав закону праведности, не досяг закону праведности.
Чому́? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Зако́ну; вони бо спіткнулись об камінь спотика́ння,
Чому? Бо вони спирались не на віру, а неначе на діла. Вони спотикнулись об камінь спотикання,